Справа N 2-10946
2010 р.
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Максимчук З.М.
при секретарі - Макаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського учбово-виробничого підприємства, заснованого на власності Всеукраїнської організації Українське товариство сліпих, за участю третьої особи державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди, суд
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.
В позовній заяві позивачка посилається на те, що на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 17.09.2008 року є власником ? частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1. Власником іншої ? частини вищевказаного приміщення на підставі свідоцтва про право власності (б/н) від 17.09.2008 року був ОСОБА_2 27.11.2006 року між позивачкою, ОСОБА_2 з однієї сторони та Мелітопольською міською радою з другої сторони було укладено договір оренди земельної ділянки, яка обслуговує нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 строком на 5 років. Даний договір відповідно до діючого законодавства був зареєстрований за № 040722600199 від 02.07.2007 року. Цільове призначення даної земельної ділянки – для розміщення та експлуатації шляхом реконструкції незавершеної будівництвом будівлі під механічну дільницю. На той період та на теперішній час єдиною можливістю проходу та проїзду транспортним засобом до земельної ділянки і розташованому на ній нерухомому майні по АДРЕСА_1, є укладення земельного сервітуту щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, землекористувачем якого є відповідач. І через ці причини між позивачкою, ОСОБА_2 з однієї сторони та Мелітопольським учбово-виробничим підприємством, заснованого на власності Всеукраїнської організації Українське товариство сліпих (надалі УТОС) з другої сторони був укладений договір земельного сервітуту від 26.02.2007 року строком на 5 років, тобто до 2012 року. Відповідно до умов даного договору відповідач надав право позивачці безоплатне користування частиною земельної ділянки для проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Відповідно до ухвали Мелітопольського міськрайонного суду від 07.11.2008 року про затвердження мирової угоди між позивачкою і ОСОБА_2, вона стала власником іншої ? нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, тобто починаючи з 2008 року позивачка являється єдиною власницею нежитлового приміщення за вказаною адресою. 09 липня 2009 року між позивачкою та Мелітопольською міською радою був укладений новий договір оренди земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 строком на 50 років. Проте листом №010/Д-220 від 15.10.2010 року в.о. директора УВП УТОС ОСОБА_3 попередив її про те, що через те що підписаний договір 26.02.2007 року набирає законної сили тільки після реєстрації в органах місцевего самоврядування, а так як даний договір не пройшов вищезгадану реєстрацію, то УВП УТОС забороняє пересування сторонніх людей та транспортних засобів на території підприємства з 25 жовтня 2010 року. 25 жовтня 2010 року був перекритий проход-проїзд до земельної ділянки позивачки. Так як договір оренди від 09 липня 2009 року між позивачкою та Мелітопольською міською радою зареєстровано у ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18.08.2009 року за №04092600116, сервітут по АДРЕСА_2 занесений на черговий кадастровий план. А невід’ємною частиною договору оренди є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, іншого порядку реєстрації договорів земельних сервітутів не має, то заборона відповідачем проїзду та проходу по території на яку встановлений сервітут – це порушення обов’язку, покладеного на нього діючого договору земельного сервітуту. Крім того, через неправомірні дії відповідача, позивачка не може користуватися своєю власністю, не отримує з цього прибуток, на який живе її сім'я, внаслідок чого їй завдано моральну шкоду.
На підставі викладеного позивачка просить усунути перешкод в користуванні власністю у вигляді нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, шляхом зобов’язання Мелітопольського учбово-виробничого підприємства, заснованого на власності Всеукраїнської організації Українське товариство сліпих не чинити перешкод в проході, під’їзді транспортним засобам до земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 по існуючому шляху по земельній ділянці, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до договору земельного сервітуту від 26.02.2007 року та стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 1500 гривень.
Позивач та її представник у судове засідання не з’явився, але від них надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви про слухання справи за його відсутності чи заперечень проти позову не надіслав, тому суд визнає неявку представника відповідача з неповажних причин, і вважає за можливе слухати справу за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи. Через неявку представника відповідача у судове засідання з невідомих причин, на підставі заяви позивача, у відповідності зі ст. 224 ЦПК України, суд вважає за необхідне ухвалити по справі заочне рішення.
