Справа № 2А-747/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Франчук О.Д.
при секретарі Коршак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі УПтаСЗН), в якому просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області в частині не донарахування та недоплати разової допомоги на оздоровлення, зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплатити йому недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2007-2010 роки у сумі 9196 грн..
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії та інвалідом 3 групи, а тому відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28 лютого 1991 року (далі по тексту Закон № 796) йому встановлено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі – 4 мінімальних заробітних плат. Але УПтаСЗН протягом 2007-2010 років повною мірою таких виплат не здійснювало, у зв’язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 9196 грн..
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача позов ОСОБА_1 не визнала та пояснила, що відповідно до вимог ст.ст. 99, 100 КАС України позивач пропустив без поважних причин строк звернення до адміністративного суду. Крім того при нарахуванні позивачу щорічних виплат на оздоровлення за 2007-2010 роки Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області керувалось положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановами Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836 та постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562, згідно з якими ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення виплатили в повному обсязі. Просила суд в задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії та інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням /а.с. 7/.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону № 796 щ орічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідам 3 групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Цим Законом не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій, змінювати розмір допомоги на оздоровлення встановлений для громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Проте Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у супереч Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії встановлено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 90 гривень.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки у ч. 1 ст. 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі N 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначене вище положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 за конституційним поданням 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України -є неконституційним.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VI від 26 грудня 2008 року чи будь-якими іншими нормативними актами зміни до ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у частині визначення розміру допомоги на оздоровлення не вносились, а тому після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року у зв’язку з визнанням неконституційними відповідних положень Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у частині зміни розміру допомоги на оздоровлення категорії осіб, до якої віднесено позивача, поновлено дію ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка встановлює допомогу на оздоровлення позивачеві у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, чинних на момент виплати цієї допомоги.
Таким чином, на момент здійснення виплати позивачеві допомоги на оздоровлення за 2009 рік та 2010 рік, чинними були нормативно-правові акти які по-різному визначали розмір належної до виплати допомоги, а позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 48 Законом № 796, а відповідно право останнього порушено та підлягає захисту.
Право позивача на отримання щорічної допомоги у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом № 796.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов'язок по своєчасній га повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача здійснити виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки у сумі 9196 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум позивача законом покладено на Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, у зв’язку із чим суд не може виконувати обов’язки суб’єктів владних повноважень, покладених на них законом. З цих підстав суд не може здійснювати перерахунок допомоги на оздоровлення та відмовляє у задоволенні позову про зобов’язання відповідача виплатити вказану допомогу у певній сумі.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом.
Згідно ст. 73 Закону України від 08.02.1995 року № 39/95-ВР "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" передбачено, що відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється відповідним законодавством України. Відповідно до ч. 1 ст. 76 зазначеного Закону чітко визначено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.
Керуючись ст.ст. 9-12, 15, 69-71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області в частині не донарахування та недоплати разової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки в порядку ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.Д. Франчук