Судове рішення #12817150

  Справа № 22ц-14296/10                  Головуючий в суді першої інстанції  

Категорія                                          Третьяк О.Г.  

Доповідач в суді апеляційної інстанції  

Медведєва Л.П.  

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  21 грудня 2010 року               Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:  

  Головуючого  -  Медведєвої Л.П.  

Суддів             -  Карташова  О.Ю.  

Маляренко І.Б.  

при секретарі -  Рубльові      Н.В.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі,  

  В С Т А Н О В И Л А :  

  Звернувшись з апеляційною скаргою, ОСОБА_4 посилається на те, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального і процесуального права та ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким у задоволені  позову відмовити.  

  Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги,позивач вважає рішення законним і обґрунтованим.  

  Оскаржуваним рішенням позов задоволено, розірвано договір оренди землі,укладений 31 березня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7.  

  Сторони в судове засідання не з’явилися, про час і місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.  

  Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши  матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.  

  У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. У викладенні обставин, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, позивач зазначив, що 30 березня 2005 року між ним – орендодавцем та ОСОБА_7 - орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,7332 гектарів. Строк дії даного договору 10 років після підписання його сторонами та державної реєстрації. Належна йому на праві особистої власності земельна ділянка була передана орендарю 30 березня 2005 року на підставі відповідного акту прийому-передачі. З 2005 року і по цей час його земельна ділянка перебуває на праві володіння та користування у відповідача. На початку липня місяця 2010 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням розірвати з ним договір оренди землі,так як у нього з’явилась можливість обробляти землю самотужки і одержувати значно більший прибуток ніж плату за оренду земельної ділянки, яка даним договором конкретно не визначена / натуроплата, гроші чи інші розрахунки /, як і не визначені  в тексті договору пункти, які є суттєвими в правовідносинах між орендодавцем і орендарем, а тому цей договір може бути визнаний недійсним. У відповідь на його звернення він отримав від відповідача згоду на розірвання договору за умови сплати вартості витрат, яку поніс орендар на відновлення господарських цілей частки землі, виходячи з вартості витрат у розмірі 911,00 гривень на 1 га площі. Але в договорі не вказані були недоліки земельної ділянки, які б перешкоджали її ефективному використанню, а про поліпшення стану земельної ділянки, про які вказав відповідач, він дізнався лише після отримання відповіді на його звернення в середині серпня  2010 року. В цьому випадку дії відповідача не відповідають вимогам договору та статті 28 Закону України  « Про оренду землі», його витрати на поліпшення земельної ділянки є надуманими і не підтверджені документально відповідними розрахунками, письмової згоди на поліпшення стану його земельної ділянки орендар не пропонував і він таку згоду в письмовій формі орендарю не надавав. Договір оренди в порушення вимог закону на протязі року з моменту його підписання сторонами не включався до державного реєстру. Просив договір оренди землі від 30 березня 2005 року,зареєстрований в установленому законом порядку 31 березня 2006 року між ним та відповідачем розірвати.  

  За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.  

  Так, судом встановлено, що 30 березня 2005 року між фізичною особою ОСОБА_7 та власником земельної ділянки ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки № 292, загальною площею 5,7332 га, яка розташована в с. Курячівка Білокуракинського району Луганської області, договір укладено строком на десять років. Вказаний договір було зареєстровано у встановленому законом порядку в Державному реєстрі земель за № 209855/04064150000. Пунктом 39 договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умови розірвання договору в односторонньому порядку не визначені, а тому не існують будь-які перепони для розірвання вказаного договору в односторонньому порядку.  

  Спір судом вирішено на підставі ст.31 Закону України « Про оренду землі», ч.2 ст.412 ЦК України, при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.5,6,8,11,58-60,209,212-215 ЦПК України.  

 

Задовольняючи позов, суд послався на те, що договором оренди між сторонами передбачено розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, умови розірвання договору в односторонньому порядку не визначені, а тому не існують будь-які перепони для розірвання вказаного договору в односторонньому порядку.  

  За наслідками розгляду  апеляційної скарги колегія суддів визнала, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків обставинам справи та порушено норми матеріального права, виходячи з наступних підстав.  

  Відповідно до ст.1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-Х1У «Про оренду землі» / далі – Закон України від 06 жовтня 1998 року № 161-Х1У /, оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.  

  Відносини, пов’язані  з орендою землі,регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно  до них, а також договором оренди землі / ст.2 Закону України  від 06 жовтня 1998 року № 161-Х1У /.  

  Відповідно до ст.31 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-Х1У договір оренди припиняється у разі : закінчення строку, на який його було укладено ; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом ;  поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря ; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки ; ліквідації юридичної особи – орендаря ; відчуження права оренди земельної ділянки  заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок,будівлю  або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.  

  Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.  

  Згідно ст.32 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-Х1У на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків,передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки,а також на підставах,визначених Земельним кодексом  України та іншими законами  України.  

       Відповідно до п.38 договору оренди землі між сторонами у справі передбачено, що дія договору припиняється  шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов’язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення,пошкодження орендованої земельної ділянки ё яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.  

  Як убачається з договору оренди землі, пунктом 39 передбачається можливість / неможливість / та умови розірвання договору в односторонньому порядку ё але зазначений пункт договору є незаповненим.  

     Таким чином, вказаним договором оренди розірвання останнього в односторонньому порядку не визначено.  

  Суд першої інстанції, порушивши норми матеріального права, не застосував Закон України « Про оренду землі», а застосував пункт договору оренди землі між сторонами у справі ё який не передбачає розірвання вказаного договору в односторонньому порядку.  

  Статтею 15 Закону України  від 06 жовтня 1998 року № 161-Х1У передбачені істотні умови договору оренди землі.  

  Як вбачається з договору оренди землі, п.п.10, 11, 13, 14, 15, 17, 19, 20, 23, 26, 32, які передбачають істотні умови договору, у самому договорі значаться, але вони не заповнені.  

  Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України  від 06 жовтня 1998 року № 161-Х1У відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, …є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.  

  Як убачається з матеріалів справи, договір оренди землі між сторонами зареєстровано у встановленому законом порядку.  

  В позовній заяві позивач вимогу по визнання договору оренди землі недійсним не заявляв.  

  Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу.  

  При викладених обставинах колегія суддів дійшла висновку про те, що розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі по тим підставам, які зазначені в позову, ні договором, ні Законом не передбачено.  

  Відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції має бути скасовано і у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову має бути відмовлено.  

  Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України,  

  В И Р І Ш И Л А :  

  Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі, скасувати і у справі ухвалити нове рішення наступного змісту.  

  У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі,  відмовити.  

  Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.  

  Головуючий  

  Судді  

   

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація