Справа №  2-11\10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада  2010  року                      Орджонікідзевський  районний  суд  м.Харкова

у складі : головуючого -  судді   Матвієвської Г.В.,

                при  секретарі      -        Міняйло В.В., Ємельяновій Я.Г.,

з участю  :  позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, відповідача – ОСОБА_3, представника відповідача -  ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа  Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора  про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ :

          Позивач ОСОБА_1  звернулася  до суду з позовом про  визнання  заповіту  недійсним  і  визнання  права  власності  в  порядку  спадкоємства  по  заповіту .

В обґрунтування свого позову посилається на те, що   ОСОБА_5  приходилася їй бабкою, а  ОСОБА_6 – рідним батьком.  Позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6, після його смерті відкрилася спадщина, яку вона не прийняла, цю спадшину, а саме 1\2 частину квартири АДРЕСА_1,  фактично прийняла його мати - ОСОБА_5, яка постійно мешкала з померлим спадкодавцем на час відкриття спадщини у   зазначеній квартирі, користувалась цим  нерухомим майном.  Надалі, зазначила позивач, 14.05.2003 року ОСОБА_5, яка  стала власницею всієї квартири АДРЕСА_1,  склала на позивача , ОСОБА_1,  заповіт,  який був посвідчений 4 ХДНК, р. № 3-1393, за змістом якого  вона заповідала  їй все майно, яке буде належатиме заповідачу на день смерті.

 Позивач  зазначила, що  вона  постійно  здійснювала  догляд  за  своєю бабусею, утримувала її як за місцем  проживання бабусі, так і за своїм місцем проживання.  ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_5  померла,   позивач зазначила, що  вона  поховала її, взявши на себе всі витрати, пов’язані з цим.  Надалі з’ясувалося, що  05.08.2006 року ОСОБА_5  був  складений  заповіт  на  ім’я ОСОБА_3, внука ОСОБА_7, яка є рідною сестрою ОСОБА_5.

   Позивач  вважає, що даний  заповіт  є  недійсним, оскільки  отриманий  проти волі заповідача або з використанням його хворобливого стану на той момент, а також оформлений не у відповідності до діючого законодавства. Крім того, вважає позивач ОСОБА_5  не  мала  намірів  складати заповіт на її внучатого племінника,  бо вона з ним практично не бачилася, викликає сумнів обставини  підписання  самого заповіту, який був  підписаний  05.08.2006  ,  за неділю до смерті, коли  фізичний  стан ОСОБА_5    був вкрай  важкий  і  вона не могла вже оцінювати свої дії та  керувати  ними.  Позивач зазначила, що є підстави  припускати, що  волевиявлення відповідача не було вільним та не відповідало його  волі, крім того не було підписано самою заповідачкою, заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.  Позивачем зауважено, що всі ці обставини є  правовим обґрунтуванням  визнання  спірного  заповіту  недійсним  та  підставою для визнання за нею права на прийняття  спадщини  після померлої ОСОБА_5 згідно її заповіту від 14.05.2003 року.

   Надалі, в судове засідання, позивачем надано додаткову позовну заяву, в якій зазначає, що  квартира АДРЕСА_1 була приватизована її батьком ОСОБА_6 та її бабушкою  ОСОБА_5 у 1993 році, за якими вона здійснювала догляд  у зв’язку з  важким станом  їх здоров’я, у 2003 році , після смерті  батька ОСОБА_6 ( помер  ІНФОРМАЦІЯ_1)  оселилася разом з чоловіком у  зазначену квартиру, в кімнату, де мешкав батько. Позивач наголошує, що всі ці обставини вказують на те, що після смерті  батька ОСОБА_6, місцем постійного її проживання була спірна квартира та все майно батька перейшло у її власність, а ОСОБА_5 фактично не приймала спадщину після смерті ОСОБА_6, відмовилася на користь позивача і це підтверджується тим, що  вона  склала заповіт на все майно на користь позивачки. Позивач вважає, що вона стала спадкоємцем на майно ОСОБА_6, в тому числі на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 та просила визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на зазначену частину квартири.

         Позивачка  та її представник  в  судовому  засіданні  підтримали свої позовні вимоги,  надали  пояснення, аналогічні  викладеним  у  позовній  заяві, просили  позов  задовольнити,  визнавши   заповіт,  укладений  на відповідача, -   недійсним,  оскільки він  був  складений  під впливом тяжких обставин, викликаних    тяжкою хворобою  заповідача,  без дійсного волевиявлення заповідача ,  не підписаний самим заповідачем, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення; визнати за позивачем  право на прийняття  спадщини  після померлої ОСОБА_5 згідно її заповіту від 14.05.2003 року;  визнати право власності у порядку спадкування  за законом  на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті  ОСОБА_6.

