Справа №2-а-768/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2010 року м.Гола Пристань
Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:
головуючої судді - Ширінській О.Х.,
при секретарі - Янцен І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Гола Пристань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Первомайської роти ДПС ВДАІ УМВС, старшого сержанта міліції Преподобного Юрія Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся із даним позовом, в якому зокрема зазначив, що 28 жовтня 2010 р. відносно нього інспектором Первомайської роти ДПС Преподобним Ю.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення. Дане правопорушення полягало в тому, що він начебто 28.10.2010р. керуючи автомобілем на 108 км., автодороги Ульянівка-Миколаїв в м.Южноукраїнськ, перевищив встановлену швидкість руху в 60 км/год, та рухався зі швидкістю 104 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР.
За наслідками складеного протоколу була винесена постанова ВЕ № 269009 по справі від 28.10.2010 року, якою останнього було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Позивач вважає, що винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки він діяв в межах вимог Правил дорожнього руху і в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. А саме зазначив, що рухався зі швидкістю не більше 60 км/год., час фіксації начебто швидкості його автомобіля на приладі «Іскра»-1 був відсутній. В зв’язку з чим можна зробити висновок, що дані показники можуть належати будь якому автомобілю.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є перевищення встановленого режиму швидкості на 20 км/год., і більше. Тобто вважає, що порушень з його боку ПДР не було, оскільки він рухався зі швидкістю не більше 60 км/год. Крім того вказав на те, що п.12.4 ПДР дає лише загальні поняття про швидкість руху, а в протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не вказано, який саме підпункт даного пункту ПДР ним було порушено. А також наявність з його боку складу адміністративного правопорушення інспектором ДПС нічим підтверджена не була.
Тому виходячи з вище наведеного просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення ВЕ № 269009 від 28.10.2010 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Згідно ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним причину неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача Милосердо ва С.О., дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що 28.10.2010 року інспектором ДПС Преподобним Ю.М. був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
В протоколі зазначено, що ОСОБА_1, 28.10.2010р. о 15:35 год., керуючи автомобілем «Део Ланос» д.н. НОМЕР_1, в м.Южноукраїнськ, рухався зі швидкістю 104 км/год., чим порушив п.12.4 Правила дорожнього руху.
В той же день по даному факту була винесена постанова по справі від 28.10.2010 року, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Однак в протоколі, де графа для надання пояснень по суті порушення, ОСОБА_1, вказав що з протоколом не згоден.
В даній постанові, із зазначенням суті виявленого правопорушення, вказано, що вина позивача підтверджується додатковим доказом правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративно відповідальності ОСОБА_1, а саме те, що швидкість руху вимірювалась спеціальним приладом «Радар», покази якого свідчать про вчинення порушення з боку останнього і ці дані зазначені в суті виявленого правопорушення. Однак доказів того, що фіксація технічним засобом все-таки здійснювалася відповідачем суду надано не було, в матеріалах наданих до суду позивачем дані докази також відсутні.
Крім того, при складанні протоколу інспектором ДПС в графі відведеної для свідків, та понятих не було зазначено ніяких осіб, які б були очевидцями вчиненого ним правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерплих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Додаткових доказів, свідчень або інших відомостей до протоколу, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_4 посадовою особою ДАІ, яка виявила правопорушення, зібрано не було і протокол таких доказів не містить.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, тому постанова по справі про притягнення до адміністративної відповідальності Милосердо ва С.О. незаконна, та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 10, 11, 70, 71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 289, 292, 293 КУпАП, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову серії ВЕ № 269009 інспектора Первомайської роти ДПС ВДАІ УМВС, старшого сержанта міліції Преподобного Ю.М. від 28.10.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу – скасувати.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 у зв’язку із скасуванням акта що встановлює адміністративну відповідальність – закрити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: