ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 03/4042а
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" вересня 2006 р. м.Черкаси
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Єфіменко В. В.,
з секретарем Макарченко Н.П;
за участю представників:
від позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2, за довіреністю,
від відповідача : Лещенко В.Г., Глущенко О.С за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Черкаській області, м.Черкаси
про скасування постанови про застосування фінансових санкцій,-
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про визнання незаконною та скасування постанови відповідача про застосування до суб”єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні позивачем перевезень пасажирів № НОМЕР_1 від 23.09.2005 р. в розмірі 340 грн.
Позивач і його представник позов підтримали і просили задовольнити посилаючись на те, що позивач здійснював перевезення пасажирів на таксі відповідно до Закону України “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон).
Позивач зазначив, що він згідно ліцензії Головавтотрансінспекції за № НОМЕР_2 він здійснював перевезення пасажирів в режимі таксі з м.Золотоноша до м.Черкаси. Вимог Закону України “Про автомобільний транспорт” не порушував. Його автомобілі були повністю укомплектовані аптечкою, вогнегасником та знаком аварійної зупинки. Протокол про порушення № НОМЕР_3 від 21.09.2005 р. складений незаконно з метою перешкодити позивачу займатися діяльністю з перевезенням пасажирів з м.Золотоноша до м.Черкаси та свідчить про упереджене ставлення до позивача зі сторони відповідача.
Позивач вважає, що він здійснює діяльність по перевезенню пасажирів на таксі з дотриманням Правил дорожнього руху та при наявності всіх документів передбачених законодавством.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали мотивуючи тим, що позиція позивача помилкова і безпідставна внаслідок хибного тлумачення норм чинного законодавства.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
21.09.2005 р. відповідач здійснив перевірку виконання позивачем законодавства про автомобільний транспорт і виявив, що позивач допусти порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено п.6 ст. 69 Закону України “Про автомобільний транспорт”, яке полягало в тому, що 21.09.2005 р. о 11 год. 35 хв. за допомогою водія ОСОБА_2 автомобілем марки УАЗ д.н. НОМЕР_4 позивач самовільно відкрив маршрут “Черкаси-Золотоноша” і надавав послуги по перевезенню пасажирів..
П.6 ст.69 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту передбачає фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою № НОМЕР_1 від 23.09.2005 р. відповідач застосував до позивача фінансові санкції в розмірі 340 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені п.6 ст.69 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Ст.2 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що автомобільні транспортні засоби перевізників, які використовуються ними для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, відносяться до автомобільного транспорту загального користування.
Статтями 6, 15 Закону України “Про автомобільний транспорт” завдання і функції державного регулювання діяльності автомобільного транспорту, зокрема контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт, покладено на Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, який забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через свої територіальні органи.
Указом Президента України № 678/2000 від 11.05.2000 р. визначено, що Міністерство транспорту України (Мінтранс України) є центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
На виконання Указу Президента України від 20.05.2004 р. № 570 “Про заходи щодо посилення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом” Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. № 1190 утворено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті та затверджено “Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті”.
У відповідності з цим Положенням Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є органом державного управління, що діє у складі Мінтрансу України і йому підпорядковується.
Відповідно до вищеназваного Положення, наказом Мінтрансу України № 888 від 14.12.2005 р. затверджено Положення про територіальні органи Головної державної на автомобільному транспорті, статтею 6 якого визначено, що територіальні управління мають право:
1) перевіряти виконання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт;
2) залучати за погодженням з керівниками відповідних місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій їх спеціалістів для розгляду питань, що належать до компетенції територіального управління Головавтотрансінспекції;
3) у межах своєї компетенції вимагати від автоперевізників усунення виявлених порушень правил перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами, вносити обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року N 143 (далі - Порядок);
4) проводити перевірку автомобільних транспортних засобів загального користування щодо їх відповідності вимогам законодавства про автомобільний транспорт;
5) у межах своєї компетенції одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;
6) готувати пропозиції начальнику Головавтотрансінспекції про анулювання ліцензії відповідно до Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань
регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту України від 02.03.2004 N 26/153, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.03.2004 за N 319/8918;
7) передавати правоохоронним органам матеріали про правопорушення, що містять ознаки злочину, згідно з Порядком.
Суд приходить до висновку, що позивач має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
З свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_5 вбачається, що позивач є суб”єктом підприємницької діяльності.
28.07.2005 р. Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті позивачу було видано ліцензію НОМЕР_2на вид господарської діяльності -надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Строк дії ліцензії з 28.07.2005 р. по 27.07.2010 р. (а.с. 6).
Ст.35 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що послуги пасажирського автомобільного транспорту загального користування поділяються на автобусні, таксі та вантажопасажирські перевезення пасажирів і багажу.
Автобусні перевезення - це переміщення людей і багажу за допомогою автобусів. Внутрішні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування поділяються на: міські, приміські, міжміські внутрішньообласні, міжміські міжобласні. До міських належать перевезення за маршрутами в межах території населеного пункту (далі - міські маршрути). До приміських належать перевезення за маршрутами завдовжки до 50 кілометрів незалежно від адміністративно-територіального поділу, крім міських маршрутів (далі - приміські маршрути). До міжміських внутрішньообласних належать перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 кілометрів і які проходять у межах території Автономної Республіки Крим, області. До міжміських міжобласних належать перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 кілометрів і які виходять за межі території Автономної Республіки Крим, області.