         Відповідач  та його  представник у  судовому засіданні позов не визнали  повністю,  пояснили,  що  ОСОБА_5  була   рідною сестрою бабушки  відповідача ОСОБА_7,  він  постійно спілкувався з нею,  відвідував її,  допомогу  та догляд  ОСОБА_5  надавали  його мати та бабуся,   перед серпнем 2006  року   ОСОБА_5 звернулась  до  них, скаржилась  на     відсутність  догляду  та  допомоги   з боку внучки ОСОБА_1, що вона її залишає саму, побила її, виникали  якісь питання по пенсії ОСОБА_5  Представник відповідача пояснив, що приблизно за 10 днів до складання спірного заповіту, ОСОБА_5 позвонила до  відповідача та повідомила, що бажає  скласти заповіт, просила, щоб викликали  та привезли до неї додому, до квартири АДРЕСА_1,  нотаріуса.

Представник  відповідача,  пояснив  суду,   що   відповідач  казав ОСОБА_5, що не треба складати на нього заповіт,  але ОСОБА_5 настоювала і він виконав її прохання, привіз до неї додому нотаріуса, ним було посвідчено заповіт, складений ОСОБА_5 на ім»я  ОСОБА_3, все було добровільно, після цього нотаріуса відвезли до нотаріальної контори. Після складання заповіту, мати та бабушка відповідача постійно приїзжали до ОСОБА_5 та  доглядали за нею.

      Представник відповідача  заперечував проти  задоволення вимог позивача  ОСОБА_1  щодо  визнання  права власності у порядку спадкування  за законом  на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті  ОСОБА_6, з тих підстав, що  ОСОБА_1, як вона особисто й зазначила у позовній заяві,  не  прийняла спадщину   цю спадщину ані фактично, ані  шляхом подання заяви до нотаріальної контори  у встановлений термін, хоча мала всі можливості для цього, і таку спадщину після смерті свого сина прийняла фактично ОСОБА_5

     Представник  третьої   особи   -   Одиннадцятої Харківської  Державної нотаріальної  контори –  Сукачов М.О.   в  судове засідання   з'явився,  вважав  позов  таким, що  не  підлягає  задоволенню, пояснив  суду,  що з боку нотаріуса при посвідчені  спірного заповіту виконано всі вимоги діючого законодавства , заповіт складено без порушень вимог відносно його форми та посвідчення, мотив складання заповідачем заповіту  нотаріусом не повинно з’ясовуватись, це воля заповідача і він не повинен її мотивувати.

   Вислухавши пояснення сторін,  їх  представників, допитавши  свідків, дослідивши  наявні  у  справі  докази,    суд   приходить  до  висновку,  що  позов  не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

     В судовому  засіданні  встановлено,  що    05.08.2006  року   було  оформлено  заповіт  від ОСОБА_5    на  ім'я   ОСОБА_3   на все

майно,  що  їй  належить,   посвідчений 11 ХДНК  від  05.08.2006  року, р. № 6- 753.

 (а. с. 49).

      14.05.2003 року  було  оформлено заповіт від ОСОБА_5      на ім'я ОСОБА_1  на все майно,  що  їй  належить.  Даний  заповіт  посвідчений   державним нотаріусом    Сьомої   Харківської  Державної нотаріальної контори  14.05.2003 року, р. №  3-1393 (а.  с. 15).

   ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_5  померла,   що   підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.08.2006 року (а. с. 18).

  Позивачка звернулася  до суду з позовом про визнання  заповіту від  ОСОБА_5    на  ім'я   ОСОБА_3   на все майно,  що  їй  належить , недійсними,  оскільки  ОСОБА_5  під час складання заповіту знаходилася   у  тяжкому  хворобливому   стані,    підписати  сама  не  могла,  не  розуміла  значення  своїх  дій,  керувати ними,   заповіт   не  відповідав  її  волевиявленню. Крім того позивач  заявила вимогу про  визнання за позивачем  права на прийняття  спадщини  після померлої ОСОБА_5 згідно її заповіту від 14.05.2003 року;  визнання  право власності у порядку спадкування  за законом  на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті  ОСОБА_6.

    Посилання  позивача  на  ті  обставини, що  ОСОБА_5  сама  не  підписувала  заповіт  спростовуються  проведеною  по  справі  судово-почеркознавською експертизою № 2939  від 25.06.2009  року, згідно висновку  якої  підпис  від  імені ОСОБА_5 у  спірному  заповіті  від 05.08.2006 року  виконаний  ОСОБА_5.