Представник третьої особи не з’явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням того, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні позивачка на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 17.09.2008 року є власником ? частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1. Власником іншої ? частини вищевказаного приміщення на підставі свідоцтва про право власності (б/н) від 17.09.2008 року був ОСОБА_2 27.11.2006 року між позивачкою, ОСОБА_2 з однієї сторони та Мелітопольською міською радою з другої сторони було укладено договір оренди земельної ділянки, яка обслуговує нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 строком на 5 років /а.с. 17/. Даний договір відповідно до діючого законодавства був зареєстрований у ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у державному кадастрі земель вчинено запис від 18.08.2009 року за № 040722600199. Єдиною можливістю проходу та проїзду транспортним засобом до земельної ділянки і розташованому на ній нерухомого майна по АДРЕСА_1, є укладення земельного сервітуту щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, землекористувачем якого є відповідач. За для чого було проведено комплекс робіт по визначенню площі та меж сервітут, необхідного позивачці для проходу-проїзду до своєї земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст. 100 ЗК України ервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Тому між позивачкою, ОСОБА_2 з однієї сторони та Мелітопольським УВП УТОС з другої сторони був укладений договір земельного сервітуту від 26.02.2007 року строком на 5 років, тобто до 2012 року. /а.с. 12-14/.
Відповідно до умов даного договору відповідач надав право позивачці безоплатне користування частиною земельної ділянки для проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Відповідно до ухвали Мелітопольського міськрайонного суду від 07.11.2008 року про затвердження мирової угоди між позивачкою і ОСОБА_2, вона стала власником іншої ? нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, тобто починаючи з 2008 року позивачка являється єдиною власницею нежитлового приміщення за вказаною адресою. /а.с. 10/
09 липня 2009 року між позивачкою та Мелітопольською міською радою був укладений новий договір оренди земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 строком на 50 років. /а.с. 28-31/
Проте листом №010/Д-220 від 15.10.2010 року в.о. директора УВП УТОС Захаренков І.С. попередив її про те, що через те що підписаний договір 26.02.2007 року набирає законної сили тільки після реєстрації в органах місцевого самоврядування, а так як даний договір не пройшов вищезгадану реєстрацію, то УВП УТОС забороняє пересування сторонніх людей та транспортних засобів на території підприємства з 25.10.2010 року.
25.10.2010 року був дійсно перекритий проход-проїзд до земельної ділянки позивачки, про що був складений акт від 25.10.2010 року /а.с. 41/.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Позивачка звернулася до Мелітопольського міського відділу державного підприємства «Центру державного земельного кадастру» про проведення реєстрації договору земельного сервітуту.
Проте, відповідно до листа Мелітопольського міського відділу державного підприємства «Центру державного земельного кадастру» від 01.11.2010 року №721 /а.с. 43/ у зв’язку з відсутністю на даний час затвердженого Кабінетом Міністрів України положення про механізм реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно та відповідного реєстру, передбачених Законом України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» не можливо здійснити реєстрацію договорів про встановлення сервітутів.
У відповідності до основних положень «Тимчасових методичних вказівок по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель», які затверджені Вказівкою Держкомзему від 04.08.1999 року кадастровий план є окремою частиною кадастрового плану та використовується при розмежуванні земель державної і комунальної власності, підготовці технічної документації, що посвідчує право власності на землю і у разі внесення доповнень у раніше видані првоустановчі документи на землю, проведені грошової оцінки землі, здійсненні контролю за дотриманням землекористувачами встановленого режиму використання земель, проведення робіт по землеустрою, розробці містобудівної документації.
Кадастрові плани обмежень і обтяжень складаються з метою одержання достовірної графічної інформації про наявність, склад, місце розташування об’єктів з особливим режимом використання земель і меж зон особливого режиму землекористування навколо таких об’єктів з урахуванням типів землекористування та обмежень щодо використання земельних угідь у межах цих зон для гарантування прав власників землі та формування системи управління земельними ресурсами.
Так як договір оренди від 09 липня 2009 року між позивачкою та Мелітопольською міською радою зареєстровано у ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18.08.2009 року за №04092600116, сервітут по АДРЕСА_2 занесений на черговий кадастровий план. /а.с. 24/
Так як невід’ємною частиною договору оренди є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, іншого порядку реєстрації договорів земельних сервітутів не має, заборона відповідачем проїзду та проходу по території на яку встановлений сервітут – це порушення обов’язку, покладеного на нього діючого договору земельного сервітуту.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вказані докази у сукупності повністю підтверджують обґрунтованість вимог позивача.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди в розмірі 1500 гривень, суд виходить із засад розумності та справедливості, приймає до уваги те, що відповідач є організацією, яка надає учбово-виробничу можливість людям, які втратили зір реалізувати себе, вважає за необхідне відмовити позивачу у цій частині його вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100 ЗК України, ст. 10, 60, 212, 215, 226-233 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Мелітопольського учбово-виробничого підприємства, заснованого на власності Всеукраїнської організації Українське товариство сліпих, за участю третьої особи державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Зобов’язати Мелітопольське учбово-виробничого підприємство, засноване на власності Всеукраїнської організації Українське товариство сліпих не чинити перешкоди ОСОБА_1 в проході, під’їзді транспортним засобам до земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 по існуючому шляху по земельній ділянці, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до договору земельного сервітуту від 26.02.2007 року.
В іншій частині позову – відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: