Справа № 2-1789 / 2010

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 листопада 2010 року         Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого – судді                   Громової І.Б..

при секретарі                     Зеленській С.Ю.,

За участю представника позивачів         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення подвійних сум завдатків в наслідок порушення невиконання зобов’язання, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2010 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення подвійних сум завдатків в наслідок порушення невиконання зобов’язання в розмірі 48250,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що з 27 вересня 1997 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Відповідно до вимог сімейного законодавства майно осіб, що перебувають у шлюбі, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, а договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя. Так, подружжя ОСОБА_3 за домовленістю з ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності від 16.02.09 р., посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С., реєстровий № 919, погодилось укласти з ним договір на купівлю нерухомого жилого майна. Однак, зважаючи на те, що, як зазначив відповідач, ОСОБА_7 не всі документи на вказане майно на той час були підготовлені до продажу, ОСОБА_7 запропонував подружжю ОСОБА_3 підтвердити свої наміри надавши йому певну суму в якості завдатку. 18 лютого 2009 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4, завдаток у розмірі 500,00 доларів США, еквівалент якої на той час визначений сторонами як 4125,00 грн. за продаж об’єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого відповідачем ОСОБА_4 було написано розписку. В розписці, написаній власноруч ОСОБА_5 було вказано, що грошові кошти отримані нім від ОСОБА_2, зазначена сума коштів була визнана в розписці сторонами саме як «завдаток», сума коштів була вказана прописом із зазначенням її еквіваленту, а також з визначенням конкретної мети, з якою видавався завдаток. Окрім того, 24 лютого 2010 року чоловіком ОСОБА_2 – позивачем ОСОБА_3 було надано відповідачу з тих же підстав ще 20000,00 грн., що зафіксовано в укладеному з відповідачем попередньому договорі купівлі-продажу земельної ділянки та недобудованого житлового будинку, який посвідчений нотаріально 24 лютого 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В., реєстровий № 873. Однак, відповідачем ОСОБА_4 до теперішнього часу не виконано жодних дій з продажу вказано вище об’єкту нерухомості позивачам, а отриманими в якості завдатку коштами він і досі користується. Згодом позивачам стало відомо, що відповідач не виконав своїх зобов’язань, оскільки зазначений об’єкт ним було продано іншим особам.

Посилаючись на вищевикладене, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають, що оскільки відповідач, отримавши від позивачів суму завдатку, не виконав зобов’язання, він повинен сплатити позивачам як суму завдатку за розпискою, так і додаткову суму у розмірі завдатку, а також суму, визначену в попередньому договорі, а тому просять суд стягнути суму в розмірі 48250 грн., яка складається з подвійної суми завдатку 8250,00 грн., та 40000,00 грн. суму визначену попереднім договором, а також суму сплаченого державного мита в розмірі 482,50 грн. та 120,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в суді.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за довіреністю – ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги позивачів в повному обсязі, просить суд їх задовольнити та у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства України, винести по справі заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_9 під час судового розгляду жодного разу не з’явилися в судові засідання. Про день та час слухання справи, у відповідності до вимог п. 9 ст. 74 ЦПК України повідомлені шляхом опублікування оголошення про виклик до суду в газеті „Запорізька правда” № 160-161 (22801-22802) від 28 жовтня 2010 року.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, виданого 27 вересня 1997 року Верхньорогачицьким відділом реєстрації актів громадянського стану, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Верхній Рогачик Верхньорогачицького району Херсонської області і ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області, одружились 27 вересня 1997 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 27 вересня 1997 року зроблено запис за № 41. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові – ОСОБА_3, дружині – ОСОБА_3.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя.

Згідно довіреності від 16 лютого 2009 року, ОСОБА_4, діючий за договором доручення, укладеним в усній формі, цією довіреністю уповноважив ОСОБА_5 представляти його інтереси в усіх установах, підприємствах, товариствах незалежно від їх підпорядкувань та форм власності з питань приватизації на його ім’я земельної ділянки № 15, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та в подальшому продати за ціну та на умовах на його (ОСОБА_5.) розсуд будь-якій особі належні йому ОСОБА_4 на праві власності житловий будинок та земельну ділянку за вищевказаною адресою. Для чого ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 право подавати та одержувати від його, ОСОБА_4, імені будь-які довідки і документи, подавати від його, ОСОБА_4, імені заяви, в тому числі про те, що житловий будинок та земельна ділянка є його, ОСОБА_4, особистою приватною власністю, розписуватися за нього, сплачувати всі необхідні платежі, отримати Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно та Державний акт на право власності на земельну ділянку, підписати договори купівлі-продажу, одержати належні йому, ОСОБА_4, гроші у будь-якій сумі за продані житловий будинок та земельну ділянку, а також виконувати всі інші дії, пов’язані з цією довіреністю. Довіреність видана строком на три роки. 16 лютого 2009 року ця довіреність посвідчена Вартановою О.С., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий № 919.

