СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
13 листопада 2007 року | Справа № 2-16/7226-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 21.08.2007 у справі № 2-16/7226-2007А
за позовом відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (майд. Десантників, 1,Приморський, м. Феодосія,98176)
до Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим (вул. Кримська, 82-в,Феодосія,98112)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 21.08.2007 у справі №2-16/7226-2007А позов відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" задоволено.
Господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що податковий орган неправомірно визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість та застосував штрафні санкції.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час вирішення спору порушив вимоги норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання 13.11.2007 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшло клопотання, у якому він просив перенести слухання справи у зв’язку з неможливістю явки у судове засідання.
Проте, судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 22.02.2007 року до 06.04.2007 року Державною податковою інспекцією у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" за період з 01.10.2005 року до 31.12.2006 року. По результатах проведення перевірки був складений акт №857/23/1/14309008 від 16.04.2007 року.
Перевіркою зокрема було встановлено порушення вимог пункту 4.9 статі 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, пункту 3 статті 334 Цивільного кодексу України, в результаті чого перевіркою зменшено від’ємне значення з податку на додану вартість у сумі 57518,00 грн., у тому числі у жовтні 2006 року на 9357,00 грн., у грудні 2006 року –48161,00 грн., а також встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 370264,00 грн., у тому числі у жовтні 2006 року на суму 310643,00 грн., у грудні 2006 року 59621,00 грн., та завищення податку на додану вартість у листопаді 2006 року на 320000,00 грн.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000632301/0 від 27.04.2007 року про визначення відкритому акціонерному товариству "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 59621,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 179169,90 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Так, відповідно до пункту 3.1.5 акту перевірки, податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 59621,00 грн. було визначено позивачу у зв’язку з порушенням вимог пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” при проведенні списання з балансу відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" бази відпочинку „Азов”, балансова вартість якого склала 538912,02 грн.
Відповідно до вимог пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.
Податковий орган, в апеляційній скарзі визначив, що документів для визначення в результаті чого відбулося списання з балансу позивача бази відпочинку „Азов” надано не було, тому відповідач дійшов висновку про заниження платником податку податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 107782,00 грн., що призвело до заниження суми податку, яка підлягала сплаті до бюджету на 59621,00 грн.
Проте, судова колегія з висновком податкового органу погодитись не може у зв’язку з наступним.
Так, відповідно до наказу Міністерства економіки України від 11.11.2000 року №244 „Про затвердження переліку підприємств Державного комітету промислової політики України, що підлягають корпоратизації, та графіка її проведення” (із змінами внесеними наказом Міністерства економіки України від 10.01.2001 року №3) було корпоратизоване державне підприємство „Феодосійське виробниче об’єднання „Море” та на його базі було створено відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море".
Під час проведення корпоратизації база відпочинку „Азов” до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" включена не була, що підтверджується Планом розміщення акцій відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море", затвердженим протоколом комісії з корпоратизації №3 від 27.06.2001 року, а також актом прийому-передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" від 19.08.2005 року. Розділом ІІІ вищезгаданого Плану розміщення акцій стосовно бази відпочинку „Азов” був встановлений особливий режим приватизації.
База відпочинку „Азов” враховувалася на рахунку 10, оскільки рахунок 10 „Основні засоби” призначений для обліку і узагальнення інформації про наявність і рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291.
Згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку.
Проте, як було зазначено вище база відпочинку „Азов” не могла використовуватись у господарської діяльності відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море", оскільки підлягала подальшої приватизації.
Згідно з статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку про те, що базу відпочинку „Азов” не можна вважати активами підприємства, оскільки позивачем вона не використовувалась та не могла використовуватись, оскільки право розпорядження зазначеним майном належало Фонду майна Автономної Республіки Крим, тому підстав для застосування пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” не вбачається. У зв’язку з викладеним судова колегія вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 59621,00 грн.
Також актом перевірки було встановлено, що між відкритим акціонерним товариством "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" та товариством з обмеженою відповідальністю „Регіон” були укладені наступні договори купівлі-продажу: від 27.10.2006 року, зареєстрований за №5043, про продаж стадіону на суму 960000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 160000,00 грн.; а також від 27.10.2006 року, зареєстрований за №6046 про продаж спортзалу і майданчика відпочинку на суму 960000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 160000,00 грн.
Податковий орган вважає, що позивачем були занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у жовтні 2006 року на суму 320000,00 грн. та завищені у листопаді 2006 року на суму 320000,00 грн., зважаючи на неправильне визначення позивачем дати виникнення податкових зобов'язань, у зв'язку з чим відповідачем нараховані штрафні (фінансові) санкції за невчасну сплату податкових зобов'язань.
При цьому відповідач посилається на норму пункту 3 статі 334 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, тому відповідач вважає, що податкові зобов’язання по сплаті сум податку на додану вартість за вказаними договорами виникли у позивача у жовтні 2006 року, тобто з моменту нотаріального посвідчення договорів.
Проте, судова колегія з доводами податкової інспекції погодитись не може, оскільки відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Порядок виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість визначений нормами Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Так, матеріалами справи підтверджено, що першою подією була передача позивачем об’єктів до покупця, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.11.2006 року. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дати виникнення податкових зобов’язань позивача по сплаті податку на додану вартість за договорами купівлі-продажу від 27.10.2006 року №5043 та №6046, а саме у листопаді 2006 року. Тому порушень позивачем вимог податкового законодавства не вбачається
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим, оскільки постанову суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2007 у справі № 2-16/7226-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді