УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів

проспект Миру , 20                                                                                                                    тел. 7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

 12 вересня 2006 року                                                                      справа № 12/237

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС”

03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65

До відповідача: Колективного  підприємства “Чернігівське тролейбусне управління”

14000, м. Чернігів,  вул. Шевченка, 50

про    стягнення  заборгованості 873 грн. 85 коп.

                                                                                                     Суддя              Л.М.Лавриненко

                                                ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

від позивача: Дуда І.В. –представник,  довіреність № 04-05/1000  від 07.09.2006 року.

від відповідача: Борисенко Г.І. –представник,  довіреність № 297 від 06.04.2006 року.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем подано позов про стягнення з відповідача в порядку регресу  873 грн. 85 коп. збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

          Представники сторін в судовому засіданні  надали клопотання  про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

          Представник позивача в судовому засідання підтримав свої позовні вимоги та надав письмове клопотання, в якому зазначив, що відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. За таких обставин позивач просить суд визнати відповідальною особою в дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 17.02.2005 року у м. Чернігів по вул. Рокосовського, 37 о 14 год. 55 хв., підприємство відповідача, водій якого Биховець А.І., порушив п. 10.1. Правил дорожнього руху України.

          Представник відповідача проти  заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що водій  тролейбуса не винен у дорожньо-транспортній пригоді, в підтвердження чого надав постанову Деснянського районного суду м. Чернігова про закриття провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності Биховець Анатолія Івановича за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  господарський суд встановив:

17 лютого 2005р. в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася  м. Чернігів по вул. Рокосовського, 37, тролейбус ЗІУ 9 державний номер 356  під керуванням водія Биховець А.І.,   зіткнувся з автомобілем ВАЗ 21150, державний номер СВ 0777 АА, яким керував Воловник В.М.

В результаті дорожньо транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль під керуванням  Воловник В.М. - ВАЗ 21150, державний номер СВ 0777 АА, який був застрахований  в Закритому акціонерному  товаристві „Страхова Група „ТАС” в особі Чернігівської філії за Полісом добровільного страхування наземного транспорту КСНТ № 002309 від 01.06.2004 року. Одним із страхових випадків за цим Полісом є „пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП”.

На підставі Полісу добровільного страхування наземного транспорту КСНТ № 002309 від 01.06.2004 року, позивач сплатив власнику автомобіля  ВАЗ 21150, державний номер СВ 0777 АА страхове відшкодування  в розмірі 873 грн. 85 коп.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено , що до  страховика, який виплатив  страхове відшкодування  за договором  майнового  страхування , у межах  фактичних витрат  переходить  право вимоги , яке страхувальник  або інша особа , що одержала  страхове відшкодування , має  до особи , відповідальної за завдані збитки.

Статтею  1166 Цивільного кодексу України,  передбачено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою  цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи –шкоду, противоправність   поведінки заподіювача шкоди, причинний зв”язок  між шкодою та противоправною поведінкою та вину .

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом.

Згідно ст. 1188 Цивільного кодексу України  відшкодування шкоди, завданої  взаємодією кількох джерел  підвищеної небезпеки , відшкодовується  на загальних підставах, а саме: шкода, завдана  одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;  за наявності  вини лише особи , якій завдано шкоди, вона їй не  відшкодовується; за наявності  вини всіх осіб , діяльністю яких  було завдано  шкоду, розмір  відшкодування  визначається  у відповідній частці  залежно  від обставин, що мають  істотне значення.

       Як вбачається із  постанови  Деснянського районного суду м. Чернігова від   06.04.2005 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124  Кодексу України про адміністративні правопорушення Биховеця Анатолія Івановича , який керував тролейбусом ЗІУ 9 державний номер 356 , провадження по справі було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В даній постанові зазначено, що в судовому засіданні свідчення Биховець А.І. про те, що перед здійсненням маневру він переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод, і на крайню ліву смугу руху він не виїжджав, а весь час рухався по другій смузі, а по завершенню об’їзду автомобіля тролейбус почав обганяти  автомобіль ВАЗ 21150, який зачіпив тролейбус позаду, не були спростовані матеріалами справи.          

За таких обставин суд доходить висновку , що  постановою постанови  Деснянського районного суду м. Чернігова від   06.04.2005 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124  Кодексу України про адміністративні правопорушення Биховеця Анатолія Івановича, встановлено  відсутність  вини  в діях водія  Биховець А.І., який керував тролейбусом ЗІУ 9  № 356  під час  дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася  м. Чернігів по вул. Рокосовського, 37.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами  та іншими учасниками судового процесу . Господарський суд приймає  тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і  не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надана   відповідачем довідка  відділу державної автоінспекції  Чернігівського  міського управління №   9\6206х від 25.02.05р.  не може бути  прийнято судом як належний доказ , який підтверджує вину водія тролейбуса у дорожньо -  транспортній пригоді, оскільки обставини зазначені  у довідці були предметом дослідження  під час розгляду адміністративної справи , про що  зазначено у  мотивувальній частині постанови Деснянського районного суду  м. Чернігова  від 06.04.05р.. і суд  закрив  провадження по  справі про притягнення  до адміністративної відповідальності  водія Биховець А.І.  за ст. 124 Кодексу  України  про адміністративні  правопорушення за відсутністю складу  адміністративного правопорушення.

Інших доказів , які підтверджують вину  водія  відповідача  у дорожньо-транспортній пригоді  позивач суду не надав.

Згідно ст. 1191  Цивільного кодексу України  особа, яка  відшкодувала  шкоду, завдану іншою особою , має право зворотної  вимоги ( регресу) до винної  особи  у розмірі  виплаченого  відшкодування , якщо інший  розмір не встановлений законом.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги , що  позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджують вину  водія тролейбуса у дорожньо - транспортній пригоді  , суд доходить висновку , що позовні вимоги позивача є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33,34,35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України ,господарський суд  

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

СУДДЯ                                                                                Л.М.Лавриненко

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та  підписано 15.09.2006р.

СУДДЯ                                                                                Л.М.Лавриненко