Справа № 2а–1620/10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
в порядку письмового провадження
20 грудня 2010 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Ляшко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання його вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання його вчинити певні дії.
В своєму позові позивач просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області щодо відмови йому в перерахунку основної та додаткової пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, інваліду 1 категорії третьої групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, неправомірними. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області здійснити перерахунок його пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1. ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на день виплати та забезпечити її виплату з 01.11.2006 р. по день набрання законної сили рішення по даній справі. Справу розглянути у його відсутності.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі Закон №796-ХІІ), він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з листопада 1997 року його визнано інвалідом третьої групи.
Відповідно до положень статті 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачає, що має право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та відповідно до ст. 53 цього Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується в повному обсязі незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Також згідно ст. 54 даного Закону, розмір його пенсії не може бути меншим 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 Закону № 796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Стаття 54 ч.4 Закону гласить, що особам, віднесеним до 1 категорії, у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно даним Законом визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
20.10.2010 року він звернувся до відповідача, щоб той здійснив перерахунок його пенсії у відповідності до гарантованого законом мінімуму. 05.11.2010 р. відповідач відмовив у задоволенні вимог поставлених в заяві. Вважає дії відповідача щодо нарахування та виплати йому основної та додаткової пенсії протиправними та такими, що порушують його соціальні права.
Щодо неправомірності дій констатує наступне:
В період з 01.11.2006 р. по сьогоднішній день йому виплачувалася та виплачується державна пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких відповідач визначав не виходячи з мінімальної пенсії, встановленої Законом, а згідно з Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 виходячи з базової величини 19,91 грн.
Верховна Рада України своїм пунктом 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року № 107-\Ч внесла зміни до ст. 50, ч.4 ст. 54 та ст.67 Закону, а саме ч. 4 ст. 54 викладено в такій редакції "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 3 групі інвалідності — 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність», а ч.3 ст.67 в такий «максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008 року, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 2 визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення пункт 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» яким внесено зміни до статей 50, 54 та 67 Закону України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пункт 6 рішення Конституційного Суду в цих справах мають преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Пункти 7 рішень Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним, і не може бути оскаржене.
Відповідач усупереч ст.ст. 50, 54 та 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не проводив та не проводить перерахунок його пенсії в розмірі встановленому ст. 54 та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю встановлену ст. 50 вищезгаданого Закону, яка передбачає, що пенсія для інваліда 3 групи «чорнобильця» 1 категорії не може бути меншою 6 мінімальних пенсій за віком.
Також слід звернути увагу на Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 14.08.2008 року № 1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку), яким встановлено, що виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч. 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правовового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 жовтня - 366 гривень. Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Згідно з ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень. Згідно статті 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р., прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 листопада 2009 року - 573 гривень. Згідно ст. 52 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік», з 2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня 2010 року - 695 гривень., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.
Отже, розмір його пенсії разом з додатковою пенсією за шкоду заподіяну здоров’ю має бути та повинен був бути значно вищим аніж нарахований та нараховувалась відповідачем.
Таким чином, відмова відповідача щодо перерахунку його пенсії з урахуванням ст.50, 54 та 67 Закону № 796-ХІІ є протиправною, такою, що ущемляє його права та суперечить Конституції та законам України.
Щодо позовної давності констатую наступне:
Ним взята вимога перед відповідачем здійснити перерахунок та провести виплату основної та додаткової пенсії за період з 01 листопада 2006 року, оскільки 05.10.2006 р. законом було доповнено частиною 3 та 4 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме наступним: «у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 Закону № 796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму». До цього часу розмір мінімальної та додаткової пенсії для «чорнобильців» був незмінним.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже законами можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду. Зокрема такі строки передбачені Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України, які також можуть бути застосовані. Із листа (відмови) відповідача від 05.11.2010 р. вбачається, що йому відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, а отже він звернувся до суду саме тоді, коли дізнався про порушення своїх прав та інтересів. А у відповідності до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно ч. 1 ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР, в якій передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Також згідно п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Його позовні вимоги стосуються перерахунку та виплаті основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто від шкоди іонізуючого випромінювання, які співставляються з вимогою про відшкодування ядерної шкоди. Крім того дії відповідача по не нарахуванні та невиплаті належної йому пенсії, як вбачається з його листа, є постійним та не переривається в часі вже з 01.11.2006 року. Враховуючи вищенаведене вважає, що шестимісячний строк давності для звернення до адміністративного суду починається з 05.11.2010 р. та із врахуванням наведених норм закону у його випадку взагалі строк давності для звернення в суд не слід застосовувати.
Представник відповідача надіслав суду письмові заперечення. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а справу розгляну без їхньої участі, з урахуванням поданих заперечень.
Сторони в судове засідання не з’явилися, надіславши письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом третьої групи з листопада 1997 року.
Відповідно до положень статті 14 Закону № 796-ХІІ позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачає, що позивач має право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та відповідно до ст. 53 цього Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю виплачується в повному обсязі незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Також згідно ст. 54 даного Закону, розмір його пенсії не може бути меншим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 Закону № 796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Стаття 54 ч.4 Закону гласить, що особам, віднесеним до 1 категорії, у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно даним Законом визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
19.05.2010 року позивач звернувся до відповідача, щоб той здійснив перерахунок пенсії у відповідності до гарантованого законом мінімуму. 31.05.2010 року відповідач відмовив у задоволенні вимог поставлених в заяві.
Позивачеві в період з 20.09.1991 року виплачувалася пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, розмір яких відповідачем визначався не виходячи з мінімальної пенсії, а виходячи з ПКМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 виходячи з базової величини 19, 91 грн.
Верховна Рада України своїм пунктом 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року №107-VІ внесла зміни до ст.50, ч.4 ст. 54 та ст.67 Закону, а саме ч.4 ст.54 викладено в такій редакції "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 3 групі інвалідності — 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність», а ч.3 ст.67 в такій «Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"».
Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі №1-28/2008 року, керуючись статтями 147,150,152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 2 визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення пункт 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» яким внесено зміни до статей 50, 54 та 67 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пункт 6 рішення Конституційного Суду в цих справах мають преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Пункти 7 рішень Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним, і не може бути оскаржене.
Відповідач, усупереч ст.ст.50, 53, 54 та 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не проводив та не проводить перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 в розмірі встановленому ст. 54 та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю встановлену ст. 50 вищезгаданого Закону.
Також слід звернути увагу на Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 14.08.2008 року №1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку), яким встановлено, що виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч.4. ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, відмова відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу з урахуванням ст.ст. 50, 53, 54 та 67 Закону № 796-ХІІ є протиправною, та такою, що суперечить Конституції та законам України.
Згідно з Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 листопада 2009 року – 573 грн., з 01 січня 2010 року – 695 грн., з 01 липня 2010 року – 709 грн., з 01 жовтня 2010 року 723 грн., з 01 грудня 2010 року 734 грн.
Отже, розмір пенсії позивача разом з додатковою пенсією за шкоду заподіяну здоров'ю має бути та повинна була бути значно вищою аніж нарахована та нараховувалась відповідачем, як це і вбачається із відмови, яку надано відповідачем про нараховану пенсію.
Позивачем взято період з листопада 2006 року по день постановлення рішення по даній справі, оскільки 05.10.2006 року законом було доповнено частиною 3 та 4 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме наступним: «у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлятися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачу стало відомо про відмову у проведенні перерахунку пенсії 19.05.2010 року.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності. Позовні вимоги позивача стосуються перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто від шкоди іонізуючого випромінювання, які співставляються з вимогою про відшкодування ядерною шкоди.
Дії відповідача по не нарахуванню та невиплаті належної позивачу пенсії, є постійними та не перериваються в часі з 01.11.2006 року.
За таких встановлених обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 53, 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст.ст. 6, 10, 11, 12, 17, 18, 99, 122 ч.4, 159,160,161,162, 167 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку основної та додаткової пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, інваліду 1 категорії 3 групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, – неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тячсівському районі Закарпатської області здійснити перерахунок ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на день виплати та забезпечити її виплату з 01.11.2006 року по 20 грудня 2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Тячівського районного суду Закарпатської області у 10-денний строк з дня отримання копії постанови з подачею її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Тячівського
районного суду : С.М. Ляшко