Справа № 2-1154/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року Южноукраїнський міський суд Миколаївській області
У складі: головуючого - судді Франчук О.Д.
при секретарі - Коршак О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Южноукраїнська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, невиплачену заробітну плату та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
ВСТАНОВИВ:
30 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» (далі ВАТ «Миронівський хлібопродукт») про стягнення компенсації за невикористану відпустку.
Позивач зазначав, що працював у Кримській філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт» з 23 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року торговим агентом. Після звільнення за власним бажанням, на порушення вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні не отримав компенсацію за невикористану відпустку, що складала 431 грн. 13 коп., які просив стягнути з відповідача на його користь.
До початку розгляду судом справи по суті позивач збільшив розмір своїх позовних вимог та просив стягнути з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» на свою користь також і заборгованість по заробітній платі за період його роботи з 01.08.2007 року по 30.09.2007 року в сумі 7724 грн., а також середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за весь час затримки, а саме в сумі 142320 грн. 88 коп. за 1124 календарні дні.
В судове засідання позивач не дивлячись на те, що його явка в судове засідання була визнана обов’язковою, не з’явився.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов свого довірителя та просив стягнути з відповідача на користь свого сина ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 431 грн. 13 коп., заборгованість по заробітній платі в сумі 7724 грн. 00 коп. та 142320 грн. 88 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а всього 150476 грн. 01 коп., вказуючи на те, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем, який і повинен відповідати за порушення вимог Кодексу законів про працю України.
Представник ВАТ «Миронівський хлібопродукт» позов не визнала, надала свої заперечення проти позову та вказала на те, що ОСОБА_1 дійсно у 2007 році на протязі двох місяців перебував у трудових відносинах з підприємством, інтереси якого вона представляє, виконуючи обов’язки торгового агента. В день звільнення останній був відсутній на роботі, тому в день звільнення виплата суми, що належали йому від підприємства, а це була грошова компенсація за невикористану відпустку в сумі 431 грн. 13 коп., йому виплачене не була. Не пред’явив позивач вимог про проведення з ним розрахунку і наступного дня після свого звільнення. І тільки в кінці лютого 2008 року надіслав листа з вимогою надіслати йому поштою трудову книжку. На пропозицію з’явитися до філії підприємства де він працював для отримання остаточного розрахунку, позивач не реагував, реквізитів, на які можливо було перерахувати 431 грн. 13 коп. компенсації за невикористану відпустку не повідомляв. Просила у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що вини підприємства, інтереси якого вона представляє, в порушенні діючого в Україні трудового законодавства не має, а позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні, не підлягають задоволенню та не підтверджені ніякими доказами.
Вислухавши представників сторін, покази свідка ОСОБА_2, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.07.2007 року по 30.09.2007 року працював торговим агентом Кримської філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт» (а.с. 5, 6), тобто знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Миронівський хлібопродукт».
Як видно з наказу (а.с. 6), ОСОБА_1 звільнився з підприємства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. В цьому ж наказі зазначено про необхідність виплати звільненому працівнику компенсації за дні невикористаної відпустки.
За правилами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження та не оспорювалося сторонами, що ні в день звільнення, ні наступного після цього дня позивач не пред’являв підприємству вимоги про розрахунок.
Відповідно до довідки, виданої позивачеві ще 17 квітня 2008 року (а.с. 4), за весь період роботи на підприємстві йому була виплачена заробітна плата в сумі 7323 грн. 19 коп.. Вищезазначена довідка підписана керівником філії підприємства та головним бухгалтером, та належним чином скріплена печаткою.
Враховуючи те, що позивач отримав довідку про свою заробітну плату, більше ніж два роки тому, а звернувся до суду тільки в кінці вересня 2010 року спочатку тільки з вимогою про стягнення з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» на його користь компенсації за невикористану відпустку в сумі 431 грн. 13 коп., суд ставить під сумнів обґрунтованість заявлених ним позовних вимог в частині стягнення з підприємства на його користь заборгованості по заробітній платі за весь період його трудової діяльності на підприємстві, та заробітної плати за час затримки розрахунку.
