справа №2-3194/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Скрипник К.О.,
при секретарі - Берко Я.В.;
за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Карпенко О.І., представників третіх осіб Вартохи А.М., Зуб Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс», треті особи – Публічне акціонерне товариство «Євраз – Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», Медико-санітарна частина Публічного акціонерного товариства «Євраз – Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», Первинна профспілкова організація Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, скасування запису в трудовій книжці, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка 25 листопада 2009 року звернулась до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ВАТ «Дніпрококс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, скасування запису в трудовій книжці, відшкодування моральної шкоди, вимоги якого в подальшому уточнила. В обґрунтування своїх вимог вказала, що 14 квітня 2003 року її було прийнято на роботу машиністом в коксовий цех ВАТ «Дніпрококс», згідно наказу №75 о/к. 28 жовтня 2009 року її було звільнено з роботи за станом здоров’я згідно наказу №1265-к, за статтею 40 п. 2 КЗпП України.
Вважає, що її звільнення є безпідставним, оскільки вона не допускала браку в роботі, справлялась з роботою в повному обсязі і таке інше, окрім того при звільненні за станом здоров’я їй повинні були запропонувати інші вакансії, чого зроблено не було.
Просила поновити її на посаді машиніста коксовантажної машини коксового цеху, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з 29 жовтня 2009 року по день постановлення рішення, зобов’язати відповідача відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 50000 грн., зобов’язати відповідача скасувати в її трудовій книжці запис №26 «Звільнена за станом здоров’я ст. 40 п. 2 КЗпП України», стягнути судові витрати.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилались на обставини, викладені у позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача не визнав позовних вимог в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своїх доводів посилався на обставини викладені в письмових запереченнях. Суду пояснив, що позивачку було звільнено за станом здоров»я з дотриманням вимог трудового законодавства. Підставою для звільнення стала повторна довідка № 44 від 26.10.2009 року, виданої ЛКК медико-санітарної частини ВАТ «ДМЗ ім.Петровського», згідно якої позивачка працювати машиністом коксовантажної машини не може. В довідці було рекомендовано постійне працевлаштування та посилання на те, що позивачка може виконувати роботи прибиральниці службових приміщень. Оскільки своєї згоди позивачка не надала на переведення її на іншу посаду та профспілкова організація надала згоду на звільнення, її було звільнено.
Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Євраз – Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» пояснив, що за станом здоров»я позивачка не могла продовжувати працювати на посаді машиніста, оскільки їй було притипоказано вібрація та фізичні навантаження. До звільнення, позивачка майже півроку знаходилась на лікарняному.
Представник Первинної профспілкової організації Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс» пояснив, що профспілкова організація розгянуло на своєму засіданні питання щодо звільнення позивачки з роботи за станом здоров»я, на якому вона була присутня. Позивачка, будучі присутньою на засіданні, згоду на переведення на іншу посаду не надала, тому профспілкова організація надала згоду на звільнення позивачки.
Свідок ОСОБА_6, яка працює начальником відділу кадрів на підприємстві, в судовому засіданні пояснила, що вона особисто ознайомлювала позивачку з переліком вакансій двічі, однак остання згоду на переведення на будь-яку посаду не надала.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступних підставах.
Судом встановлено, що 14 квітня 2003 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу машиністом в коксовий цех коксовантажної машини ВАТ «Дніпрококс», згідно наказу №75 о/к / /т.1 а.с. 6 – 10, 32/.
Встановлено, що згідно розпорядження №3 від 02.01.2009 року медико-санітарної частини ВАТ «ДМЗ ім.Петровського», яке є їх структурним підрозділом, призначена лікувально- консультативна комісія (т.1 а.с.130 – 131, 132-134).
Встановлено, що ОСОБА_1 на протязі 2009 року знаходилась 158 днів на лікарняному, а саме, з 06.02.09. по 27.02.09., 28.02.09. по 19.03.09., 23.03.09. по 01.04.09., 13.04.09. по 30.04.09., 10.06.09. по 03.07.09., 22.07.09. по 12.08.09., 25.08.09. по 16.09.09., 17.09.09. по 10.10.09., /т.1 а.с.186, 187, 188, 189, 190, 191, 192 -193, т.2 а.с.31-35/.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до лікаря невропатолога після стаціонарного лікування в центрі профпатології 4 МКЛ, у в зв’язку з чим 25.03.2009 року проведено засідання лікувально-консультативної комісії МСЧ № 544 в складі трьох осіб та видана ОСОБА_1 довідка № 17 від 25.03.2009 року про рекомендацію постійного працевлаштування та із зазначенням, що їй протипоказана робота з вібрацією, фізичні перевантаження, піднімання важкості, статистичні навантаження. Зазначено, що працювати машиністом коксовантажної машини не може. Може виконувати роботу прибиральниці службових приміщень без піднімання вантажу (т.1 а.с.31, 196, 214).
Встановлено, що головний лікар МСЧ ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» звертався до адміністрації підприємства з відповідним листом про необхідність постійно працевлаштувати ОСОБА_1 на іншу посаду (т.1. а.с.214/.
Встановлено, що 26.10.2009 року лікувально-консультативною комісією МСЧ була видана повторна довідка № 44 ОСОБА_1 в якій був зазначений уточнений діагноз захворювань ОСОБА_1 та заначено, що ОСОБА_1 потребує постійного працевлаштування та їй протипоказана робота з вібрацією, фізичні перевантаження, піднімання вантажу не більше 5 кг. Зазначено, що працювати машиністом коксовантажної машини не може. Може виконувати роботу прибиральниці службових приміщень без піднімання вантажу, також зверталась увага на первісну довідку № 17 від 25.03.2009 року (т.1 а.с.31).
Встановлено, що на підприємстві утворена первинна профспілкова організація Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс» (т.1 а.с.59).
За запитом адміністрації підприємства профком ВАТ «Дніпрококс» Дніпропетровського обкому профспілки трудящихся металургійної та гірничодобувної промисловості на своєму засідання 28 жовтня 2009 року розглянув питання стосовно звільнення ОСОБА_1 та дав згоду на її звільнення з займаної посади за станом здоров’я /т.1 а.с. 61-63/. Позивачка була присутня на засіданні, що було підтверджено нею в судовому засіданні. Також, встановлено, що позивачка на засіданні профспілки своєї згоди на переведення на іншу посаду не висловила, що було підтверджено представником профкомому ВАТ «Дніпрококс», свідком ОСОБА_6 та самою позивачкою не заперечувалось в судовому засіданні.
Встановлено, що позивачка була ознайомлена зі списком вільних вакансій на підприємстві 01.06.2009 року та 28.10.2010 року /т.1 а.с.27-28, 29-30/.
Далі встановлено, що профспілкова організація підприємства повідомила про своє рішення адміністрацію підприємства та 28 жовтня 2009 року позивачку було звільнено з роботи за станом здоров’я згідно наказу №1265-к, за статтею 40 п. 2 КЗпП України /т.1 а.с. 33/, виплачено вихідну допомогу /т.1 а.с. 12/.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці.
Звільнення за заначеною підставою проводиться за наявності медичного висновку про те, що продовження виконання цих обов»язків йому протипоказано.
Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п’ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Згідно ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Встановлено, що посада машиніста коксовантажної машини коксового цеху відноситься до категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичним оглядам, що підтверджується актами від 15.09.2008 та 01.10.2009 року.
Встановлено, що робоче місце машиніста коксовантажної машини коксового цеху вважається особливо шкідливим з особливо тяжкими умовами праці, що відповідає списку І п.4 /т.1 а.с.113 та на зв., 158, 161, 166, 169,/ та умови праці відносяться до 3 класу 3 ступеня (по впливу хімічних речовин, важкості та напруженості праці).
Встановлено, що на підприємстві було проведено розслідування хронічного професійного захворювання та 19.03.2010 року складений акт /т.2 а.с.11-14/.
Група інвалідності ОСОБА_1 не встановлена /т.2 а.с.9/.
Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» було змінено найменування ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» на Публічне акціонерне товариство «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського».
Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі та є необґрунтованими, тому, що відповідачем при звільненні позивачки за статтею 40 п. 2 КЗпП України були дотримані всі необхідні умови, так як звільнення проводилось на підставі медичної довідки про неможливість позивачки працювати на посаді машиніста коксовантажної машини, у зв’язку з її фізичним станом, оскільки дана праця передбачає виробничу вібрацію, виробничий шум та фізичні перевантаження, що їй категорично протипоказано. При звільненні позивачка була ознайомлена зі списком вільних вакансій у відповідача, але згоди на жодну із них не дала, тому відповідачем, після отримання відповідної згоди профспілкової організації, вона була звільнена з виплатою вихідної допомоги.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України оскільки позивачка в силу п. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» та п. 2 ч. 3 ст. 81 ЦПК України була звільнена від сплати судового збору та витрат на ІТЗ при подачі позову, а у задоволенні її позовних вимог відмовлено, судові витрати відносяться за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 40, 43 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 82, 212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс», треті особи Публічне акціонерне товариство «Євраз – Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», Медико-санітарна частина Публічного акціонерного товариства «Євраз – Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», Первинна профспілкова організація Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, скасування запису в трудовій книжці, відшкодування моральної шкоди – відмовити .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя К.О. Скрипник