СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

19 листопада 2007 року

Справа № 2-7/2097-2006А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Макарова Костянтина Костянтиновича, довіреність №137   від 01.02.2007,  Установи "28 управління начальника робіт" Міністерства Оборони України;

відповідача: Євтодієвої Галини Василівни, довіреність №13403/10/10-0   від 02.08.2007,  Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя    Дворний І.І.) від 14 лютого 2006 року у справі № 2-7/2097-2006А,

за позовом           Установи "28 управління начальника робіт" Міністерства Оборони України (вул. Казаса, 15, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97400)

до           Державної податкової інспекції в місті Євпаторії в Автономній Республіці Крим (вул. Дм. Ульянова, 2/40, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97416)     

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2006 року (суддя І.І. Дворний) у справі №2-7/2097-2006А позов Установи "28 управління начальника робіт" Міністерства Оборони України до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії  в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень задоволено.

Судом визнано нечинним податкове повідомлення –рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції №0004022301/0 від 07.11.2005.

Судом визнано нечинним податкове повідомлення –рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції №0002611701/0 від 07.11.2005 в частині донарахування 39882,81 грн. податку з доходів фізичних осіб та застосування фінансових санкцій у розмірі 79765,62 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Установи „28 управління начальника робіт” 85 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Євпаторії в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати.

На думку апелянта суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що у відповідності із статі 14 Закону України «Про плату за землю», власники землі і землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки  державної і комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування  земельною ділянкою.

Актом прийому-передачі від 20.01.2000 військова частина А2352, передала оспорюванні земельні ділянки військової частини А2677 (колишнє найменування Установи 28 Управління начальника робіт),   Державні акти на право постійного користування землею Євпаторійською міською Радою були видані військовій частині А2352.

Згідно статті 125 Земельного Кодексу України, право користування земельною ділянкою виникає  після отримання  власником або користувачем  документа, який  підтверджує право власності або право користування.

При таких обставинах апелянт указує на те, що питання про державну реєстрацію акту прийому-передачі земельних ділянок від військової частини А2352 до військової частини А 2677 в ході розгляду справи не досліджувався,  вважає що вищезгаданий Акт прийому-передачі земельних ділянок є документом, підтверджуючим право користування позивачем по справі земельними ділянками, відповідно плати за землю і штрафні санкції для платі за землю податковим повідомленням-рішенням від 07.11.2005 №0004022301/0 застосовані обґрунтовано.  

В апеляційній скарзі Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція також указує на те, що при прийняти постанови від 14.02.2006 судом першої інстанції  не були взяті до уваги вимоги пункту 1, пункту 3 Постанова Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 «Про затвердження Порядку виплати  щомісячної грошової компенсації  сум податку з доходів фізичних осіб, які утримуються з  грошового забезпечення, грошових винагород і інших виплат, отриманих військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу», ст. 48, ст.44, ст.80 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік».  На думку  відповідача у справі,  судом при прийняти постанови не врахована та обставина, що Установою 28 управління начальника робіт порушуючи пункту 3  Постанова КМУ від 15.01.2004 №44 «Про затвердження Порядку виплати  щомісячної грошової компенсації  сум податку з доходів фізичних осіб, які утримуються з  грошового забезпечення, грошових винагород і інших виплат, отриманих військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу" виплачувався дохід військовослужбовцем у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород і інших виплат  не за рахунок бюджетного фінансування на оплату праці загального і спеціального фондів Державного бюджету на зміст Міністерства оборони, а за рахунок власних  засобів підприємства і порушуючи пункту 4.1,  підпункту 4.2.1 статті 4, статті 22.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок з доходів, отриманих з грошового забезпечення, грошових винагород і інших виплат, одержуваних  ними у зв'язку з несенням служби по 22 лицьовим рахівницям  в 187 випадках, не утримувався і до бюджету не перераховувався. Сума не утриманого  податку з доходів військовослужбовців склала 39882,81 грн.  Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає, що судом першої інстанції при прийняти постанови по справі було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить  постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим  від 14.02.2006 у справі скасувати, в задоволенні позову Установи 28 Управління начальника робіт  про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.11.2005 №0004022301/0  і   від 07.11.2005 №0002611701/0 відмовити в повному об'ємі.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2007 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Голика В.С., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Борисову Ю.В.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 07.11.05 Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим була проведена планова документальна перевірка  з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства Установою  „28 Управління начальника робіт” за період з 01.10.2004  по 30.06.2005,  висновки якої були оформлені Актом перевірки  без номера від  07.11.2005.

