Справа № 2-5123\10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова
у складі : головуючого - судді Матвієвської Г.В.,
при секретарі - Ємельяновій Я.Г.,
з участю : представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики , просив стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 622 529 гривень 00 коп. за усним договором позики від 25.02.2010 року. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 25.02.2010 р. між ним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики в усній формі. Позивач зазначив, що відповідно до умов договору ОСОБА_3 як позикодавець, передав ОСОБА_4, позичальникові, в позику грошові кошти у сумі 622 529 гривень 00 коп. для здійснення підприємницької діяльності, а позичальник зобов’язувався повернути зазначену суму в строк до 01.04.2010 року в повному обсязі. Позивач зауважив, що відповідно до домовленості сторін відсотки за користування сумою позики не нараховувались, а у випадку порушення позичальником строку повернення коштів, позикодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір з вимогою негайного повернення всього предмета позики. Однак, відповідачем, зазначає позивач, в порушення умов договору позики від 25.02.2010 року у визначений договором строк грошові кошти не повернуто, на усні вимоги позивача щодо виконання своїх обов’язків за вищезазначеним договором відповідач відмовляє, посилаючись на тяжке фінансове становище.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання з’явився, позов не визнав повністю, пояснивши свої заперечення тими обставинами, що між відповідачем та позивачем відсутній будь-який договір позики, відповідно й відсутні зобов’язання його виконання. Щодо наданого позивачем в якості доказу по справі повідомлення на адресу ОСОБА_4. про заборгованість у розмірі 622 529,00 грн., пояснив що таке повідомлення не може бути доказом існування усного договору позики між позивачем та відповідачем, та враховуючи, що обидві сторони є директорами підприємств, то можливо таке повідомлення стосується бізнесових стосунків підприємств або інших правовідносин.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом не встановлено наявності існування договору позики між сторонами, не встановлено наявності будь-яких боргових зобов’язань у відповідача перед позивачем.
В підтвердження надання позики, укладення договору позики в усній формі, позивачем надано повідомлення на адресу ОСОБА_4 про його заборгованість у розмірі 622 529,00 грн.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, факт передання грошей відповідачеві позивачем не встановлений, а договір позики , відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, вважається укладеним з моменту передання грошей позичальникові.
Надане позивачем на підтвердження факту передання грошей відповідачеві повідомлення на адресу ОСОБА_4. про його заборгованість у розмірі 622 529,00 грн. не є відносним доказом, який посвідчує передання позикодавцем позичальникові визначеної грошової суми.
Данні обставини свідчать про те, що основні вимоги для підтвердження виникнення цивільно-правових відношень та обов’язків, які зазначені в приписах ст. 1046 ЦК України не встановлені, не підтверджуються та не відповідають нормам діючого законодавства України.
Відповідно до п.1 ст. 1050 ЦК України у відповідача виникає відповідальність за не виконання свого зобов’язання.
Враховуючи вищенаведене, судом не встановлено будь-яких підстав виникнення відповідальності за невиконання зобов»язань відповідача перед позивачем.
Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що між ним та відповідачем укладено договір позики та у відповідача виникла відповідальність за невиконання свого зобов’язання .
Зазначених обставин позивач не довів, чим не виконав вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Таким чином, судом не встановлено наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10,15,60,169, 174, 208,212,214 ЦПК України, ст.ст. 1046, 1047, 1050 ЦК України, суд-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики , - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя