Справа № 2-740/2010 р.  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  «13» грудня 2010  року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області в складі:  

  головуючого                                      - судді Ушенка В.Ф.,  

при секретарі                                     - Малаховій А.В.,  

  за участю сторін        

представника позивача     - Бешулі К.С.  

представника відповідача     - ОСОБА_2  

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонбассЖилСтрой» до ОСОБА_3 про визнання інвестиційно-будівельних договорів частково недійсними, -  

  ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДонбассЖилСтрой» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просило визнати інвестиційно-будівельні договори частково недійсними, вказуючи, що 04.10.2005р. між ТОВ «ДонбассЖилСтрой» і ОСОБА_3 був укладений інвестиційно-будівельний договір № 49/П, відповідно до якого, відповідачка зобов’язалася надати позивачу грошові кошти з метою пайової участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку № 1, який розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_1, а позивач зобов’язався після закінчення будівництва передати відповідачці частину зведеної будови – квартиру № 20, загальною площею 154, 66 кв.м розташовану на 6 (шостому) поверсі будинку.  

Крім того, 04.10.2005р. між ТОВ «ДонбассЖилСтрой» і ОСОБА_3 був укладений інвестиційно-будівельний договір № 26п/П, відповідно до якого відповідачка зобов’язалася надати позивачу грошові кошти з метою пайової участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку № 1, № 2, який розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_1, а позивач зобов’язався після закінчення будівництва передати відповідачці частину зведеної будови – місце для паркування № 62.  

Відповідно до п. 7.2 та п.6.2 вищевказаних договорів у разі порушення заявником термінів, передбачених п. 1.4  та 1.3 цих договорів на термін більш ніж на 90 календарних днів останній виплачує учаснику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми внесеної Учасником за кожен день прострочення.  

Вважає вказані договори в частині стягнення неустойки у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ від суми  внесеної Учасником за кожен день прострочення за порушення строків закінчення будівництва незаконними, так як вони не відповідають вимогам ст. 549 ЦК України.      

Відповідно до ст. 549 ЦПК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, а не майно, яке боржник зобов’язаний передати кредитору у разі порушення боржником зобов’язання.  

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.  

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.  

Проте п. 7.2  інвестиційно-будівельного договору № 49/П від 04.10.2005р. та пункт 6.2 інвестиційно-будівельного договору № 26п/П від 04.10.2005р. суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ст. 549 ЦК України, оскільки в наведених інвестиційних договорах передбачено нарахування пені в натурі – за порушення строку закінчення будівництва, а пенею в даному випадку є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.  

Отже п. 7.2 інвестиційно-будівельного договору № 49/П від 04.10.2005 та п. 6.2 інвестиційно-будівельного договору № 26п/П від 04.10.2005р.,  якими передбачено стягнення пені, є необґрунтованими, оскільки пеня обчислюється лише за невиконання стороною грошового зобов’язання, а не виконання зобов’язання в натурі, як це передбачено інвестиційними договорами.  

Таким чином, при укладенні договорів були порушені вимоги ст. 549 ЦК України.  

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання у момент здійснення правочину стороною, вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.  

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, яким відповідно до ст. 4 ЦК України, є Закони України.  

Оскільки п. 7.2  інвестиційно-будівельного договору № 49/П від 04.10.2005 та п. 6.2 інвестиційно-будівельного договору № 26п/П від 04.10.2005р. суперечать вимогам ст. 549 ЦК України, він є недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.  

Позивач просив винести рішення, яким п. 7.2 2 інвестиційно-будівельного договору № 49/П від 04.10.2005 та п. 6.2 інвестиційно-будівельного договору № 26п/П від 04.10.2005р. визнати недійсними, а також стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 37,00 грн. При цьому вказав, що строк позовної давності  не порушений згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України.  

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що згідно п.7.2 інвестиційно-будівельного договору №49/П від 04.10.2005 року та п.6.2 інвестиційно-будівельного договору №26п/П від 04.10.2005 року передбачена виплата Учаснику неустойки у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми внесеної за кожен день прострочення на термін більше ніж на 90 календарних днів. Вказані пункти договорів відповідають вимогам ст.549 ЦК України, так як ТОВ «Донбассжилстрой» порушив свої зобов»язання щодо строків будівлі житлового будинку.  

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

04.10.2005р. між ТОВ «ДонбассЖилСтрой» і ОСОБА_3 був укладений інвестиційно-будівельний договір № 49/П, відповідно до якого відповідачка зобов’язалася надати позивачу грошові кошти з метою пайової участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку № 1, який розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_1, а позивач зобов’язався після закінчення будівництва передати відповідачці частину зведеної будови – квартиру № 20, загальною площею 154, 66 кв.м., розташовану на 6 (шостому) поверсі будинку.  

Крім того, 04.10.2005р. між ТОВ «ДонбассЖилСтрой» і ОСОБА_3 був укладений інвестиційно-будівельний договір № 26п/П, відповідно до якого відповідачка зобов’язалася надати позивачу грошові кошти з метою пайової участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку № 1, № 2, який розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_1, а позивач зобов’язався після закінчення будівництва передати відповідачці частину зведеної будови – місце для паркування № 62.  

Відповідно до п. 7.2 та п.6.2 вищевказаних договорів у разі порушення заявником термінів, передбачених п. 1.4  та 1.3 цих договорів на термін більш ніж  90 календарних днів, останній виплачує учаснику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми внесеної Учасником за кожен день прострочення.  

Однак відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання у момент здійснення правочину стороною вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.  

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, якими відповідно до ст. 4 ЦК України є Закони України.  

Договір в частині стягнення пені за порушення закінчення термінів будівництва не відповідає вимогам ст. 549 ЦК України.  

Відповідно до ст. 549 ЦПК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, а не майно, яке боржник зобов’язаний передати кредитору у разі порушення боржником зобов’язання.  

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.  

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.  

Проте п. 7.2  інвестиційно-будівельного договору № 49/П від 04.10.2005р. та пункт 6.2 інвестиційно-будівельного договору № 26п/П від 04.10.2005р. суперечать вимогам чинного законодавства, а саме ст. 549 ЦК України, оскільки в наведених інвестиційних договорах передбачено нарахування пені в натурі – за порушення строку закінчення будівництва, а пенею в даному випадку є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.  

Оскільки 7.2  інвестиційно-будівельного договору № 49/П від 04.10.2005р. та пункт 6.2 інвестиційно-будівельного договору № 26п/П від 04.10.2005р. суперечать вимогам ст. 549 ЦК України, вони є недійсними відповідно до ст. 215 ЦК України.  

У відповідності з вимогами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права  або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити  вимогу про виконання зобов’язання.  

Відповідач в іншому провадженні звернувся до Калінінського районного суду м. Донецька з позовом до позивача про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди за порушення строків здачі будинку, поновивши тим самим строк позовної давності, який почав обчислюватись з моменту звернення відповідача з таким позовом після одержання відомостей про порушення свого права.  

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягнення з відповідача на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонбассЖилСтрой» судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37.00грн.      

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -  

  ВИРІШИВ:  

  Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонбассЖилСтрой» до ОСОБА_3 про визнання інвестиційно-будівельних договорів частково недійсним задовольнити.  

Визнати недійсним п. 7.2  інвестиційно-будівельного договору № 49/П від 04.10.2005р. та пункт 6.2 інвестиційно-будівельного договору № 26п/П від 04.10.2005р., які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДонбассЖилСтрой» та ОСОБА_3.  

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонбассЖилСтрой» судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в суммі 37,00 грн.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд міста Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  СУДДЯ: