Справа № 22Ц - 8150/2010 р. Головуючий в І інстанції Верещак А.М.
Категорія 27 Доповідач в 2-й інстанції Поліщук М.А.
У Х В А Л А
Іменем України.
22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Антоненко А.І.
суддів - Поліщука М.А., Касьяненко Л.І.
при секретарі – Сашко Я.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом і просила стягнути з відповідача борг в розмірі 4 114 500грн.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в листопаді і грудні 2003 року вона уклала із відповідачем декілька договорів позики, за якими ОСОБА_3 позичив у неї грошові кошти на вказану суму, на підтвердження чого написав розписки про отримання коштів без зазначення строку повернення боргу, а після направлення телеграм із вимогою повернути грошові кошти на протязі тридцяти днів від дня пред’явлення вимоги борг не повернув.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 511 500грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений нею позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у 2003 році ОСОБА_2 декілька раз надавала ОСОБА_3 грошові кошти, проте 17.06.2008 року відповідач надав позивачу розписку, в якій зазначено, що на день надання розписки він має борг перед позивачем в сумі 511 500грн.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи і узгоджуються із вимогами закону.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 2 ст.1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом правильно встановлено, що в період з 19 листопада 2003 року по 20 грудня 2003 року ОСОБА_2 надавала ОСОБА_3 грошові кошти, що підтверджується розписками, в яких зазначено, що відповідач взяв гроші у позивача (а.с.17-21).
Хоча в текстах розписок не зазначено з якою метою відповідач брав гроші у позивача, але суд вірно виходив із того, що розписки підтверджують факт отримання ним коштів у позику.
17.06.2008 року відповідач написав розписку наступного змісту: « Я, ОСОБА_4 должен ОСОБА_5 511 500 (п’ятсот одинадцать тисяч п’ятсот гривень).
Колегія суддів вважає, що суд дав правильну юридичну оцінку вказаному доказу і прийшов до обґрунтованого і законного висновку, що на час вирішення спору відповідач має перед позивачем борг за договором позики в сумі 511 500грн., який підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно оцінив розписку ОСОБА_3 від 17.06.2008 року і врахував її не як підтвердження передачі відповідачу вказаної грошової суми, а як доказ того, що відповідач частково повернув позивачу кошти, які надавались йому в позику в 2003 році не заслуговують на увагу із наступних підстав.
Вбачається, що розписки від 19.11.2003 року, від 22.11.2003року, від 25.11.2003року, від 27.11.2003 року, від 2.12.2003року, від 4.12.2003року, від 8.12.2003року, від 20.12.2003року крім зазначення суми грошових коштів, містять однаковий текст: «Я, ОСОБА_4, взял у ОСОБА_5 _______ гривен.»
Розписка, написана ОСОБА_3 17.06.2008 року містить інший текст, який свідчить про те, що на час написання вказаної розписки відповідач має перед позивачем борг в сумі 511 500грн.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими і не спростовують висновків суду, оскільки не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі і не вплинули на суть ухваленого рішення.
Керуючись ст.ст. 308,315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді