СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
19 листопада 2007 року | Справа № 20-4/265 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
представник позивача, Кулагін Олександр Андрійович, довіреність № б/н від 20.08.07, Кредитка спілка "РАВЕЛІН";
представник відповідача, Ягунов Віктор Петрович, довіреність № 10-004/270 від 05.07.07, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя;
представник відповідача, Ткаченко Наталія Миколаївна, довіреність № 250/10-004 від 28.08.07, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 26.09.2007 року у справі № 20-4/265
за позовом кредитної спілки "РАВЕЛІН" (вул. Щмідта, 4-1,Севастополь,99011)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)
про скасування податкових повідомлень-рішень № 000384172/0 від 10.04.2007, № 000384172/1 від 15.06.2007.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, кредитна спілка "РАВЕЛІН", звернувся до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень № 000384172/0 від 10.04.2007, № 000384172/1 від 15.06.2007.
Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 26.09.2007 року у справі № 20-4/265 позов кредитної спілки "РАВЕЛІН" задоволено повністю. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000384172/0 від 10.04.2007 року та № 000384172/1 від 15.06.2007 року про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 22093,50 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 44187,00 грн. визнано недійсними. Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з цією постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду, викладені в постанові, не відповідають нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні, яке відбулося 19.11.2007, представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги й наполягали на скасуванні судового рішення.
Представник позивача просив залишити оскаржуване рішення без змін як таке, що прийняте у повній відповідності до норм чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи в порядку й на підставі статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступні обставини.
Державною податковою інспекцією в Ленінському районі міста Севастополя проведено виїзну планову перевірку позивача з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006.
За результатами перевірки складено Акт № 15/22-006/25149513 від 29.03.2007, на підставі якого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 000384172/0 від 10.04.2007 та № 000384172/1 від 15.06.2007, згідно з якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22093,50 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44187,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 11.04.2007.
Встановлено, що в порядку оскарження в задоволенні скарг на податкові повідомлення-рішення № 000384172/0 від 10.04.2007 та № 000384172/1 від 15.06.2007 відповідачем було відмовлено.
Акт перевірки містить відомості щодо виявлених порушень позивачем підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпунктів 8.1.4, 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині виплати доходів фізичним особам-членам кредитного союзу без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб, у зв’язку з чим заниження податку з доходів фізичних осіб склало 22093,50 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Як зазначено в рішенні суду, згідно зі статтею 1 Закону України "Про кредитні спілки" (далі за текстом - Закон № 2908) кредитна спілка —це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є небанківською фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 2908 внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі засоби і пайові внески платня (відсотки), належать членам кредитного союзу на праві приватної власності.
Право кредитної спілки самостійно встановлювати розмір платні (відсотків), який розподіляється на пайові членські внески і нараховується на внески (вклади), які знаходяться на депозитних рахунках членів кредитного союзу, передбачено абзацом 1 частини 2 статті 21 Закону № 2908.
Згідно з частиною 3 статті 21 Закону України № 2908, нерозподілений дохід, який залишається у розпорядженні Кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загального збору, у тому числі між членами кредитного союзу, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, Закон № 2908 визначає поняття відсотків як платню, яка нарахована позивачем на пайові внески.
Пайовий внесок це кошти, які передаються для діяльності кредитної спілки, а нарахування відсотків на нього здійснюється відповідно до частини 3 статті 21 Закону України "Про кредитні спілки".
Дійсно, пункт 1.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" також визначає поняття "відсотки" як дохід, виплачуваний (що нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді платні за використовування залучених на певний термін засобів або майна.
Як встановлено, в податкових повідомленнях-рішеннях № 000384172/0 від 10.04.2007 та № 000384172/1 від 15.06.2007, що винесені відповідачем на підставі Акту перевірки, контролюючий орган прямо вказує на порушення позивачем пп. 9.2.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі за текстом - Закон № 889).
Підпунктом 9.2.3 пункту 9.2 "Оподаткування відсотків" Закону № 889 передбачено, що оподаткування відсотків (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) по інших підставах, ніж вказані в підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється в загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, які остаточно оподатковуються при їх виплаті, по ставці, визначеній в пункті 7.1 (15%) статті 7 Закону № 889.
Нормою підпункту 9.2.1 Закону № 889 передбачено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (оплаті) в його користь доходів, визначених в пункті 7.2 статті 7 нього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (оплату).
Ставка податку, згідно з пунктом 7.2 Закону № 889, складає 5% від об'єкту оподаткування, нарахованого податковим агентом як відсоток на внесок (внесок) в кредитний союз, створений відповідно до Закону (абзац 3 пункту 7.2 Закону).
З врахуванням наведеного, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правильність нарахування прибуткового податку (податку з доходів фізичних осіб) для такого виду податкового агента як кредитна спілка регламентується нормою пункту 9.2.1 Закону № 889, а не положеннями підпункту 9.2.3, яким керується відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Заключних і перехідних положень Закону № 889, підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону в редакції Закону № 1958-1V від 01.07.2004 із змінами, внесеними відповідно до Закону № 2273-1V, від 21.12.2004 в частині включення в загальний місячний дохід, що підлягає оподаткуванню - доходів у вигляді відсотків на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок) внесок до небанківських фінансових установ згідно Закону, або відсотків (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат і пп. 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 даного Закону в частині оподаткування відсотків набирають чинності з 01.01.2010.
Таким чином, з норм цієї статті вбачається, що відсотки на внесок до небанківських фінансових установ (кредитні спілки) підлягають оподаткуванню з 01.01.2010.
Як вірно відмічено судом, до моменту набрання чинності пунктом 4.3.5 Закону № 889, а саме до 01.01.2005 - виплата відсотків на пайові внески членам кредитних спілок не підлягала оподаткуванню, як це і витікало з попереднього формулювання Закону. З 01.01.2005 оподаткування виплат відсотків на пайові внески, а також на внески (внески) членів кредитних спілок на депозитні рахунки, регулюються пунктом 7.2. вищезгаданого Закону.
Проте, враховуючи висловлену норму Закону від 23.12.2004 № 2285-ІV, виплата відсотків на внески членам кредитних спілок, включаючи відсотки на пайові внески і на внески (вклади) на депозитні рахунки підлягає оподаткуванню у відповідності до пункту 7.2 Закону № 889 з 01.01.2010.
Таким чином, виходячи з наявних у матеріалах справи документів, судова колегія не погоджується з твердженнями апелянта і вважає помилковим застосування до спірних правовідносин підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону № 2908 та неправомірними визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22093,50 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44187,00 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень № 000384172/0 від 10.04.2007 та № 000384172/1 від 15.06.2007.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми процесуального і матеріального права, а тому підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Автономної Республіки Крим відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судового рішення без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частиною 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 26.09.2007 року у справі № 20-4/265 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
В.М. Плут