Справа № 2-785/10  

    Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М                                                                                         У К Р А Ї Н И    

22 грудня 2010 року  Чорноморський  районний суд   Автономної Республіки Крим         у  складі:   головуючого  судді                                                     Дядіченко С.В.  

при   секретарі                 Солодченко І.В.  

  розглянувши  у  відкритому судовому  засіданні  цивільну  справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ сумісно нажитого майна подружжя, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю,  

      В С Т А Н О В И В  :  

  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до     ОСОБА_2 про розділ сумісно нажитого майна подружжя, визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що вона та відповідач знаходилися в зареєстрованому шлюбі в період з 08.09.2001 року по 24.10.2008 року. В період шлюбу – 27.06.2002 року - ними була придбана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, за 7000 гривень. Зазначену квартиру відповідач оформив на себе. Позивачка просить припинити за відповідачем право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на Ѕ частку вищезазначеної квартири, а також стягнути з відповідача всі судові витрати.  

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю, мотивуючі свої вимоги тим, що квартира АДРЕСА_1, є його особистою власністю, фактично вона була придбана до реєстрації шлюбу, за його особисті гроші, які він заробив перебуваючи у закордонних відрядженнях. 14.04.2001 року він зустрівся з представником продавців квартири – ОСОБА_3. Вони обговорили всі умови правочину та він розрахувався за квартиру. Потім він робив у квартирі ремонт та підготовлював всі необхідні документи для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу. До липня 2001 року він погасив комунальну заборгованість колишніх мешканців квартири, зробив там капітальний ремонт: встановив газове опалення, відремонтував систему опалення, змінив двері, встановив лічильники на газ і воду та кабельне телебачення, переоформив телефон. Також  в зазначений період він придбав у квартиру побутову техніку та меблі. Він постійно зареєструвався у квартирі з 01.12.2001 року, а відповідачка зареєструвалася там тільки з 18.09.2007 року. Таким чином, до реєстрації шлюбу всі умови договору купівлі-продажу квартири були виконані. Затримка у нотаріальному оформленні правочину була пов’язана з тим, що колишні власники квартири постійно проживали у Чехії та у квартирі була зареєстрована неповнолітня дитина.  

ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, позивачка надала вищевикладені пояснення, крім того зазначила, що у неї немає іншого житла. Зараз вона вимушена знімати квартиру разом з двома неповнолітніми дітьми від шлюбу з відповідачем. Гроші вони віддавали у день нотаріального посвідчення договору. Вона особисто їздила за грошами до батьків на автомашині. Доручення на ОСОБА_3 колишні власники квартири оформили ще у 2001 році. Договір купівлі-продажу квартири нікім не оспорювався.  

ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримали у повному обсязі, у задоволенні позову ОСОБА_1 просили відмовити, ОСОБА_2 надав вищевикладені пояснення, крім того зазначив, що його колишня дружина ніякого матеріального внеску на придбання квартири, меблі, здійснення ремонту не зробила, на той період часу вона взагалі  не працювала. Просив на підставі ст.24 КпШС України визнати той факт, що квартира була придбана за його особисті гроші.  

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні надала пояснення, що у 1996 році її син виїхав на постійне місце проживання у Чехію. Їй залишив доручення на продаж квартири. Вона знайшла покупця – ОСОБА_2. Він оплатив комунальну заборгованість та почав робити капітальний ремонт у квартирі літом 2001 року. На той період часу квартири були дешеві. ОСОБА_2 виплатив гроші з початку 1700 доларів США, потім 500 доларів США. Також він ніс витрати по нотаріальному посвідченню договору. Гроші вона отримала ще до нотаріуса. Коли конкретно передавалися гроші, свідок не пам’ятає, розписок вони один одному не писали. У нотаріуса були вона, ОСОБА_2 та його батько. ОСОБА_1 відвозила їх  на автомашині.  

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні надав пояснення, що він є знайомий ОСОБА_2 з дитинства та зараз є його сусід по сходовому майданчику. Йому відомо, що у квітні 2001 року ОСОБА_2 робив у квартирі ремонт, він допомагав йому знімати батареї. Ремонт робився ще до знайомства з ОСОБА_1.  

