ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2006 р.                                                                              Справа  № 19/205

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірмекс"   

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Автошлях"

про спонукання до виконання договірних обов'язків в натурі

Суддя  Тимошенко О.М.

Представники:

Від позивача  : представник  Негода О.В., Мних В.М.       

Від відповідача : представник Голуб В.А., Недашківська К.Н.     

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про спонукання відповідача виконати договірні зобов'язання в натурі. Вимоги обгрунтовує тим, що згідно укладеного між сторонами договору від 22.09.2005 р. № 22/09 відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити продукцію (гідроклинову установку УГК-01), однак від вказаного зобов'язання останній відмовляється. В судовому засіданні позовні вимоги, відповідно до права, наданого  статтею 22 ГПК України, підтвердив.

Відповідач у поданому відзиві позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що у зв'язку з невиконанням позивачем власних зобов'язань за договором у наданий строк, ТзОВ фірма "Автошлях" відмовилась від договору, оскільки подальше його виконання втратило інтерес для відповідача. Просить в позові відмовити.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачу в позові слід відмовити.

Суд виходив з такого.

"22" вересня 2005 року між ТзОВ "Мірмекс" (продавець) та ТзОв фірмою "Автошлях" (покупець) було укладено договір № 22/09, згідно умов якого продавець зобов'язувався поставити установку гідроклинову моделі УГК-01, а покупець оплатити продукцію та прийняти її. Відповідно до п. 2.1 Договору ціна однієї установки складає 60 000,00 грн.

За умовами п. 3.1 Договору покупець проводить повну оплату за гідроклинову установку на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що відвантаження продукції здійснюється шляхом самовивозу транспортом покупця на протязі 10 днів з моменту надходження грошових коштів (100% оплати) на розрахунковий рахунок продавця.

Відтак у випадку надання позивачем рахунку на продукцію, у відповідача виникає зобов'язання щодо його оплати у 5-ти денний строк та у 10-ти денний строк з моменту оплати здійснити самовивіз продукції.

Враховуючи, що термін виконання договору (в частині надання позивачем рахунку на оплату продукції) не було обумовлено, відповідач направив позивачу, згідно ст. 530 ЦК України, вимогу від 23.11.2005 р. № 964 про виконання умов договору у семиденний строк. При цьому зазначив, що у разі відмови від виконання цієї вимоги у повному обсязі ТзОВ фірма "Автошлях" відмовляється від подальшого виконання договору. Згідно поштової квитанції даний лист відправлено 25.11.2005 року.

У визначений відповідачем строк позивач свої зобов'язання не виконав.

23.12.2005 р. позивач надіслав відповідачу лист № 23/12 щодо необхідності отримати продукцію (гідроклинову установку) шляхом самовивозу за адресою: м. Бердичів, вул. Воровського, 12, при цьому рахунку на оплату продукції не надав.

05.07.2006 р. позивачем повторно направлено відповідачу лист № 05/07 щодо виконання умов договору від 22.09.2005 р. До вказаного листа позивачем було додано рахунок-фактуру № СФ-020 від 05.07.2006 р. на оплату продукції.

Направлений рахунок-фактура відповідачем не оплачений та продукція (гідроклинова установка)  останнім не отримана, що стало підставою для подання позову позивачем.

За своєю правовою природою укладений між стронами договір є договором купівлі-продажу. Відтак згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

За умовами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналізуючі наведені норми, суд прийшов до висновку, що позивачем не виконані зобов'язання за договором від 22.09.2005 р. у строк, запропонований відповідачем згідно вимоги від 23.11.2005 р. № 964, що стало підставою для відмови останнього від прийняття зобов'язання внаслідок втрати інтересу до його виконання.

З урахуванням вищевикладеного позивачу в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Витрати по сплаті держмита та витрати по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу, у разі такої сплати, на підставі ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,  811, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Мірмекс" (вул. Св.Володимира 3,Нововолинськ,Волинська область,45400) - в позові відмовити.

 Суддя                                              Тимошенко О.М.

Повний текст рішення підписано "13" вересня 2006 р.