Справа №2-10044/2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2010 року Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Зінченко Ю.Є.
при секретарі Колтур Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – П’ята державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання, в якому зазначила, що вона була власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного фонду 19.03.1998 року. Зареєстрована та мешкає в цій квартирі. На весні 2009 року в неї почали виникати конфлікти та суперечки з невісткою, з якою вона мешкала у належній їй квартирі, внаслідок чого вона переїхала від неї та позивач залишилася одна. По радіо вона почула рекламу центру допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон», які пропонували свої послуги щодо догляду та матеріальній допомозі самотнім особам похилого віку. Оскільки вона була самотня, та напередодні у неї почала дуже боліти нога, через що вона з трудом рухалася, вирішила написати «Пенсіону» листа, щоб вони допомогли їй знайти людину, яка буде допомагати. Працівники «Пенсіону» приїхали до неї та запропонували укласти договір довічного утримання з відповідачем, самі приготували всі документи та відвезли її до нотаріуса, де вона вперше та в останнє бачила відповідача. Усі документи вже були підготовлені, у неї не було часу подумати та порадитись з ким-небудь з цього приводу. 04.09.2009 року вона підписала договір довічного утримання з відповідачем, який було посвідчено державним нотаріусом П’ятої Харківської державної нотаріальної контори Кожушною Л.М. за реєстровим № 2-1293.
Згідно умов договору відповідач зобов’язався довічно утримувати її, а також сплачувати їй одноразове грошове утримання у розмірі 17000. Також у договорі зазначено, що сторони нібито домовилися, що утримання у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами у розмірі 450 грн на місяць, а також набувач зобов’язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру. Позивач отримала 17000 грн. від відповідача та щомісячно він перераховував 450 грн на її утримання, проте комунальні платежі за квартиру відповідач не сплачує в повному обсязі. Оскільки у позивача посилилися хвороби, їй потрібен постійний сторонній догляд та допомога, з цього приводу вона зверталася до відповідача, але до домовленості стосовно такої допомоги вони не дійшли, оскільки він не бажав її бачити. Вважає, що деякі види утримання чи матеріального забезпечення не можна чітко визначити заздалегідь при укладанні договору, оскільки вони не можуть бути відомими наперед, який догляд потрібний, чи визначити обсяг необхідної допомоги, які будуть потрібні відчужувачеві через деякий час у процесі чинності договору. Таким чином, відповідач не належним чином виконує прийняті на нього зобов’язання, не бажає забезпечувати її додатковими витратами на медичне лікування, надавати безпосередньо допомогу та здійснювати догляд за нею. Просить розірвати договорі довічного утримання, укладений між нею та відповідачем та повернути їй право власності на спірну квартиру.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали у повному обсязі та дали суду наступні пояснення. Представник позивача пояснила, що позивач людина похилого віку та потребує стороннього догляду, відповідач не надає їй того догляду, який потрібен, в зв’язку з чим неналежним чином виконує свої обов’язки за договором. Просили позов задовольнити та розірвати договір довічного утримання та повернути позивачу належну їй квартиру.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що умови договору відповідачем виконуються в повному обсязі, вимоги щодо стороннього догляду не передбачені договором, договором передбачено щомісячне перерахування коштів на утримання позивача. Оскільки позивач навчається у військовому закладі та живе в казармах, він не може здійснювати догляд за позивачем, крім того позивач з такими вимогами до відповідача позивач не зверталася. Сам відповідач та його батьки від імені ОСОБА_2 перераховують кожен місяць належні за договором виплати та сплачують комунальні платежі за квартиру. Вважає, що договір виконується належним чином та законних підстав для його розірвання немає. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та надав письмові пояснення, в яких вказав, що при укладанні договору довічного утримання між сторонами за спільною їх згодою визначено одноразове грошове утримання у розмірі 17000 грн., які відчужувач повністю отримав від набувача перед підписанням цього договору. Крім того, сторони домовилися, що утримання, у тому числі харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою сторін у розмірі 450 грн. щомісячно. При особистому спілкуванні державний нотаріус неодноразово звертала увагу ОСОБА_1 на те, що вона укладає договір довічного утримання без надання догляду, що їй не буде надаватися ніяка фізична або моральна допомога, що вона буде отримувати лише матеріальне забезпечення у розмірі 450 грн. щомісячно. Після остаточного підтвердження ОСОБА_1 своєї згоди на укладання цього договору на вищезазначених умовах, державним нотаріусом було посвідчено договір довічного утримання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані суду докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно договору довічного утримання від 04.09.2009 року, посвідченого державним нотаріусом П’ятої Харківської державної нотаріальної контори Кожушною Л.М. та зареєстрованому у реєстрі за № 2-1294, ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_2 зобов’язується довічно утримувати ОСОБА_1
ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 одноразове грошове утримання у розмірі 170000 грн.
ОСОБА_2 зобов’язується виплачувати ОСОБА_1 утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи медичне, та це утримання має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою 450 грн., зобов’язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені. До оплачуваних комунальних послуг належать: плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гаража та холодна вода), електроенергія в обсязі до 150 кВт, абонентська плата за телефон.
У випадку виникнення в майбутньому потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення, відчужувач самостійно, за своїм розсудом вирішує усі питання за рахунок щомісячного утримання, яке надає набувач, згідно обумовлених сум.
Згідно копій наданих квитанцій, на ім’я ОСОБА_1 направлялися грошові перекази за 2009 та 2010 роки.
Згідно ст. 744 ЦК України, з а договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно ст. 749 ЦК України, у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Згідно ст. 750 ЦК України, н абувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.
Згідно ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
Згідно ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню. У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки договір може бути розірваний лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Судом не встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов'язує розірвання договору довічного утримання.
Позивачем не надані суду докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, а саме: умовами договору чітко визначено, що у випадку виникнення в майбутньому потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення, відчужувач самостійно, за своїм розсудом вирішує усі питання за рахунок щомісячного утримання, яке надає набувач, згідно обумовлених сум. Тому потреба в сторонньому догляді не є підставою для розірвання договору довічного утримання.
Не надано доказів на підтвердження того, що відповідач змусив укласти договір, користуючись її безпорадним становищем.
Сторонами по справі не заперечується, що основні умови договору щодо отримання разової грошової суми, щомісячного утримання та оплати комунальних платежів виконуються, про що свідчать квитанції про поштові перекази грошових сум на ім’я позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 655,657,717,722, 1167 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про розірвання договору довічного утримання – відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлений 08.10.2010 року.
Суддя Московського районного
суду м. Харкова Зінченко Ю.Є.