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні надав пояснення, що він є знайомий ОСОБА_2. Весною, не пам’ятаючи якого року, він допомагав ОСОБА_2 робити ремонт у ванні і кухні. На той період часу він не бачив ОСОБА_1. Розраховувався з ним ОСОБА_2. Документи на квартиру свідок не бачив, зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що останній купив квартиру.  

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні надали пояснення, що ОСОБА_2 є їх син. У 2001 році син придбав квартиру за гроші, які він заробив за кордоном. Фактично квартира придбалася для них. Розрахувалися вони за квартиру до оформлення правочину у нотаріуса та реєстрації шлюбу між сторонами, ще у 2001 році. В той же рік син почав робити ремонт у квартирі, оскільки вона була у поганому стані після пожару та затоплення. Також була велика заборгованість за комунальні послуги, яку також погасив їх син. Затримка у нотаріальному оформленні правочину пов’язана з тим, що колишні власники квартири постійно проживали у Чехії та у квартирі була зареєстрована неповнолітня дитина. ОСОБА_1 не була присутня при нотаріальному посвідченні правочину.  

Суд, заслухав сторони, їх представників, допитав свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 не підлягають задоволенню  з наступних підстав.  

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі   в період з 08.09.2001 року по 24.10.2008 року, що   підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу та рішенням Чорноморського районного суду (а.с.6-7). 27.06.2001 року по договору купівлі-продажу нотаріально засвідченому за реєстром № 1266 ОСОБА_2 придбав   трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с.4). 05.02.2004 року право власності ОСОБА_2 на підставі вищевказаного правочину було зареєстровано у ЄМБТІ, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.5).  

Доводи   відповідача про те, що він розрахувався у повному обсязі ще до реєстрації шлюбу та придбав будинок за його особисті гроші, суд вважає неспроможними оскільки розписок, які би підтверджували цей факт ОСОБА_2 не додано. Свідок  ОСОБА_3, яка укладала договір купівлі-продажу, у судовому засіданні надала пояснення, що вона не пам’ятає, коли конкретно їй були віддані гроші за квартиру. Пояснення свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про те, що у повному обсязі син розрахувався за квартиру у 2001 році ще до реєстрації шлюбу, суд не може взяти до уваги, оскільки зазначені свідки є батьками ОСОБА_2 та зацікавлені у прийнятті рішення на користь їх сина. Крім того, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 та її представника про те, що договір купівлі-продажу нікім у встановленому порядку не оспорювався.  

Відповідно до ст. 22 КпШС України та ст.60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.    

Згідно до ст.28 КпШС України та ст.70 СК України   –   у     разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.  

  Відповідно до ст.657 ЦК України – договір купівлі продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Згідно до ч.4 ст.334 ЦК України - я   кщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.  

У зв’язку з тим, що право власності на квартиру було набуто у період шлюбу, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, а підстави для задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 відсутні.  

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.22,28 КпШС України, ст.ст. 60, 70   СК України   , ст.ст.334, 657 ЦК України, ст.ст.10,60,209,212,214,215 ЦПК України, суд  

    ВИРІШИВ:  

  Позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ сумісно нажитого майна подружжя, визнання права власності задовольнити у повному обсязі.  

Розділити між сторонами сумісно нажите майно подружжя – квартиру АДРЕСА_1.  

Припинити за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.  

У задоволенні зустрічних позовних вимог   ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю відмовити.  

Стягнути з   ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 70 (сімдесят) гривень, витрати по ІТЗ в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.  

Рішення  може  бути  оскаржено  в  апеляційному  порядку   до  апеляційного  суду   АРК    через  Чорноморський районний  суд  АРК шляхом  подачі  в  10-ти  денний  строк  з  дня   проголошення    рішення  апеляційної  скарги  в  порядку,  передбаченому  ст.ст.294-296  ЦПК  України.  

  Суддя               Дядіченко С.В.