Справа № 2-а-427
2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.11.2010 р. смт. Веселе
Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Сафоновій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти дорожньо-патрульної служби № 3 по обслуговуванню доріг державного значення при УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області сержанта міліції Індика О.С. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора роти дорожньо-патрульної служби № 3 по обслуговуванню доріг державного значення при УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, сержанта міліції Індика О.С., у якому просить суд скасувати постанову, серії АР № 198888 від 05.10.2010 р., про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просить суд позов задовольнити.
Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали у справі, у судове засідання не з'явився, причину своєї неявки суд не повідомив, погодження чи заперечення до позову не надіслав.
Частиною 4 ст. 128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, а також відповідно до ст. 280 КУпАП, з'ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленим цим Кодексом.
Судом встановлено, що 05.10.2010 р. відповідачем винесено постанову, серії АР № 198888 по справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн., так як ОСОБА_1, 05.10.2010 р. о 12 год. 45 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_1, у м. Мелітополь проїхав перехрестя доріг вул. Ломоносова –вул. Чкалова на вимкнене світло світлофора, чим порушив вимоги пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р.
Дії позивача відповідач кваліфікував за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав і зазначив, що правила дорожнього руху не порушував. У встановлений час дійсно рухався по вул. Ломоносова у м. Мелітополь у сторону м. Запоріжжя. Рухаючись по вул. Ломоносова, здійснив поворот наліво на вул. Чкалова при додатковій секції світлофора, але був зупинений відповідачем, який перебував приблизно за 200 метрів від перехрестя. Крім того, у салоні автомобіля були свідки – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які могли б підтвердити, що поворот був зроблений на зелене світло світлофора з додатковою секцією.
Інспектор Індик О.С. пояснив, що порушення зафіксовано технічними засобами, які він у разі необхідності надасть до суду і склав протокол, копію якого ОСОБА_1 не вручив та виніс постанову про накладення штрафу.
ОСОБА_1 також пояснив, що відповідач при складанні протоколу та винесенні постанови права, передбачені у ст. 268 КУпАП та ст. 59 Конституції України, не роз’яснював.
У протоколі позивач по суті правопорушення написав, що він з постановою інспектора не згоден.
Свідки зі сторони відповідача по справі відсутні.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту даної статті закону вбачається, що законодавець покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен спростувати презумпцію своєї винуватості, адже вона дає можливість вважати встановленою неправомірність його рішень, дій чи бездіяльності.
Позивач не зобов'язаний доводити ці обставини.
Суд, з метою отримання підтвердження чи спростування позову звернувся до відповідача з пропозицією надати суду заперечення щодо позову та відповідні докази, але відповідач заперечення щодо позову суду не надав, у судове засідання не з'явився, презумпцію винуватості не спростував, чим поставив під сумнів законність і достовірність фіксації порушення, а також і як належний доказ в цілому.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У роз'ясненнях, викладених у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996 р. визначено, що, згідно зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого.
Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі ст.ст.251, 288-289, 292, 293 КУпАП, ст.17, п.2 ч.1 ст.18, ч.2 ст.19, ст.ст.159, 161, 162, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Постанову інспектора роти дорожньо-патрульної служби № 3 по обслуговуванню доріг державного значення при УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, сержанта міліції Індика О.С., серії АР № 198888 від 05.10.2010 р., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП – скасувати, а провадження у справі закрити.
Копію постанови направити ОСОБА_1, Індик О.С. та відділу державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції Запорізької області.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Веселівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.О. Нагорний