З висновків  пункту 3.6 акту перевірки від 07.11.2005 витікає, що Установою „28 Управлінням начальника робіт” порушуючи статті 2, статті 5 Закону України «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про плату за землю" від 19.09.1996  №378/96 ВР, необґрунтовано не був сплачений податок за землю за період з 01.01.2003 по 30.09.2004  в сумі 43416,55 грн. внаслідок  необґрунтованого застосування пільги, передбаченою статтею 75 Закону України «Про державний бюджет України  на 2004 рік" зі плати за землю за земельні ділянки, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул.Казаса, 15;  м. Євпаторія, вул.Дьомишева, 112; м. Євпаторія, вул.Ескадронна,22; м. Євпаторія, вул.Дм.Ульянова,19б; м. Євпаторія, вул.Загородня, 1;  м. Євпаторія, пос. Новоозерне, 9-й район.

З пункту 3.6  Акту перевірки від 07.11.2005 також витікає, що Державні Акти на право постійного користування землею по вищезгаданих земельних ділянках за №139 від 14.06.2000 і №165 від 20.02.2000 видані на ім'я військової частини А2352, проте,  податковим повідомленням-рішенням від   07.11.2005 №0004022301/0  було донараховано 43416,55 грн. плати за землю і застосовані фінансові санкції на вищезгадану суму у розмірі 21708,27 грн., всього на загальну суму 65124,82 грн. Установі „28 Управлінню начальника робіт”.

Із змісту пункту 3.12 Акту перевірки відповідача також витікає,  що Установою 28 управління начальника робіт порушуючи пункту 4.1, підпункту 4.2.1 пункти 4.2 статті 4, статті 22. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», порушуючи пункту 3 Порядку  виплати  щомісячної грошової компенсації  сум податку з доходів фізичних осіб, які утримуються з  грошового забезпечення, грошових винагород і інших виплат, отриманих військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу»,  дохід військовослужбовцем  у вигляді грошового  забезпечення і грошових винагород,  виплачувався не за рахунок бюджетних засобів на оплату праці  загального і спеціального фонду державного бюджету на зміст Міністерства оборони, а за рахунок  засобів підприємства отриманих від господарської діяльності, у зв'язку з чим   податок з  таких доходів по 22 лицьовим рахівницям  в 187 випадках, не утримувався і до бюджету не перераховувався, сума не утриманого  податку з доходів військовослужбовців склала 39882,81 грн., у зв'язку з чим на підставі податкового повідомлення-рішення №0002611701/0 від 07.11.2005 Установі „28 управління начальника робіт” вищезгадана сума 39882,81 грн. податку з доходів фізичних осіб була донарахована і застосовані фінансові санкції  на вищезгадану суму у розмірі 79765,62 грн.

В відповідності  із статтею 5 Закону України «Про плату за землю»,  об'єктом плати за землю є земельна ділянка (пай), яка  знаходиться у власності або користуванні, у тому числі  на  умовах  оренди. Суб'єктом  плати  за  землю  (платником)  є власник земельної ділянки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Статтею 15 вищезгаданого Закону, власники  землі  і  землекористувачі сплачують  земельний  податок,  а також  орендну  плату  за земельні ділянки державної   і   комунальної  власності  з дня  виникнення  права власності  або  права  користування  земельною ділянкою.

Аналогічна вимога встановлена і Земельним кодексом України,  ст.116 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни і юридичні особи набувають право власності або право користування земельними ділянками за рішенням органів виконавської влади або місцевого самоврядування, причому у відповідності  із статі 125 Земельного кодексу України, право власності або право користування земельною ділянкою виникає після отримання його власником  або користувачем документа, який засвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, а також його державної реєстрації.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія  прийшла  до висновку про відсутність  у позивача передбачених спеціальним законом з питання оподаткування, а саме Законом України «Про плату за землю», правових  підстав для нарахування і сплати податку за землю за вказані в акті перевірки від 07.11.2005 земельні ділянки,  зважаючи на відсутність об'єкту оподаткування платою за землю як  такого, що визначено в статті 5 Закону України «Про плату за землю».   

При розгляді справи судом було встановлено, що   Євпаторійською міською Радою Державними Актами від 14.06.2000 №139 і від 20.02.2001 №165 на право постійного користування землею,   земельні ділянки, щодо яких відносно позивача оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 07.11.2005 №0004022301/0 були застосовані фінансові санкції, були передані військовій частині А2352.  Рішення про скасування вищезгаданих Державних Актів від 14.06.2000 №139 і від 20.02.2001 №165 і передачі земельних ділянок в користування установі „28 Управління начальника робіт” (раніше військової частини А2677)  органом місцевого самоврядування ніколи  не приймалось.   

За тих же підстав судова колегія  не може погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що у позивача право на постійне користування земельних ділянок виникло на підставі Акту прийому-передачі  від 20.01.2000 земельних ділянок від військової частини А2352 до військової частини А2677,  а обов'язок по такій сплаті виник у зв'язку з самостійною подачею Розрахунку по платі за землю за 2004, оскільки при розгляді справи судовою колегією було встановлено, що Державні Акти на право постійного користування землею, видані Євпаторійською міською Радою  військової частини А2352 від 14.06.2000 №139 і від 20.02.2001 №165, датовані і  видані значно пізніше за підписання Акту прийому-передачі від 20.01.2000,  крім того,  вищезгадані доводи апеляційної скарги суперечать  вимогам статті 116, статті 125 Земельного кодексу України, які є обов'язковими  для застосування податковим органом при проведенні перевірок відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Наданий позивачем розрахунок зі плати за землю за 2004 за відсутності об'єкту оподаткування як такого,  на думку судової колегії  виходячи з вимог спеціального законодавства з питань плати, плата за землю, також не може служити підставою для нарахування сплаті за землю і застосування фінансових санкцій,  оскільки з матеріалів справи виходить, що податкове зобов'язання Установою „28 Управління начальника робіт” по сплаті за землю за вищезгаданий перевірений період погоджено в сумі 0 грн.

При таких обставинах,  судова колегія  не може  визнати обґрунтованим доводи апеляційної скарги про наявність достатніх, відповідних вимогам ст.1. ст.5, ст.15 Закону України «Про плату за землю», ст.116, ст.125 Земельного кодексу України, пп.1.5 ст.1, пп.17.1.ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.3, ст.11, ст.11-1  Закону України «Про державну податкову службу в Україні" оснований для донарахування позивачу сплаті за землю за період з 01.10.2004 по 30.06.2005 і застосування фінансових санкцій на вищезгадану суму.

Доводи апеляційної скарги в частині допущеного судом першої інстанції порушень норм матеріального права у зв'язку з визнанням недійсним податкового повідомлення-рішення  №0002611701/0  від 07.11.2005 в частині  донарахування 39882,81 грн. податку з доходів фізичних осіб і застосування фінансових санкцій в сумі  79765,62 грн. судова колегія також не може визнати обґрунтованими.

Статтею 22.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що  суми   податку з доходів фізичних осіб,  які утримуються з грошового   постачання,  грошових  винагород  і  інших  виплат, отриманих військовослужбовцями,  особами рядового і начальницького складу  органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби,  прямують виключно на виплату рівноцінної  і повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.  Пунктом 4, 5, 6  Постанови Кабінету Міністрів  України від 15.01.2004  №44 «Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації сум  податку з доходів фізичних осіб, які утримуються з грошового постачання, грошових винагород і інших виплат, отриманих військовослужбовцями  і особами рядового і  начальницького складу»,  встановлено, що податок з доходів фізичних осіб, утриманий з грошового забезпечення,  не перераховується на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Джерелом виплати грошової компенсації  військовослужбовцям і  особам рядового і начальницького складу, які містяться  за рахунок позабюджетних засобів,  є нарахована сума податку  з доходів фізичних осіб, яка залишається у розпорядженні  відповідних установ (організацій, підприємств) для здійснення рівноцінної і повної  компенсації  утриманого податку.   Судом при розгляді теперішнього часу поділа було встановлено, що Установа „28 Управління начальника робіт” є госпрозрахунковою організацією, що слідує і із статистичних документом позивача.

При таких обставинах,  судова колегія не може погодитися з доводами апеляційної скарги  про допущеному  позивачем порушення п.4.1, пп.4.2.1 п. 4.2  ст.4, ст.22.7  Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.48 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»,  оскільки Порядком виплати грошової компенсації не передбачений обов'язок переліку сум утриманого податку з даної категорії осіб на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, більш того вищезгаданим порядком передбачено, що суми утриманого податку залишаються у розпорядженні підприємства і прямують виключно для здійснення рівноцінної і повної компенсації  втрати доходів цієї категорії громадян. Доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються також і тим, що судовою колегією при розгляді поділа було встановлено, що дохід військовослужбовців, втрати доходу яких підлягає компенсації, а відповідно і суми  податку з такого доходу, по вказаних в акті перевірки  22 лицьовим рахівницям, Установою „28 Управління начальника робіт „  в установленому порядку декларувались в повному об'ємі, декларація за формою 1ДФ до податкового органу надавалась вчасно, отже, до позивача не можуть бути застосований і фінансові санкції на підставі  підпункту 17.1.9 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У відповідності до  статті 3 3акона України «Про державну податкову службу в Україні»,  органи державної податкової служби України в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими  нормативно-правовими  актами  органів  державної влади,  а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим,    органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими  у межах  їх повноважень.

При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2006 року у справі № 2-7/2097-2006А було прийнято при повному з’ясуванні обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.                     

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

1.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2006 року у справі № 2-7/2097-2006А залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

3.Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного  суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                            

Судді