КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.12.2010 № 16/257
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання
представників сторін:
позивача: Бортник О.М. (дов. від 15.09.10 № 4927/15/14-10);
відповідача: Нечипорук Н.О. (дов. від 08.12.09 № 042/1/7-9937);
третьої особи 1: Бортник О.М. (дов. від 03.11.10 № 3133-НЮ);
третьої особи 2: Касьяненко А.М. (дов. від 19.10.10 № 225-КР-1066);
третьої особи 3: Шаповал В.П. (дов. від 21.06.10 № 7/26-2706/07);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв"язку України
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2010
у справі № 16/257 ( )
за позовом Міністерства транспорту та зв"язку України
до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні позивача Державне територіально-галузеве
об’єднання «Південно-західна залізниця»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на
стороні відповідача 1. Київська міська рада
2. Інспекція державного архітектурно-
будівельного контролю в місті Києві
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Міністерство транспорту та зв’язку України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-західна залізниця” про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Т. Шамрила, 4 в м. Києві.
Під час розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подана заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив визнати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на об’єкти нерухомого майна по вул. Т. Шамрила, 4 в м. Києві, що знаходяться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-західна залізниця”, а саме: адміністративна будівля, площею 186,6 м2, літера “О” за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1977; майстерня, площею 10,7 м2, літера “П” за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1975; релейна площею 10,0 м2, літера “Р” за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1976; каса площею 10,0 м2, літера “С” за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1975; приміщення чергового, площею 10,0 м2, літера “Т” за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1975; релейна, площею 9,8 м2, літера “У” за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1976; приміщення чергового, площею 14,1 м2, літера “Ф” за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1975; складське приміщення, площею 17,1 м2, літера ”за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1994; складське приміщення, площею 11,0 м2, літера “Ч” за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1994; платформа пасажирська, площею 724,8 м2, “№1”за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1953; платформа пасажирська, площею 371,3 м2, “№2” за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1953.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.10 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Київську міську раду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.10 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.10 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилається, що судом невірно встановлено, що відповідач не порушує права позивача, відмовляючи в оформленні свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно; посилання відповідача на відсутність повного комплекту документів, необхідних для видачі свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно, є неправомірним.
До того ж, відмова відповідача в оформленні та видачі свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно є невизнанням права власності на об’єкти нерухомого майна держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України, що створює перешкоди у його реалізації і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Крім того, 01.11.10 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його явки в судове засідання, але судом першої інстанції воно відхилено, чим позбавлено права позивача приймати участь в розгляді справи. Слід зауважити, що забезпечити участь у справі іншого представника позивача з числа своїх працівників не представлялось можливим через велику їх завантаженість.
Представник Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) у відзиві на апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України, а також в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.10 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України – без задоволення.
Київська міська рада та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві відзиви на апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України не надали, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення господарського суду в апеляційному порядку, проте представники Київської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві в засіданні суду 27.12.10 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.10 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України – без задоволення.
Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-західна залізниця” (далі – ДТГО „Південно-західна залізниця”) відзив на апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України не надало, але представник ДТГО „Південно-західна залізниця” доводи скарги підтримав, просив її задовольнити.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.10 №01-23/1/4 у справі № 16/257 змінено склад судової колегії в зв’язку з відставкою судді Григоровича О.М. Введено до складу колегії суддю Ропій Л.М.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 4 Закону України „Про транспорт” державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.06 № 789 затверджене Положення про Міністерство транспорту та зв‘язку України, відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п. 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4).
Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що Міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Згідно з ч. 2 статті 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Статутом ДТГО „Південно-західна залізниця” визначено, що залізниця - це створене згідно зі статтями 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України. До складу залізниці входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи та юридичні особи.
Згідно п. 4.1 Статуту ДТГО „Південно-західна залізниця” майно останньої складається з необоротних та оборотних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі залізниці.
Майно ДТГО „Південно-західна залізниця” є державною власністю і належить їй на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту (п. 4.2 Статуту).
При цьому, Статутом ДТГО „Південно-західна залізниця” не визначено конкретного переліку об’єктів нерухомого майна, яке перебуває в господарському віданні останнього.
До складу ДТГО „Південно-західна залізниця” входить відокремлений підрозділ – Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1, яке діє на підставі Положення, затвердженого наказом начальника ДТГО „Південно-західна залізниця” від 29.07.06 № 312-Н.
Відповідно до п. 3.2.4. Положення про управління, основними завданнями управління є експлуатація та утримання в належному технічному та санітарному стані службово-технічних, виробничих будівель та споруд, житлового фонду, об’єктів соціальної інфраструктури та інженерних мереж, що знаходяться на балансі.
Міністерство транспорту та зв’язку України зазначає, що згідно технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, довідки Управління про балансову належність від 04.03.10 №БМЕУ-1-601, інвентарних карток обліку основних засобів в м. Києві, вул. Т. Шамрило, 4 розташовані спірні об’єкти нерухомості, що обліковуються на балансі Управління та знаходяться в господарському віданні ДТГО „Південно-західна залізниця”.
Міністерство транспорту та зв’язку України також посилається, що вказаний вище об'єкт нерухомого майна є державним, знаходиться в господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні ДТГО „Південно-західна залізниця” та перебуває на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів Управління. На даний час право власності на спірне майно належним чином не оформлено та не зареєстровано.
Міністерство транспорту та зв’язку України зазначило, що з метою проведення державної реєстрації права власності на спірне майно ДТГО „Південно-західна залізниця” в особі відокремленого підрозділу – Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 звернулось до ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) з проханням оформити свідоцтво про право державної власності в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на спірне майно.
Листом від 17.06.09 № 042/13/1-5211 ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) повідомило ДТГО „Південно-західна залізниця”, що ним розглянуто документи щодо оформлення права власності на об’єкти нерухомості.
Оформлення права власності на об‘єкт нерухомості з видачею свідоцтва про право власності здійснюється ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об‘єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням ВО КМР (КМДА) від 31.08.01 № 1820. Наданий ДТГО „Південно-західна залізниця” пакет документів не містить усіх необхідних для оформлення права державної власності документів та не оформлений відповідно до вимог Положення.
Зазначеним листом ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) роз’яснило ДТГО „Південно-західна залізниця”, який пакет документів необхідно надати для оформлення права власності та зазначило, що, керуючись пунктом 20 Положення, у ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) відсутні підстави для оформлення права власності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відмова ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) в оформленні права власності на спірне майно є неправомірною та свідчить про те, що ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) не визнає право власності Міністерства транспорту та зв’язку України на спірне нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні ДТГО „Південно-західна залізниця” та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Т. Шамрила, 4.
ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) діє у відповідності до Положення про ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.03 № 584/744.
Згідно п.п. 28 п. 7 Положення ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.
Відповідач при наданні ДТГО „Південно-західна залізниця” відповіді (лист від 17.06.09 № 042/13/1-5211) керувався Положенням про порядок оформлення права власності на об‘єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженим розпорядженням ВО КМР (КМДА) від 31.08.01 №1820.
Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (далі - Положення) розроблене з метою реалізації повноважень органів місцевого самоврядування, визначених в Тимчасовому положенні про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.02.02 № 157/6445.
Відповідно до п. 1 Положення, воно визначає порядок оформлення права власності та видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об'єкти нежитлового фонду усіх форм власності (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п.п. 4.1 п. 4 Положення).
Вказаним Положенням встановлено перелік документів (надаються в оригіналі чи нотаріально завірених копіях), які є необхідними для здійснення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в передбачених Положенням випадках.
Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, обов’язковою умовою для вирішення такого спору в судовому порядку є наявність спору між позивачем та відповідачем про належність позивачу права власності на визначене останнім майно, тобто коли право власності на майно оспорює відповідач.
З матеріалів справи не вбачається оспорювання відповідачем права власності позивача на визначене ним майно по вул. Т. Шамрила, 4 в м. Києві.
Слід зазначити, що між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо права власності, оскільки предметом поданого позову до ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) є спірні правовідносини, а саме дії щодо оформлення права власності та видачі свідоцтва, а не право власності.
Крім того, до ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) щодо оформлення права власності зверталося ДТГО „Південно-Західна залізниця”, а не Міністерство транспорту та зв’язку України. Листом від 17.06.09 № 042/13/1-5211 повідомлено про відсутність підстав для оформлення права власності саме ДТГО „Південно-Західна залізниця”, а тому відсутні будь-які спірні відносини між позивачем та відповідачем.
Як було встановлено вище, на ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) покладено обов'язок здійснювати оформлення права власності на об'єкти нерухомості виключно при наявності всіх необхідних для оформлення права власності документів.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ГУ комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) не було оформлено ДТГО „Південно-Західна залізниця” право власності на спірне майно в зв’язку з ненаданням останнім належно оформленого пакету документів, що передбачені Положенням.
Таким чином, позивачем в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України не доведено порушення з боку відповідача його законних прав та інтересів, оскільки відповідач лише зазначив про відсутність (на момент звернення ДТГО „Південно-Західна залізниця”) необхідного пакету документів у зв’язку з чим, у нього відсутні підстави для оформлення свідоцтва про право власності на спірне майно.
Заперечення скаржника, що судом невірно встановлено, що відповідач не порушує права позивача, відмовляючи в оформленні свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно, а також, що посилання відповідача на відсутність повного комплекту документів, необхідних для видачі свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно, є неправомірним, колегією суддів до уваги не приймається з підстав, наведених у даній постанові суду.
Стосовно доводів заявника, що відмова відповідача в оформленні та видачі свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно є невизнанням права власності на об’єкти нерухомого майна держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України, слід зазначити, що позивачем не доведено саме невизнання відповідачем за позивачем права власності на спірне нерухоме майно. З листа відповідача від 17.06.09 № 042/13/1-5211 не вбачається невизнання прав позивача на спірне майно. Інших доказів, які б доводили зазначені твердження, позивачем суду не надано.
Відносно поданого 01.11.10 представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки його представника в судове засідання, яке судом першої інстанції відхилено, судова колегія відмічає, що зазначені в клопотанні обставини не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки у даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.10 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.10 у справі №16/257 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
2. Матеріали справи №16/257 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
29.12.10 (відправлено)