Як вбачається із позовної заяви та підтверджено представником позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні, подружжя ОСОБА_3 домовилось з ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі зазначеної вище довіреності, укласти з ним договір купівлі-продажу нерухомого майна. Однак, ОСОБА_5 зазначив, що на той час не всі документи на вказане майно є підготовленими до продажу та запропонував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердити свої наміри щодо укладення договору купівлі-продажу та передати йому певну суму в якості завдатку.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до вимог ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Згідно розписки, написаної ОСОБА_5, 18 лютого 2009 року він, ОСОБА_5, отримав від ОСОБА_2 завдаток за продаж об’єкту, розташовано в АДРЕСА_2 в розмірі 500 доларів США, що є еквівалентом 4125 грн.

24 лютого 2009 року між ОСОБА_5, що діяв від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки та недобудованого житлового будинку.

Відповідно до п. 1, п. 2 зазначеного вище попереднього договору, сторони зобов’язалися до 20 травня 2009 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки № 15 та недобудованого житлового будинку – літера А, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3 попереднього договору, укладеного між сторонами, земельна ділянка, яка оцінена в 7000 грн. та недобудований житловий будинок – літера А, який оцінений в 50000,00 грн. Загальна ціна на нерухоме майно становить 57000 грн., з яких 20000,00 грн. отримано готівкою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4 до підписання цього договору, а залишок в сумі 37000,00 грн. ОСОБА_3 зобов’язався сплатити ОСОБА_5 в день підписання основного договору, але не пізніше 20 травня 2009 року.

Відповідно до п. 4 попереднього договору, ОСОБА_3 зобов’язується до підписання цього договору передати ОСОБА_5 гроші в сумі 20000,00 грн., як попередню оплату. Своїм підписом під цим договором ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4 підтвердив факт отримання попередньої оплати за цим договором.

Відповідно до п. 6 попереднього договору, якщо сторона 1 – ОСОБА_5, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору на умовах, передбачених цим договором, повинна повернути стороні 2 – ОСОБА_3 гроші у розмірі 40000,00 грн., що складає подвійний розмір попередньої оплати у розмірі згідно п. 4 цього договору.

Відповідно до п. 10 попереднього договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань за цим договором не допускається.

Даний договір складений та підписаний сторонами, а також відбулася передача суми завдатку, а тому договір є укладеним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3, наданих представником позивачів в судовому засіданні пояснень, у визначений попереднім договором строк виконання договору, його виконання не відбулося, як і не відбулося виконання цього договору до звернення позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду із даним позовом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Для того, щоб сплачена сума визнавалася завдатком, необхідно вказувати про це в договорі.

Як вбачається з попереднього договору, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а також із розписки, наданої ОСОБА_5 ОСОБА_2, передані ОСОБА_5 ОСОБА_11 ОСОБА_12 500,00 доларів США, еквівалент яких визначений ними в розмірі 4125,00 грн., а також передані ОСОБА_5 ОСОБА_11 ОСОБА_13 20000,00 грн. визначена ними саме як завдаток.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що оскільки між позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_5 був укладений попередній договір договір, в забезпечення виконання якого ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримано суми завдатків у розмірі 4125,00 грн. та у розмірі 20000,00 грн., а основний договір купівлі-продажу до теперішнього часу укладений не був саме з вини ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_5, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають право на задоволення своїх позовних вимог шляхом стягнення подвійних сум завдатків з ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 110, 137 ЦПК України, ст. ст. 60,65 СК України, ст. ст. 237, 239, 530, 546, 570, 571, 610 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму в розмірі 48250 (сорок вісім тисяч двісті п’ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму сплаченого державного мита в розмірі 482 (чотириста вісімдесят дві) гривні 50 копійок , а також суму витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:                                                 І.Б.ГРОМОВА