Справа № 2-2/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

19 листопада 2010 року                                                             м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді – Ітріна М.В.,

при секретарі Андреєвій Ю.В., за участю представників позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 і її представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 і Новоодеської міської ради Миколаївської області про визнання недійсними Державних актів на право власності на землю та відновлення меж між земельними ділянками, –

  В С Т А Н О В И В:

15 січня 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на праві приватної власності йому належить житловий будинок № 19, розташований по АДРЕСА_1. Для обслуговування житлового будинку надана земельна ділянка площею 0,0558 га. По сусідству в житловому будинку № 17, який розташований на земельній ділянці площею 0,0775 га, з якої 0,0432 га для обслуговування житлового будинку, а 0,0343 га для ведення особистого підсобного господарства, проживав ОСОБА_9, який помер в ІНФОРМАЦІЯ_1

Після смерті ОСОБА_9 земельні ділянки успадкувала його дружина, відповідач по справі ОСОБА_3, якій 14.02.2007 р. Новоодеською міською радою на підставі свідоцтва про право на спадщину видано Державні акти на спірні земельні ділянки площею 0,0432 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,0350 га для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, позивач зазначив, що міська рада видаючи відповідачу Державний акт на землю безпідставно збільшила розмір земельної ділянки ОСОБА_3 з 0,0343 га до 0,0350 га і цим зменшила розмір його ділянки в кінці городу на 0,0007 га та змінила її цільове призначення з ведення особистого підсобного господарства на ведення особистого селянського господарства.

З посиланням на статті 106, 107, 152, ч. 3, 5 ст. 158, ст. 198 ЗК України просив визнати недійсними вищезгадані Державні акти на право власності на землю видані на ім’я ОСОБА_3 і відновити межу, яка поділяє земельні ділянки між будинками №№ 17, 19 по АДРЕСА_1 у відповідності до даних земельно-кадастрової документації.

В судовому засіданні представники позивача просили суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 заявлені вимоги не визнала і просила в їх задоволенні відмовити, оскільки успадкувала від чоловіка спірні земельні ділянки та отримала відповідні Державні акти і незважаючи на збільшення розміру земельної ділянки у правовстановлюючому документі на 0,0007 га, фактично її розмір не збільшився.

Представник відповідача (міська рада) заявлені вимоги також не визнала і просила в їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що в 1993 р. при виготовленні Державних актів як ОСОБА_9, так і ОСОБА_7 для більш точного виміру не проводилась теодолітна зйомка спірних земельних ділянок, що було здійснено у 2007 р. при видачі актів ОСОБА_3

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок з надвірними спорудами № 17 (11), розташований по АДРЕСА_1 області належав ОСОБА_9 (а. с. – 43), а житловий будинок № 19 по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 (а. с. – 7).

19 жовтня 1993 р. рішенням № 157 виконавчого комітету Новоодеської міської ради вирішено передати у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, зокрема, ОСОБА_9, що проживає по АДРЕСА_2, загальним розміром 0,0775 га, з яких під обслуговування житлового будинку площею 0,0432 га і для ведення особистого підсобного господарства розміром 0,0343 га (а. с. – 13).

26 жовтня 1993 р., на підставі вищезгаданого рішення виконкому міської ради ОСОБА_9 видано Державний акт на право приватної власності на землю із зазначеними розмірами (а. с. – 36).

Судом з’ясовано, що при виготовленні технічної документації на видачу Державного акту на спірні земельні ділянки – ОСОБА_9, власник суміжної земельної ділянки – ОСОБА_7 претензій щодо її меж не мав (а. с. – 45).

21 грудня 1993 р., на підставі рішення виконкому міської ради № 185 від 07 грудня 1993 р. ОСОБА_7 видано Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0558 га призначену для обслуговування його житлового будинку (а. с. – 12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер (а. с. – 37).

Судом встановлено, що 03.07.2004 р. ОСОБА_3, тобто позивач у справі, успадкувала від померлого чоловіка ОСОБА_9 спірні земельні ділянки (а. с. – 58).

14 лютого 2007 р. ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом видано Державні акти на право власності на земельні ділянки розміром 0,0432 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0350 га для ведення особистого селянського господарства (а. с. – 16, 17).

Судом з’ясовано, що під час розробки технічної документації для виготовлення спірних Державних актів на право власності на землю була проведена теодолітна зйомка,  внаслідок чого площа земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства збільшилася з 0,0343 до 0,0350 га. при цьому фактично межі суміжних земельних ділянок не змінилися і залишилися на рівні усталого історичного користування ними сторонами.

Викладене підтверджується свідченнями начальника земельно-кадастрового відділу ОСОБА_10, який суду пояснив, що розміри земельних ділянок ОСОБА_7 і ОСОБА_3 зменшились на 30 см., оскільки при виготовленні Державного акту на ОСОБА_3, вимірялися за допомогою більш точного приладу ніж раніше при видачі Державних актів – теодоліту, однак фактичні розміри земельних ділянок не змінилися.

Позивач ухилився від участі в проведенні судово-технічної експертизи призначеної за його клопотанням щодо відповідності розмірів та меж спірних суміжних земельних ділянок Державним актам, що свідчить про те, що їх розміри фактично не змінилися (а. с. – 90).

Що стосується відновлення меж між суміжними земельними ділянками, то суд дійшов наступного.

За правилами ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено  ці обставини.

    Так, судом встановлено, що 19.06.2006 р. комісією виконкому міської ради був складений акт про встановлення меж між спірними земельними ділянками, що затверджений рішенням виконкому міської ради № 134 від 21.06.2006 р., яким пунктом другим  встановлено в натурі межу між двома суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_1 17 і 19 з встановленням межових знаків в точці на відстані 1 метру від задньої стіни житлового будинку ОСОБА_3 по червоній лінії вулиці та в точці по існуючому паколу в кінці городів з виділенням однакової за розміром частин спірної ділянки, тобто по 30 см. з обох сторін від паколу, із проходженням загальної межі по існуючій металевій сітці, залишивши при цьому розмір межі в кінці городу у ОСОБА_3 18,50 м., а у ОСОБА_7 12,65 м. (а. с. -50).

    Зазначене рішення виконкому затверджене сесією Новоодеської міської ради № 10 від 26.07.2006 р. (а. с. – 53).

    Таким чином, розмір земельних ділянок по ширині в кінці городу як ОСОБА_7, так і ОСОБА_3  зменшився рівнозначно на 30 см.

    Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 07 серпня 2008 р. ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог до Новоодеської міської ради щодо визнання протиправним і скасування вищезгаданого рішення виконкому відмовлено (а. с. – 61).

    Вказане рішення суду в апеляційній інстанції сторонами не оскаржувалось.

    За такого суд вважає, що межі між спірними суміжними ділянками встановлені і не має правових підстав їх відновлювати.

 Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_3 і Новоодеської міської ради Миколаївської області про визнання недійсними Державних актів на право власності на землю виданих на ім’я ОСОБА_3, та відновлення меж між земельними ділянками – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий