Справа № 22ц-14120/10 Головуючий в суді першої інстанції
Категорія Галан О.О.
Доповідач в суді апеляційної інстанції
Медведєва Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Карташова О.Ю.
Борисова Є.А.
при секретарі - Баюрчак Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в особі представника Лавренової О.В. на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 13 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання змін, внесених в односторонньому порядку щодо підвищення процентної ставки по договору кредиту, незаконним,
В С Т А Н О В И Л А :
Звернувшись з апеляційною скаргою, представник Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджені матеріали справи та неналежно оцінені докази, і ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким у задоволенні позову відмовити.
Заперечення на апеляційну скаргу від інших осіб, які беруть участь у справі, до суду не надано.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено, визнано несправедливими положення п.6.2 кредитного договору від 11.12.2007 року в частині встановлення в ньому дискримінаційних щодо ОСОБА_5 правил зміни відсоткової ставки, визнано недійсним п.6.2 кредитного договору з моменту укладення договору ё визнано недійсним підвищення в односторонньому порядку з 01.09.2008 року відсоткової ставки за кредитним договором з 13% річних до 16.5% річних,визнано недійсними зміни в односторонньому порядку з 01 вересня 2008 року Додатку №1 до кредитного договору в частині визначення графіку платіжного розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх сукупних послуг, виходячи з відсоткової ставки 16,55 річних, зобов’язано ПАТ Альтфа-Банк» здійснити з 01.08.2008 року перерахунок платежів, виходячи з кредитної ставки по кредитному договору від 11.12.2007 з 13% річних, зарахувати зайво сплачені платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитом, визнано недійсним п.11.4 кредитного договору в частині остаточного вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії даного договору, включаючи спорів про відшкодування завданих порушеннями договору збитків і недійсним договором у постійно діючому третейському суді.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, про час і місце останнього повідомлені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. У викладенні обставин, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, позивач зазначив, що 12.11.2007 року він уклав з відповідачем / надалі за тестом – Банк /кредитний договір № 700002503, відповідно до умов якого відповідач надав йому кошти / споживчий кредит/ в сумі 18071,29 доларів США під 13% річних для придбання транспортного засобу – легкового автомобіля. Назва Банку – із Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінено 19.08.2009 року. Його зобов’язання перед Банком були забезпечені порукою з боку дружини – ОСОБА_8, що оформлено договором поруки. 08.08.2008 року Банк письмово повідомив його про підвищення з 01 вересня 2008 року відсоткової ставки по кредиту з 13% річних до 16,5% річних. Одночасно Банк повідомив, що у зв’язку із встановленням нової відсоткової ставки Додаток № 1 до договору викладається в новій редакції та є обов’язковим для виконання. При цьому Банк надіслав йому два примірника нового Додатку № 1 які Банком підписані не були ё з оновленим графіком погашення заборгованості. У подальшому на запит його представника Банк повідомив, що підвищення кредитної ставки відбулося відповідно до п.6.2 договору. Вважає, що умови п.6.2 договору обмежують його права. Крім цього, п.11.4 договору передбачено, що судовий захист прав і законних інтересів, які мають сторони, у тому числі, розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків і недійсність договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Вважає, що вказаний пункт договору протирічить положенням ст.ст.55 і 124 Конституції України, ст.ст.5,6 Закону України « Про судоустрій». Просив визнати несправедливими положення п.6.6 кредитного договору в частині встановлення щодо нього дискримінаційних правил зміни відсоткової ставки, визнати вказаний пункт недійсним з моменту укладення договору,визнати недійсним підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитним договором, визнати недійсними зміни в односторонньому порядку в частині визначення графіку платежів з відсоткової ставки 16.5% річних, зобов’язати відповідача здійснити з 01.08.2008 року перерахунок платежів ё виходячи з відсоткової ставки 13% річних,зарахувавши зайво сплачені платежі в рахунок погашення заборгованості на майбутнє, визнати недійсним п.11.4 кредитного договору в частині вирішення спорів у третейському суді, судові витрати покласти на відповідача.
За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Такё судом встановлено, що 11.12.2007 року між сторонами у справі був укладений договір кредиту № 700002503, відповідно до умов якого позивачу відповідачем були надані грошові кошти в сумі 18071,29 доларів США для придбання транспортного засобу зі сплатою 13% річних за перший рік. З 01.08.2008 року відповідачем в односторонньому порядку була підвищена відсоткова ставка з 13% до 16.5%, про що письмово було повідомлено позивача ё у зв’язку з чим Додаток № 1 до Кредитного договору викладається у новій редакції та є обов’язковим для виконання.
Спір судом вирішено на підставі ст.ст.15,203,525,651 ЦК України, при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.10,11,60,130,209,212-215 ЦПК України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги п.6.2 кредитного договору, зміна в односторонньому порядку відсоткової ставки за договором кредитування, суперечить засадам цивільного законодавства, також вимоги п.11.4 кредитного договору порушують право позивача на судовий захист у судах загальної юрисдикції, що є недопустимим.
За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнала, що судом допущено невідповідність висновків обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір / оферти / і прийняття пропозиції / акцепту / другою стороною.
Як убачається з кредитного договору № 700002503 від 11.12.2007 року, укладеного між позивачем і відповідачем у справі, пунктом 6.2 надано право Банку змінити процентну ставку в односторонньому порядку у разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції / споживчих цін /, загальновизнаних внутрішньодержавних та / або / міжнародних грошових / або / фондових індексів, змін в діючому законодавстві тощо . Укладаючи кредитний договір, сторони домовились, що визначені у п.6.2 кредитного договору обставини , перелік яких не є вичерпним, вважаються подіями, що не залежать від волі сторін договору і мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку.
Відповідно до вказаного пункту договору про зміну розміру процентної ставки по Кредиту та внесення у зв’язку з цим змін в Додаток № 1 до цього договору, Банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника ё зазначену в частині № 1 цього договору. У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися ё що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною / ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» /.
Таким чином, сторони обумовили об’єктивні причини, в результаті яких може відбутися зміна процентної ставки в односторонньому порядку. Про настання таких причин і підвищення процентної ставки за кредитним договором між сторонами у справі, відповідач – Банк повідомив позивача своїм листом від 08.08.2008 року / а.с. 27 /, чим самим він скористався своїм правом ё передбаченим чинним законодавством, змінив процентну ставку за кредитним договором з дотриманням строку повідомлення споживача у відповідності до вимог ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів», на підставах, зазначених у кредитному договорі.
Як убачається з матеріалів справи, позивач сплачував відсотки за договором за новою ставкою.
Як роз’яснив Верховний Суд України в «Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин / 2009- 2010 / « належним повідомленням боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі. Якщо боржник сплачує відсотки за новою ставкою, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи ч.ч.2,3 ст.205, ч.2 ст.642 ЦК України / навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника /, так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.
Що стосується рішення суду першої інстанції в частині визнання пунктом 11.4 кредитного договору щодо вирішення спорів у третейському суді порушення прав позивача на судовий захист у судах загальної юрисдикції, колегія суддів вважає зазначити про наступне.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Третейські суди – це недержавні незалежні органи, що утворюються за договором або за рішенням фізичних та/або юридичних осіб для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських відносин / ст.2 Закону України « Про третейські суди « /.
Таким чином, третейські суди не представляють судову владу, вони не є органами державної влади , проте, маючи можливість вирішувати певні цивільні та господарські спори, мають юрисдикційні повноваження, їхні рішення є обов’язковими для осіб, які обрали такий спосіб вирішення спорів.
З урахуванням наведеного, не є відмовою від права на звернення до суду за захистом угода про передання справи на розгляд третейського суду.
Проте, якщо якась із сторін цієї угоди все ж таки звернулась до державного суду, то процесуальні дії суду повинні виходити із чітко визначених положень цивільного процесуального законодавства.
Таким чином, при наявності третейської угоди про передачу спору на розгляд до третейського суду і в разі звернення однієї зі сторін цієї угоди до державного суду, цей суд зобов’язаний прийняти позовну заяву до розгляду і лише в разі, якщо в ході судового розгляду ё а не при попередньому судовому засіданні, від відповідача до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами надійде заперечення проти вирішення спору в суді ё суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду / п.6 ч.1 ст.207 ЦПК /.
Конституція України визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань / частина п’ята статті 55 /. І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене / частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що права позивача щодо зміни відсоткової ставки за кредитним договором і передачі спорів за даним договором на розгляд третейського суду не порушені.
Задовольняючи позов в даній частині, суд відповідно до ст.215 ЦПК України не зазначив в рішенні, чи були порушені права позивача,за захистом яких він звернувся до суду.
При викладених обставинах відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду має бути скасовано і у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України,
В И Р І Ш И Л А :
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 13 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання змін, внесених в односторонньому порядку щодо підвищення процентної ставки по договору кредиту, незаконним, скасувати і у справі ухвалити нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання змін, внесених в односторонньому порядку щодо підвищення процентної ставки по договору кредиту, незаконним, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді