Справа №2а-4553/10р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Попшой М.О.
при секретарі Шестак Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки „Про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу „Дітям війни”,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про зобов’язання нарахувати та виплатити на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18.11.2004р. є дитиною війни. Згідно зі ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, в 2007-2009рр. така соціальна допомога йому не виплачувалася у зв’язку з тим, що дію ст..6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” №2195-!У від 18.11.2004р. зупинено. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007р. положення ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнанні неконституційними, і відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Тому, невиплата соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, суперечить Конституції України та діючому законодавству України. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цей розмір був встановлений ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік”. Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано неконституційними деякі положення ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів”, у тому числі про встановлення надбавки для дітей війни у розмірі 10% від розміру прожиткового мінімуму.
Позивач до судового засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.
Суд, дослідив надані в справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Згідно зі ст.. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни» /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання и державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни.
Управління, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст.. 6 Закону №2195-ІУ і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач клопотала про поновлення такого строку і довела письмовими доказами причини його пропуску.
Тому, на підставі положень ст.. 100 КАС України, суд визнає причини пропуску позивачем строку для звернення до суду поважними
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги і зобов’язати здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як „дитині війни” починаючи з 1 січня 2010 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в подальшому з урахуванням виплачених сум.
Керуючись ст. ст. 9,10,11,71,99,100,158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як „дитині війни” починаючи з 1 січня 2010 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в подальшому з урахуванням виплачених сум.
Постанова може бути оскаржене до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом 10 днів з дня отримання його копії
Суддя М.О. Попшой