КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2010 № 49/75
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача – Рудик М.О.;
відповідача – Шевченко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.10.2010
у справі № 49/75 ( )
за позовом ТОВ "Смарагд-пол"
до Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"
про стягнення заборгованості у розмірі 32008,49 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарагд - пол» (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» (далі – відповідач) про стягнення 32 008,49 грн. заборгованості, що виникла у зв’язку з порушенням умов Договору поставки № 02/10/12/02 від 12.02.2010, з яких 28 300,00 грн. – основного боргу та 3 708,49 грн. – пені.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 49/75.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.10.2010 у справі № 49/75 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 28300,00 грн. основного боргу та 3056,40 грн. пені. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 25.10.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 49/75.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 25.10.2010 у справі № 49/75 залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Між сторонами 12.02.2010 був укладений договір поставки № 02/10/12/02 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити і передати у власність Покупцю товар, згідно Специфікації № 1, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки (ст. 265 ГК України), за умовами якого одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. п. 5.2, 5.3 Договору відвантаження Товару проводиться партіями в дводенний термін, тільки після заявки покупця, яка є підтвердженням готовності останнього до прийому Товару. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці, несе покупець. Датою поставки Товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної. На отриманий Товар покупець повинен видати постачальнику довіреність.
22.02.2010 відповідач на виконання п. 5.2 Договору подав позивачу заявку щодо відвантаження партії товару, а саме: лінолеум Таркетт в кількості 460 кв. м.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу партію Товару (Лінолеум Tarkett Acczent Terra) на загальну суму 48 300,00 грн., що підтверджується податковою накладною № 29 від 01.03.2010 (яка міститься в матеріалах справи).
Факт отримання відповідачем поставленого товару підтверджується печаткою та підписом одержувача на видатковій накладній № РН-0000012 від 01.03.2010 (копія якої міститься в матеріалах справи) та довіреністю на ім’я ОСОБА_1. серії ЯПБ за № 024210 (копія якої міститься в матеріалах справи).
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за поставлений Товар проводиться покупцем в сумі вартості кожної поставленої партії Товару, у відповідності з рахунком - фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2., в термін п'ять банківських днів після дати надходження вантажу на адресу ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» у м. Києві.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов‘язання по оплаті за поставлений товар виконав частково, а саме у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 30.04.2010/29.04.2010 та від 30.06.2010/29.06.2010.
У зв’язку з тим, що відповідач у повному обсязі не оплатив продукцію у встановлений п. 6.2 Договору строк, 23.07.2010 позивач надіслав відповідачу претензію № 19 з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар в розмірі 28300,00 грн.
Встановлено, що зазначена претензія відповідачем залишена без уваги, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 28300,00 грн.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Позивачем доведено належне виконання прийнятого на себе за Договором зобов’язання з поставки замовленого відповідачем Товару. Разом з тим, доказів повної оплати останнього чи наявності підстав для не проведення платежу, відповідачем не надано, а отже судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги в цій частині.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені строки розрахунку за отриманий Товар, відповідальність за порушення яких передбачена п. 9.4 Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).
Відповідно до п. 9.4 Договору, за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», пеня була розрахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов’язання перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3056,40 грн. пені, відповідно до уточненого розрахунку суду, що є арифметично вірним та не суперечить чинному законодавству.
Крім цього, представник відповідача був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, поважних причин відсутності представника суду не було надано, а тому суд першої інстанції правомірно розглянув даний позов за наявними у справі матеріалами, яких було достатньо для розгляду справи.
Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 25.10.2010.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 25.10.2010 у справі № 49/75 - без змін.
2. Матеріали справи № 49/75 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді