Справа № 2-ц-838/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

               22 грудня 2010 року Болградський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді – Раца В.А.
                при секретарі – Тодоровій Г.І.

за участю сторін: відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Болграда цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення боргу,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього боргу в сумі 21000,00 грн., відсотки від простроченої суми в розмірі 412,52 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 1155,00 грн. та судові витрати в розмірі 345,67 грн., мотивуючи тим, що відповідач позичив вказану суму 19 липня 2009 року строком на чотири місяці і до цього часу не повернув та ухиляється від її повернення, а на звернення позивача щодо повернення боргу ОСОБА_1 не реагує.

Позивач до суду не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно він власноручно написав розписку про отримання позики від ОСОБА_2 в розмір 21000,00 грн., але в дійсності він не позичав гроші у позивача, але був вимушений написати таку розписку, оскільки проживав на квартирі у ОСОБА_2, який забрав його речі, поки він не розрахується за квартиру.

В судове засідання з’явився свідок ОСОБА_3, який пояснив, що відповідач ОСОБА_1 являється його приятелем і проживав в м. Києві, орендуючи квартиру у ОСОБА_2, якому заборгував суму за квартиру, яку саме суму та писав ОСОБА_1 розписку або ні йому не відомо.

Вислухавши відповідача, свідка,  розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяв у борг у позивача ОСОБА_2 гроші в сумі 21000,00 гривень строком на чотири місяці, що підтверджено розпискою від 19 липня 2009 року.

07.10.2010 року позивач письмово звертався до ОСОБА_1 про повернення зазначеного у розписці боргу, але останній на це звернення не реагує.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

    Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимогам ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявляв клопотання про виклик в судове засідання в якості свідка ОСОБА_4, мотивуючи тим, що вона проживала разом із ним. Судом неодноразово викликалося зазначеного свідка за адресою наданою відповідачем, але вона до суду не з’явилася, а будь-яких заходів щодо самостійного забезпечення заявленого свідка відповідач не здійснив.

Таким чином, за відсутністю інших клопотань та заяв з боку відповідача, щодо надання або витребування доказів, суд приходить до висновку, що між сторонами фактично була досягнута угода про позику, що підтверджено відповідною розпискою, а відповідач ОСОБА_1 ухиляється від повернення боргу за договором позики, вказаного в розписці, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 21000,00 грн., відсотки від простроченої суми в розмірі 412,52 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 1155,00 грн., всього на суму 22567,52 грн. що відображено в розрахунку наданого позивачем до позовної заяви.

Крім цього, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати сплаченого державного мита в розмірі 225,67 грн. та ІТЗ в розмірі 120,00 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,213-215 ЦПК України, ст.ст. 526,625,1046-1049 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення боргу –  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 22567,52 (двадцять дві тисячі п’ятсот шістдесят сім) гривень, 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 345,67 (триста сорок п’ять) гривень, 67 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги, або в порядку ст. 294 ЦПК України. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області.

        Суддя