В силу ст. 117 КзпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як слідує з листа (а.с. 14), відповідач не заперечував та не заперечує виплатити своєму колишньому працівникові належних йому при звільненні грошових коштів в сумі 431 грн. 13 коп..
Крім того в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що вищезазначена грошова сума розрахунку після звільнення позивача не була йому виплачена у передбачені ч. 1 ст. 116 КЗпП України строки, саме з вини підприємства.
Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка, ОСОБА_2 суду показав, що пропрацювавши нетривалий час торговим агентом Кримської філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт» ОСОБА_1, не здавши до каси підприємства грошові кошти за реалізовану ним м’ясну продукцію, перестав з’являтися на роботу, а через декілька днів повідомив про своє звільнення з роботи за власним бажанням. Спроби встановити місце знаходження ОСОБА_1 для виконання вимог ст. 116 КЗпП України та видачі йому належним чином оформленої трудової книжки, позитивних результатів не дали, так як позивач на підприємстві не з’являвся, ні на які контакти не виходив. Дружині та тещі останнього було повідомлено контактні телефони адміністрації підприємства, для вирішення питання про видачу належної йому трудової книжки та проведення остаточного розрахунку.
В заяві, на яку посилається представник позивача (а.с. 27), в підтвердження позовних вимог свого довірителя, не зазначено дати звернення з заявою про перерахунок належних йому при звільненні грошових коштів поштовим переказом. Крім того вона містить в собі тільки вимогу про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 431 грн. 13 коп..
Порушень трудового законодавства відповідачем щодо ОСОБА_1 також встановлено не було, що підтверджується відповідями на його звернення до територіальної державної інспекції праці в Автономній республіці Крим, на території якої знаходиться Кримська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт» та прокуратури Красногвардійського району АР Крим (а.с. 33, 34, 39).
15.02.2008 року менеджером по персоналу було направлено листа позивачеві з роз’ясненням про порядок видачі йому трудової книжки.
Як видно із заяви позивача (а.с. 29), він тільки 26.02.2008 року звернувся до відповідача з проханням надіслати йому трудову книжку поштою та зазначив місце свого проживання.
Відповідно до довідки ВАТ «Миронівський хлібопродукт» (а.с. 37) в зв’язку з тим, що ОСОБА_1 своєчасно не отримав належні йому від підприємства грошові кошти в сумі 431 грн. 13 коп., їх було депоновано відповідно до Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Управління НБУ за № 637 від 15.12.2004 року.
Та обставина, що належні при звільненні від підприємства 431 грн. 13 коп. були йому нараховані при звільненні, підтверджується довідкою (а.с. 41).
Наданими суду документами (а.с. 42-44) підтверджується та обставина, що бухгалтерські документи Кримської філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт» за період січень-грудень 2007 року було пошкоджено.
Відповідно до правил ст. 57 ЦПК України, д оказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
В силу ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог. Враховуючи вищезазначене, суд вважає безпідставними вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь грошових коштів в сумі 150476 грн. 01 коп., а тому вони відхиляються судом.
Стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність підприємства за затримку розрахунку при звільненні у разі невиплати з вини підприємства, тобто головною умовою відповідальності є вина підприємства та порушення ним вимог чинного в україні трудового законодавства. Враховуючи вищевикладене, стверджування про вину відповідача у невиплаті розрахунку при звільненні позивача є безпідставним, а оскільки вини ВАТ «Миронівський хлібопродукт» у невиплаті ОСОБА_1 розрахунку не має, тому і підстави відповідальності згідно ст. 117 КЗпП України не існує.
Крім того ВАТ «Миронівський хлібопродукт» не заперечує проти виплати позивачу розрахункових коштів в розмірі 431 грн. 13 коп. шляхом отримання зазначеної суми в касі Кримської філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт» або за наявності особистої письмової згоди працівника компенсація за невикористану відпустку буде здійснена через установу банку, поштовим переказом на вказаний ним рахунок (адресу).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 209, 214, 215, 218 ЦПК України суд,
ВИРІШИВ:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, невиплачену заробітну плату та середнього заробітку за час затримки розрахунку – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.Д. Франчук