    Судом встановлено, що  ОСОБА_5   була  хвора  фізично (  хвороба ніг),  а  не психічно,  відповідно доводи позивача, що  ОСОБА_5 на час складання заповіту не  розуміла  значення  своїх  дій, не могла  керувати ними,  - необґрунтовані та безпідставні.  

     По  справі  допитані  свідки  -    ОСОБА_9,  ОСОБА_11, ОСОБА_12,  ОСОБА_13,  щодо   обставин     життя  ОСОБА_5,  жоден  не  наголошував на  наявність  ознак  психічного  розладу  у  неї.

      Викладене спростовує  доводи позивачки про те,  що ОСОБА_5 на  час  складання спірного заповіту   не могла усвідомлювати свої дії  та  керувати  ними.

                Суд, вислухав  пояснення    представника  третьої  особи   -  нотаріуса Сукачова М.О.,  який  пояснив,  що  при  посвідчені  заповіту   нотаріус  особисто  спілкується  з заповідачем, фіксує його волю, мотив складання заповіту саме на зазначену заповідачем особу не з’ясовує, оглянувши спірний заповіт повідомив, що   він складений відповідно до вимог щодо  форми та посвідчення,  приходить  до  висновку  про  безпідставність  тверджень позивача  про те, що   ОСОБА_5  вимусили  підписати  заповіт, що  не  відповідав  її   волевиявленню.

    В судовому  засіданні  встановлено,  що  при  складанні  спірного заповіту ОСОБА_5 діяла добровільно, за власним бажанням, що підтверджується  як показами  свідка ОСОБА_12, так і поясненнями  відповідача,  які зазначили, що  ОСОБА_5 оформляла заповіт на ту особу,   яка  як  особисто  так  і  його   мати з бабусею   на  той  час  доглядали  за  нею, крім того свідок ОСОБА_12 показала, що ОСОБА_5 настоювала на виклику нотаріуса і висловлювала бажання скласти заповіт на ОСОБА_3, т.я. він є інвалідом і вона бажала, щоб  « усе було йому».  А  тому  оформлення  заповіту   на  ім'я  внучатого племінника  ОСОБА_3 стало  закономірністю,  оскільки  мати  відповідача  зі своєю матір»ю ( рідною  сестрою  заповідачки )   доглядали  за ОСОБА_5,  саме  їх вона просила забрати її від  онуки ОСОБА_1, скаржачись на те , що остання її  ображає,  оставляє без допомоги одну.

Посилання  представника позивачки на те,  що ОСОБА_5  оформила заповіт під впливом  тяжких обставин, викликаних хворобою ,  не  доведені нею в судовому засіданні та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

 Посилання  представника  позивача на те, що ОСОБА_5 підписала  спірний заповіт під впливом будь-яких збиваючих  факторів , посилаючись на досліджувану частину  проведеної по справі  почеркознавської експертизи № 2939, за змістом  якої  « наведені вище ознаки порушення координації рухів першої та другої груп і змістової організації письма в досліджуваних рукописних записах свідчать про те, що вони виконані під  впливом будь-яких  збиваючих факторів»,  суд знаходить  такими, що не вказують   на  наявність будь-якого впливу на  волевиявлення заповідача та примусу в його підписанні.

  Що стосується доводів позивачки про те,  що  відповідач    не мав   ніякого відношення  до    ОСОБА_5,  не доглядав за нею, не піклувався про неї,   то відповідно  до 1235  ЦК України,   заповідач  може  призначити своїми  спадкоємцями  одну або  кілька  фізичних осіб, незалежно  від  наявності  у  нього  з  цими  особами  сімейних, родинних відносин,  а  також інших учасників цивільних відносин.

   Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12,  пояснила, що  постійно  до смерті  ОСОБА_5 , вона  та її мати  ОСОБА_7 ( рідна сестра ОСОБА_5) приходили до неї,  в них були ключі від її квартири,  та   незадовго до складання  спірного заповіту, остання скаржилася на ОСОБА_1,  а саме на те,  як  вона  за  нею  не  доглядає, побила її,  ОСОБА_5  настоювала на виклику нотаріуса щоб зробити  заповіт на ОСОБА_3, неодноразово повторювала, що « хай буде все йому - ОСОБА_3», саме її племінницю, мати ОСОБА_3 просила, щоб вони  її забрали від онуки ОСОБА_1  та відвезли до її квартири, бо вона більш не може  з нею жити, хоче повернутись додому.  Свідок ОСОБА_12 показала суду, що до цього випадку, ОСОБА_5 ще мала намір скласти заповіт на  свідка-ієгова  ОСОБА_11 ( також була допитана в судовому засіданні по цій справі) , але вона  її відмовила та остання з її доводами  була згодна.

  Відповідно до ст. 1254 ЦК України  заповідач  вправі  в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт,  склавши  новий заповіт.

Заповіт, складений пізніше,  скасовує попередній заповіт повністю,  або в частині, в якій він йому суперечить.

Із викладеного можна зробити висновок про те, що в будь-який  момент ОСОБА_5  мала можливість  укласти  новий  заповіт,  який  би скасовував всі інші.

    Аналізуючи зібрані  по  справі докази в їх сукупності,  суд дійшов висновку,  що позов не підлягає задоволенню,  оскільки в  судовому  засіданні  не  встановлено   наявність  будь-яких  підстав вважати,  що  спірний  заповіт   було  укладено під впливом тяжких обставин, викликаних    тяжкою хворобою  заповідача, внаслідок  вимушення  підписати  зазначений  заповіт, без дійсного волевиявлення заповідачки, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

   Щодо вимог позивачки про  визнання за позивачем  права на прийняття  спадщини  після померлої ОСОБА_5 згідно її заповіту від 14.05.2003 року, суд відмовляє з тих підстав, що їй відмовлено в визнанні недійсним заповіту складеного ОСОБА_5 на ОСОБА_3 від  05.08.2006 року, яким  касується  раніш складений заповіт.  

  Щодо вимог  позивача  про  визнання   за нею  права власності у порядку спадкування  за законом  на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті  ОСОБА_6, суд відмовляє з тих підстав, що  позивачем не доведено суду факту  прийняття спадщини  після ОСОБА_6 ,  померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, навпаки  пояснення  позивача викладені так, що  доводять відсутність факту прийняття   зазначеної спадщини у позивача, а саме  позивач обґрунтовує свій позов, зазначаючи, що  спадщину  після смерті батька ОСОБА_6 вона не приймала, бо його мати ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину, бо мешкала постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини у  квартирі  АДРЕСА_1 та користувалась таким майном. У додатковій заяві позивачем також зазначено, що  лише  після смерті батька ОСОБА_5 , вона  з чоловіком оселилась у кімнату, де мешкав батько. Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_13 ( чоловік позивачки)  показав суду, що  на момент смерті ОСОБА_6 ,  ОСОБА_1   «почти»   постійно  мешкала з ним, потім оговорив « восновном» проживала  с отцом і лише підтвердив, що після його смерті ОСОБА_1  мешкала у спірній квартирі, при цьому зауважив, що він  на той період часу працював в Росії, та часом приїзжав  додому.  Такі показання свідка  непослідовні, непереконливі, спростовуються іншими доказами по справі, поясненнями сторін, та головне не доводять факту прийняття спадщини позивачем після смерті ОСОБА_6, померлогоІНФОРМАЦІЯ_1  Позивачем не доведено жодним допустимим та відносним доказом факту прийняття спірної спадщини, бо відповідно до діючого на той час законодавства,  вважається  таким, що прийняв спадщину спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини,    а  позивач  доводить  просто  те , що   вона  стала проживати  у спадковій квартирі  лише  після  смерті батька, тобто після відкриття спадщини,  а не  на час  її відкриття. Крім того,  і цей факт (  постійного  проживання у  спірній квартирі   навіть  після смерті батька) викликає сумнів у суду, бо більш доведено, що позивач  там з’являлась для  допомоги ОСОБА_5, вона мала інше постійне місце проживання, іншу квартиру, де теж мешкала з чоловіком.  

    Позивачем на підтвердження факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 надано акт ЖЕД № 152, за змістом якого вибачається, що   зі слів сусідів онука ОСОБА_1 щоденно доглядала за бабушкою ОСОБА_5, акт складено на предмет ухода за ОСОБА_5 ( а.с. 16). Зазначений доказ суд вважає невідносним, тому що цей письмовий доказ не доводить факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем  ОСОБА_6  на  час  відкриття спадщини, а відповідно й факту прийняття  спадщини ОСОБА_1  після ОСОБА_6  

   На  підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11, 209, 212, 214-215 ЦПК  України, ст. ст. 1235, 1254,  1268,  ЦК  України ( ред. 2003 р.) , 224-229, 548, 549 ЦК України ( ред. 1963 р.)  суд –

В И Р І Ш И В :

        В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа  Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора  про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -  відмовити.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя