РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД

________________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                        Справа № 2-а-99/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 13 грудня   2010 року                                                                                                      м. Роздільна

                   Роздільнянський  районний суд Одеської області  в складі:

                     судді                      -   Теренчук Ж.В.

                   при секретарі        -   Ніколас С.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області  про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні щомісячного підвищення до пенсії,

                                                                  В С Т А Н О В И В :  

             Позивач ОСОБА_1ОСОБА_3   звернувся в суд з позовом  до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області  , в якому просить  визнати  протиправними дії відповідача  щодо відмови у проведенні йому щомісячного підвищення до пенсії за участь у бойових діях з 01.01.2000р.та зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячного підвищення до пенсії з 01.01.2000р. по 30.06.2006р.,  як учаснику бойових дій у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.07.2006р. з урахуванням його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 538,50 гривень, зобов’язати відповідача сплачувати йому щомісячне підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі не менше 538,50 гривень та зобов’язати відповідача виплатити йому суму недоотриманого пенсійного забезпечення за період  з 01.01.2000 січня  по день фактичного проведення перерахунку.

      При цьому посилався на порушення   Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р. „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, п. «г» ст..25 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб», відповідно до яких «ветеранам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: «учаснику бойових дій – на 150% мінімальної пенсії за віком».     Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджував, що перерахунок раніше призначеної  пенсії з урахуванням надбавки за участь у бойових діях у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, слід здійснювати, виходячи з розрахунку розміру прожиткового мінімуму, який був установлений Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на відповідний рік». Проведення розрахунку мінімальної пенсії на підставі Постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19 березня 1996 р., № 831 від 26 липня 1996 р. та № 1 від 03 січня 2003 року позивач вважав  протиправним.

           Представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав в судовому засіданні, а в подальшому подав  письмову заяву, в якій просив слухання по справі провести без участі позивача .

           Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Капітанчук В.Ю. позов не визнав, в подальшому  відповідач в письмових запереченнях зазначав , що позивачем був пропущений строк  позовної давності. Позивачу призначено та виплачується підвищення до пенсії як учаснику бойових дій відповідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. До 1 січня 2006 року розмір підвищення складав 150 процентів мінімальної пенсії за віком. З 1 липня 2006 року вступив в дію Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про с ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 2939-VI від 05.10.2005р., відповідно до якого розмір надбавки до пенсії учаснику бойових дій складає 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивачу з 01.07.2006 розмір надбавки розраховується у сумі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Посилання позивача не те, що відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове ржавне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (з наступними змінами) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом також не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ч. 3 цієї ж статті, такий мінімальний розмір пенсії застосовується    виключно для визначення розмірів пенсій, визначених згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

      Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що адміністративний позов  ОСОБА_1  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено, що  позивач  ОСОБА_1   є учасником бойових дій згідно посвідчення  №НОМЕР_1 від 20.01.1997р.

     Пенсія позивачу призначена у зв'язку набуттям граничного пенсійного віку, та виплачується управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, що підтверджується пенсійним посвідченням..  

    Листом від 06.04.2009р. №628/П -11 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачеві було відмовлено у перерахунку пенсії за минулий час.

       Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року, пенсії за віком учасникам бойових дій виплачуються з надбавкою у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком.

      Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058-ІУ від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який діє у відповідній редакції з 01.01.2005 року, встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність. Виходячи з вказаної норми позивач повинен був отримувати надбавку до пенсії в розмірі 150% прожиткового мінімуму.

      Судом встановлено, що позивачу в період з 01 січня 2000 року до 01.10.2003 року виплачувалась надбавка за участь в бойових діях , визначена постановами Кабінету Міністрів України N 342 від 19.03.96 року, N 831 від 26.07.96 року в розмірі 24.93 гривень, що відповідає 150 відсоткам мінімальної пенсії за віком (16,62 х 150 %: 100 % = 24,93), а з 01.10.2003 року - в розмірі 29,87 гривень, що також відповідає 150 відсоткам мінімальної пенсії за віком (19,91 х 150 %: 100 % = 29,87), згідно постанови Кабінету Міністрів України N 1 від 03.01.2002 року.

     Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.  

      Основні положення щодо правового статусу ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, переваг та соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».  

      Згідно ч. 2 ст. 4 названого Закону до ветеранів війни належать учасники бойових дій. Відповідно до ч. 4 ст. 12 того ж Закону (в редакції до 05 жовтня 2005 року) позивач, як учасник бойових дій, має право на підвищення до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком. З 30 квітня 2006 року набув чинності Закон України від 05.10.2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»стосовно пільгового щомісячного підвищення пенсії учасникам бойових дій. Відповідно до зазначеного Закону, розмір пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

         Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами. Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.  

          На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

           Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися надбавка позивачу до пенсії як учаснику бойових дій, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.  

           Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Будь-якими іншими діючими законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

           Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

           Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.  

          Оскільки позивачеві слід визначати підвищення до пенсії виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

        Таким чином проведений відповідачем  розрахунок доплати  за вказаний період є протиправним , так як  суперечить частини 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії ї  соціального захисту», яка визначає, що учасникам бойових дій пенсія або щомісячне довічне грошове  забезпечення, яке виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

         Однак відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції 06.07.2005 р.), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

          Такий строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.  

          Позивач звернувся до суду з позовом 19 січня  2010  року.  

          Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.  

          Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.  

           Таким чином, суд вважає, що пропуск позивачем строку звернення до суду є неповажним.

         Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснювати виплати надбавки після 1 липня 2006 р. і по теперішній час, то вони, на думку суду  також не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

      З 1 липня 2006 року набрали чинності положення Закону України від 05 жовтня 2005 р. № 2939-ІV, якими були внесені зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині підвищення до пенсії, як учасникам бойових дій у розмірі  25 % прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, тобто таким чином, держава визначила порядок нарахування надбавок до пенсії.

      Дані норми Закону є діючими, а тому відповідач, розраховуючи позивачу розмір пенсії після 01.07.2006 р. діє в рамках закону.

  Тому позовні вимоги і в цій частини не підлягають задоволенню і позивачеві належить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

         Керуючись ст..19,46,152 Конституції України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", ст.ст.7-9, 11, 71, 99, 100 , 158, 160, 162, 163 КАС України, суд, -  

                                                                    ПОСТАНОВИВ:    

         В задоволенні позову  ОСОБА_1   до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії –відмовити.

         Апеляційна скарга на постанову суду  подається до  Одеського апеляційного адміністративного  суду  протягом    десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом    десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя:        

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД

________________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                        Справа № 2-а-99/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

 13 грудня   2010 року                                                                                                      м. Роздільна

                   Роздільнянський  районний суд Одеської області  в складі:

                     судді                      -   Теренчук Ж.В.

                   при секретарі        -   Ніколас С.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області  про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні щомісячного підвищення до пенсії,

                                                                  В С Т А Н О В И В :  

-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\

         Керуючись ст..19,46,152 Конституції України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", ст.ст.7-9, 11, 71, 99, 100 , 158, 160, 162, 163 КАС України, суд, -  

                                                                    ПОСТАНОВИВ:    

         В задоволенні позову  ОСОБА_1   до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії –відмовити.

         Апеляційна скарга на постанову суду  подається до  Одеського апеляційного адміністративного  суду  протягом    десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом    десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя: