Справа №2-ц- 34 2010 рік                                                

                                                         З А О Ч Н Е                

                                           Р      І      Ш      Е      Н      Н      Я

                                              І  М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 грудня 2010 року          Місцевий районний Болградський суд Одеської області

В складі: головуючої    судді   Сабади В.В.

                           при секретарі  Жукової Т. І.

                з участю прокурора  Дукової Н. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні  в місті Болграді

справу за позовом        ОСОБА_1

                                                            до                          

                                       ОСОБА_2

                                       про позбавлення батьківських прав

                                            в с  т  а  н  о  в  и  в

     Позивач, ОСОБА_1, просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2  відносно його  сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 посилаючись на те, що відповідач:

- не забрав свого сина з полового будинку;

- ухилявся та продовжує ухилятися від виконання обов*язків по вихованню дитини, т. я. не цікавився і не цікавиться сином,

- не надавав та не надає матеріальної допомоги на його утримання, не сплачує аліменти і дитина не бажає з ним жити;

-  жорстоко поводився з сином, т. я. в в лютому 2002 року спричинив йому перелом руки;

-   зловживає спиртними напоями;

-  незважаючи на бажання відповідача забрати сина до себе, дитина не бажає з ним жити.

    Стверджувала, що ця дитина, яка приходиться їй онуком, живе на цей час з нею, та знаходиться на  її утриманні. Мати дитини, її донька, померла, а відповідач по справі, з часу його народження, свої обов’язки по вихованню сина не виконував, ним не цікавився, про нього не піклувався і матеріально утримувати його не допомагав,  в зв’язку з чим вона і була змушена утримавати дитину самостійно.  

   Відповідач, ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До суду не з*явився, про причини своєї неявки не повідомив, заяви  про слухання справи за своєї відсутності не подав.

   Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

   Встановлено, що позивач є бабусею, а відповідач батьком неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

       Мати цієї неповнолітньої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, згідно свідоцтва про смерть, виданого відділом РАЦС Болградського районного управління юстиції Одеської області 24.03.2003 року на підставі запису акту №66 / л. с. 60/.

    Після смерті матері дитина спочатку жила з позивачем, яка є його бабусею, та яка була призначена його опікуном, а потім, в звязку з відміною опіки над ним позивача, із – за неналежного виконання нею своїх опікунських обов*язків, недовгий час жив з відповідачем. Небажаючи жити з батьком, неповнолітній ОСОБА_3, знову повернувся до своєї бабусі і на час розгляду справи живе з нею.

     Тому, відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України позивач мала право звернутися до суду з цим позовом.

      Як далі встановив суд, рішенням виконкому Болградської міської Ради Одеської області №175 від 24.04.2008 року про звільнення позивача від обов*язків опікуна і припинення в зв*язку з цим опіки над неповнолітнім ОСОБА_3,  позивачем було оскаржено до суду, але провадження по справі, згідно ухвали колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 року, закрите в зв*язку з тим, що ця справа не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства. Рішення виконкому на цей час не змінено і не відмінено.

    Це підтверджується:

- свідоцтвом про народження, виданим відділом РАЦС Болградського районного управління юстиції Одеської області 10.05.2005 року на підставі запису акту №106 від 14.07.1995 року, згідно якого батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  є відповідач ОСОБА_2 та  померла ОСОБА_4 /л. с. 9/;

- свідоцтвом про смерть ОСОБА_4, виданим відділом РАЦС Болградського районного управління юстиції Одеської області 24.03.2003 року на підставі запису акту №66 від 24.03.2003 року, де дата її смерті вказана як 23.03.2003 року/ л. с. 11/,

- рішенням виконкому Болградської міської Ради Одеської області №307 від 05.08.2003 року про призначення позивача опікуном неповнолітнього сина відповідача / л. с. 16/;

- рішенням виконкому Болградської міської Ради Одеської області №175 від 24.04.2008 року про відміну опіки позивача над неполітнім сином відповідача /л. с. 17/;

- постановою Болградського районного суду Одеської області від 21.07.2008 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_1. про відміну рішення виконавчого комітету Болградської міської Ради Одеської області від 24.04.2008 року про скасування опіки над неповнолітнім ОСОБА_3 відмовлено та ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 року. / л. с. 18 - 20/;

та поясненнями сторін.

         Згідно ст.. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того чи перебували вони у шлюбі  між собою, а проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов’язків що до дитини. .

      Статею 164  Сімейного Кодексу України передбачені підстави для позбавлення матері та батька батьківських прав.

      На думку суду позивачем не надано доказів, які підтверджують наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, на які вона посилається, а саме:

- що відповідач не забрав свого сина з полового будинку;

- що він ухилявся та продовжує ухилятися від виконання обов*язків по вихованню дитини, т. я. не цікавився і не цікавиться сином,

- що він не надавав та не надає матеріальної допомоги на його утримання, не сплачує аліменти і дитина не бажає з ним жити;

- що він жорстоко поводився з сином, т. я. в в лютому 2002 року спричинив йому перелом руки;

-  що він  зловживає спиртними напоями.

        Судом встановлено, шо батьки неповнолітнього ОСОБА_3 09.07.1994 року зареєстрували свій шлюб, який ними був розірваний в липні 1998 року, що підтверджується довідками відділу РАЦС Болградського районного управління юстиції Одеської області №501, 502 від 24.09.2003 року / л. с. 7,8/.

         Доказів непроживання батьків дитини  разом в цей період та того, що відповідач не забрав свого сина з полового будинку позивач суду не надав.

         Посилання позивача на те, що відповідач від свого сина відмовився, подавши про це заяву, теж не знайшло свого підтвердження в суді.

         Встановлено, що в зв*язку зі смертю ОСОБА_4 відповідач надавав свою згоду тільки на призначення опікуном сина позивача, т. я. він працював в 2 зміни і дуже часто виїджав,  а також на виїзд сина за кордон з позивачем, що підтверджується його заявами від 02.08.2003 року,14.07.2003 року та від 03.06.2005 року / л. с. 23, 24, 116/ .

          Відповідно до вимог ст.. 150, 180 Сімейного Кодексу України на батьків покладений обов’язок щодо виховання та розвитку дитини і щодо її утримання

         Як встановив суд, відповідач на утримання свого сина з 2006 року на користь позивача повинен сплачувати аліменти, які ним  сплачувалися періодично і із – за нерегулярності їх сплати на цей час виникла заборгованість. Згідно пояснень позивача заборгованість ця виникла в зв*язку з відсутністю роботи у відповідача, який на цей час вже працює.

       Викладене підтверджується:

- виконавчим листом по справі №2 – ц – 1745 за 2006 рік про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина / л. с. 5/;

- довідкою відділу ДВС №13757 від 14.12.2010 року про наявність заборгованості по сплаті аліментів  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина / л. с. 60/;

та поясненнями позивача по викладеним обставинам.

      Тому суд цю обставину не може розцінювати як доказ небажання відповідача приймати участь в вихованні свого сина, т. я. заборгованість  виникла з обставин незалежних від відповідача.

     Наявність тільки заборгованості по сплаті аліментів у відповідача, не може буди доказом небажання ОСОБА_2 приймати участь в матеріальному утриманні свого сина.

       Ст.. 157 Сімейного Кодексу України покладає на відповідача, як батька який живе окремо від дитини,  обов’язок брати участь у її вихованні.

    Судом встановлено, що після відміни опіки ОСОБА_1 над неполітнім сином відповідача, син жив з батьком, який на той час мав іншу сім*ю.

     Тільки в зв*язку з небажанням неповнолітнього ОСОБА_3 із – особливосьей наявного в нього захворювання, якому вже виповнилося 15 років, жити в цій сім*ї,  він знову став жити зі своєю бабусею, позивачем по справі / 64, 66 – 90/.

        Доказів того, що відповідач не бажав, щоб син жив з ним, відповідачем не надано.

       Судом встановлено, що під час проживання у бабусі, а не у відповідача, неповнолітній ОСОБА_3 скоїв злочин, але до кримінальної відповідальності не був притягнутий в звязку з недосягненням ним віку з якого закон передбачає кримінальну відповідальність і за це відповідач був притягнений до адміністративної відповідальності, що підтверджується матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи відносно неповнолітнього ОСОБА_3.

      Ці обставини в суді підтвердили  неповнолітній ОСОБА_3 та позивач.

       Цю обставину, як доказ небажання відповідача приймати участь в вихованні свого сина, суд до уваги не приймає враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_3 скоїв злочин проживаючи у своєї бабусі.

      Твердження позивача про те, що ОСОБА_2 жорстоко поводився з сином, т. я.  в лютому 2002 року спричинив йому перелом руки та те,  що він  зловживає спиртними напоями не знайшли свого підтвердження в суді. Доказів цього позивач, крім своїх пояснень, не надала.

      Згідно довідок №1684 та  №1684-1 від 13.12.2010 року відповідач не перебуває на обліку у психіатра та нарколога / л. с. 62,63/.

     Приймаючи до уваги досліджені докази, суд вважає, що підстав для позбавлення батьківських прав позивача відносно свого сина ,  передбачених ст. 164 Сімейного Кодексу України, не встановлено.

      З урахування  вказаних вище обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення відповідача батьківських прав відносно  сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  необхідно відмовити..

                                                    Керуючись ст..10,60,131,212,-215  ЦПК України

                                                                     с  у  д

                                                             в  и  р і  ш  и  в

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.

    Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду  поданням апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

                                                                    Суддя