ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2006                                                                                             Справа № 8/14 

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  Науменка І.М.

суддів:  Білецької Л.М. - доповідач, Герасименко І.М.

розглянувши  матеріали справи та апеляційних скарг Управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ та прокуратури Дніпропетровської області на рішення  від 17 травня 2006 року у справі № 8/14

при секретарі судового засідання Клименко Ю.І.  

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, нотаріально посвідчена довіреність реєстраційний  № НОМЕР_1,  представник;

від відповідача: Дерець Тетяна Валентинівна, довіреність № 17-02/7445  від 05.08.05,  заступник начальника юридичного відділу;

від прокурора: Цяцька Олена Василівна, посвідчення № 135  від 26.09.01,  старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах;

          від третьої особи: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

за позовом   Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 м. Дніпропетровськ

до   Дніпропетровської митниці м. Дніпропетровськ

третя особа: Управління Держказначейства України в Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ

за участю прокуратури Дніпропетровської області

про  стягнення 42 697 грн. 42 коп.   

  В С Т А Н О В И В  :

Рішенням господарського суду  Дніпропетровської області від 17 травня 2006 року  у справі № 8/14 (суддя Дубінін І.Ю.) задоволені повні вимоги СПД  ОСОБА_2 і на його користь з відповідача стягнута сума заподіяної шкоди з Дніпропетровської митниці шляхом повернення з Державного бюджету України  через Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області  та судові витрати.

Рішення мотивоване тим, що при переміщенні товарів через митний кордон України (імпорт) позивач правильно визначив митну вартість за ціною угоди по першому методу, врахувавши необхідні критерії. Натомість відповідач не надав суду необхідних доказів про те, що митна вартість позивачем визначена неправильно і чому у Дніпропетровської митниці виникли сумніви у правильності визначеної позивачем митної вартості і в чому вони полягали. У разі  відсутності якихось документів митниця не позбавлена права витребувати їх від позивача. Твердження митниці про відсутність у довідках про оплату за контрактом деяких відомостей є безпідставним. Кількість та правила поставки відповідають укладеному контракту з нерезидентом.

З таким рішенням суду не погодилося Управління державного казначейства у Дніпропетровській області. Та у справу шляхом подання апеляційної скарги в порядку представництва інтересів держави вступив прокурор.

В апеляційній скарзі управління Державного казначейства у Дніпропетровській області зазначає, що суд неправильно застосував цивільне законодавство до бюджетних правовідносин, якими є повернення надмірно сплачених платежів. Крім того, процесуальним законодавством не передбачено стягнення судових витрат з державного бюджету. Просить скасувати рішення, в задоволенні позову відмовити.

Прокуратура Дніпропетровської області у апеляційній скарзі посилається на те, що на цю справу поширюється адміністративна юрисдикція, а тому при її розгляді повинен бути застосований КАСУ. Крім того,  при визначенні митної вартості митницею обґрунтовано застосовано метод 2. Відповідно до ст. 268 Митного кодексу при застосуванні методу 2 ціна угоди щодо ідентичних товарів береться за основу при визначенні митної вартості, якщо ці товари продані (відчужені) для ввезення на митну територію України, ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються, ввезені приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах. За інформацією, що міститься в Єдиній автоматизованій  інформаційній системі Держмитслужби митна вартість складає 7.15 грн. за кг. Про врахування довідкового рівня цін на рибо продукти йдеться і в Протоколі про співпрацю між Держмитслужбою України та учасниками ринку рибопродуктів в Україні. Отже, суд не прийняв до уваги обґрунтовані доводи митниці про наявність у неї самостійного права визначати митну вартість. Просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2006 року у справі № 8/14 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на основі повного, всебічного та об'єктивного аналізу обставин справи. Просить рішення першої інстанції залишити в силі, а апеляційні скарги без задоволення.

 Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року відкрито апеляційне провадження по справі, ухвалою від 26.06.2006 року розгляд призначено на 03.07.2006 року, ухвалою від 03.07.2006 року розгляд відкладено до 24.07.2006 року, 24.07,2006 року розгляд зупинено до 04.09.2006 року.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційні скарги є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню з таких підстав.

13.12.2005 р. позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області, в якій просив повернути йому надмірно сплачені податки (ст. 264 Митного кодексу України), переплата яких сталася внаслідок того, що митниця визнала неправильною визначену ним митну вартість по першому методу (за ціною угоди) і визначила митну вартість по другому методу самостійно.                                                   

Ст. 265 Митного кодексу України (далі-МК) регламентує права та обов'язки митного органу під час здійснення контролю митної оцінки товарів. В ній йдеться про те, що митний орган, який здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних  чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється цим Кодексом.

На письмовий запит декларанта митний орган зобов'язаний у 30-денний термін надати декларанту письмове роз'яснення причин, за яких митна вартість не може бути прийнята як основа для нарахування податків і зборів.

Рішення митного органу стосовно визначення митної вартості товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому законом.

          Ст.16 Закону України “Про Єдиний митний тариф” регламентує поняття митної вартості (ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари на час перетину ними митного кордону України), її значення (як бази для нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню), складові частини (ціна товару + фактичні витрати, не включені до рахунку-фактури), підстави для самостійного визначення  митної вартості митним органом (явна невідповідність митної вартості, неможливість її перевірки митним органом).

          Про можливість митного органу самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації  щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом, йдеться і у п.18 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.03 р. № 1375.  п. 21 зазначеного Порядку передбачено, що оскарження декларантом прийнятого рішення про митну оцінку не звільняє його від обов'язку сплатити податки і збори відповідно до визначеної митним органом митної оцінки товарів.

          Наказом Державної митної служби України від 2.12.03 р. № 828, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.12.2003 р № 1192/8513, затверджений Порядок заповнення декларації митної вартості, у якому зазначено, що запис про рішення митного органу про правильність визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином:

-          якщо у митного органа немає зауважень щодо заявленої декларантом митної вартості, то в основних і додаткових аркушах ДМВ учиняється запис : “Митну вартість визнано”;

якщо декларантом надано відомості не в повному обсязі або митний орган має зауваження щодо цих відомостей і в установленому порядку необхідно здійснити додаткову перевірку даних, зазначених у ДМВ, та їх уточнення, то посадова особа митного органу, що здійснила перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, на аркуші №1 ДМВ учиняє запис: “необхідно подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість (відповідно до пунктів 14, 15 постанови Кабінету Міністрів України №1373 від 28.08.03)” або “здійснено митну оцінку із застосуванням методу №__ “.

З матеріалів справи видно, що дійсно митниця не погодилася з митною вартістю товару за контрактом від 15.11.05 р.  №НОМЕР_2 (а.с.10) і прийняла своє рішення щодо оцінки по методу 2 за ВМД 332289 (а.с.22), зазначивши у декларації митної вартості (надана до апеляційної інстанції) про своє рішення “здійснена митна оцінка товарів згідно ст. 269 (метод 2) МКУ, постанова КМУ 1375 від 28.08.03 р. п.п. 14,15”.

Відповідно ч. 5 ст. 264 МК України, у випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом

щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати декларанту суму надмірно сплачених податків і зборів.

          Відповідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України державне казначейство веде облік всіх надходжень, що належать державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

          Таким чином, для того, щоб відшкодувати надмірно сплачені кошти позивач повинен був звернутися зі скаргою на рішення митного органу про митну оцінку товарів і тільки у разі скасування цього рішення або визнання талону відмови у митному оформленні недійсним можливо ставити питання про повернення надмірно сплачених коштів. Натомість позивач погодився з митною оцінкою митного органу, здійснив переміщення. Сплативши податки і збори, відповідно до цієї митної оцінки, не оспорив її в порядку, передбаченому ст. 265 МК України, а тому у суду немає правових підстав вважати недійсною за відсутності позовних вимог з цього приводу. Між тим, рішення про митну оцінку товару, митного органу є актом, а позовні вимоги про його скасування відсутні, тому апеляційний суд у даній справі не вдається до оцінки правомірності дій митниці по визначенні митної вартості товарів переміщуваних позивачем.

          Суд першої інстанції не дав оцінки  вищевикладеним обставинам і неправильно застосував матеріальний закон, дійсно (як правильно стверджує Управління державного казначейства у Дніпропетровській області) застосувавши до правововідносин бюджетного характеру-повернення надмірно сплачених податків і зборів (ст. 50 Бюджетного кодексу України) положення цивільного законодавства про відшкодування шкоди, які самим позивачем не були заявлені. Між тим, відшкодування шкоди і повернення надмірно сплачених податків і зборів є різними юридичними підставами позову і абсолютно різними юридичними інститутами. Для вирішення питання про відшкодування шкоди потрібно встановити наявність чотирьох елементів: самої шкоди та її розміру, протиправної поведінки та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, а також наявність вини. Оскільки митниця діяла в межах наданих їй повноважень, а відшукувані позивачем кошти є його необхідними витратами для здійснення митного оформлення товару, а не шкодою, то стягувати шкоду у даному випадку не можна.

          Є обґрунтованими і доводи прокуратури Дніпропетровської області про публічний характер правовідносин з участю митниці як суб'єкта владних повноважень, якому по закону надане право здійснювати владні функції контролю за правильністю митної вартості, а тому дійсно на дані правовідносини розповсюджується адміністративна юрисдикція і суд мав слухати цю справу по правилах КАСУ.

          За таких обставин, апеляційні скарги підлягають задоволенню а рішення суду першої інстанції -має бути скасоване. Оскільки суд апеляційної інстанції застосував КАСУ при слуханні даної справи, то за результатами розгляду справи потрібно винести постанову, якою рішення скасувати, а в задоволенні позову - відмовити.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

          ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційні скарги Управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ та прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити.

          Рішення господарського суду  Дніпропетровської області від 17 травня 2006 року у справі № 8/14 - скасувати.

          У задоволенні позовних вимог - відмовити.

          Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                                       І.М. Науменко

судді                                                                                                    Л.М. Білецька

                                                                                                            І.М. Герасименко