Внутрішні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування здійснюються у звичайному (основний вид перевезень) і експресному режимах руху та у режимі маршрутного таксі (додаткові види перевезень). Перевезення пасажирів у звичайному режимі руху здійснюється з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху. Експресні перевезення пасажирів здійснюються із скороченням кількості зупинок та часу перевезення. Маршрутні таксі здійснюють перевезення пасажирів з обов'язковим наданням їм місць для сидіння та з висадкою і посадкою пасажирів на їх вимогу.
Перевезення на замовлення - це перевезення на погоджених перевізником і замовником умовах за визначеним ними маршрутом.
Перевезення на таксі -це перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Вантажопасажирські перевезення - це перевезення пасажирів з вантажем вантажопасажирськими автомобілями. Вантажопасажирські перевезення можуть виконуватися на замовлення або за встановленими маршрутами.
Населенню можуть надаватися також додаткові транспортні послуги.
Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності з ст. 38 Закону України “Про автомобільний транспорт” документами на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування є:
- для пасажирського перевізника - ліцензія, договір із замовником на перевезення пасажирів, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах;
- для водія автобуса - посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, квитково-обліковий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), дозвіл замовника на перевезення;
- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі і на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Документами на перевезення пасажирів автобусами на замовлення та при туристичних перевезеннях є:
- для пасажирського перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах;
- для водія автобуса - посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист.
Документами на перевезення пасажирів таксі є:
- для пасажирського перевізника - ліцензія на право надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу;
- для водія таксі - посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, дорожній лист.
Автомобільні транспортні засоби, що використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів, повинні мати ліцензійну картку.
Порядок організації перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування передбачено главою 10 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Ст.50 вищеназваного Закону передбачено загальні принципи перевезень пасажирів на таксі:
Перевезення пасажирів, їх багажу в індивідуальному порядку здійснюються на таксі.
Організацію перевезень пасажирів та їх багажу на таксі в межах території населеного пункту або пунктом відправлення яких є цей населений пункт здійснює виконавчий орган сільської, селищної, міської ради цього населеного пункту.
Перевізником пасажирів та їх багажу на таксі є суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу за договором такого перевезення.
Зокрема, ст. 51 Закону передбачено, що до перевезень пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку допускаються легкові автомобілі, обладнані таксометром та пристосовані до таких перевезень. Відповідність легкових автомобілів цим вимогам визначається територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту за зверненнями перевізників.
На таксі можуть перевозитись у встановленому порядку тільки пасажири та їх багаж і тварини за плату згідно із показниками таксометра..
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2003 р. затверджено “Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту” (далі - Правила), які визначають порядок здійснення міських, приміських, міжміських і міжнародних перевезень пасажирів, багажу, ручної поклажі та посилок, перевезень організованих груп дітей і туристів, а також обслуговування громадян на автостанціях, автовокзалах і є обов'язковими для виконання пасажирськими перевізниками та автостанціями (автовокзалами) всіх форм власності, замовниками транспортних перевезень, водіями та пасажирами.
П.2 Правил визначено, що:
- замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги;
- замовник перевезень - урядовий орган державного управління в галузі автомобільного транспорту, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні та обласні держадміністрації;
- перевезення нерегулярні - перевезення, умови здійснення яких визначаються в кожному окремому випадку за погодженням між замовником і перевізником;
- перевезення регулярні - перевезення за визначеними та узгодженими маршрутами і розкладами руху;
- пасажирський перевізник - суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послуги за договором про перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування
Фактичні обставини виконання позивачем перевезень пасажирів 21.09.2005 р., викладені в постанові, що є предметом спору представниками сторін в судовому засіданні по суті підтверджені. Проте, сторони дають їм різну оцінку. Так, позивач вважає, що вищеназвані обставини вказують на здійснення ним перевезень пасажирів на таксі, тоді як на думку
відповідача, ці ж самі обставини вказують на незаконне здійснення позивачем перевезень пасажирів на маршруті загального користування.
Фактичні обставини виконання позивачем перевезень пасажирів 21.09.2005 р., викладені в постанові, що є предметом спору представниками сторін в судовому засіданні по суті підтверджені. Проте, сторони дають їм різну оцінку. Так, позивач вважає, що вищеназвані обставини вказують на здійснення ним перевезень пасажирів на таксі, тоді як на думку відповідача, ці ж самі обставини вказують на незаконне здійснення позивачем перевезень пасажирів на маршруті загального користування.
Вирішуючи питання щодо відповідності здійснюваних позивачем перевезень вимогам чинного законодавства, яке визначає порядок організації перевезень пасажирів на замовлення, суд приходить до слідуючого.
Оцінюючи доводи сторін та подані ними докази, суд приходить до висновку, що позивач фактично здійснював регулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом на маршрутах загального користування без дотримання норм чинного законодавства щодо порядку організації і здійснення таких перевезень.
Позивач відповідно ліцензії НОМЕР_2, виданої Головавтотрансінспекцією має право здійснювати лише внутрішні перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Проте, 21.09.2009 р. здійснював регулярні перевезення пасажирів фактично на маршрутах загального користування, де виконують пасажирські перевезення інші перевізники визначені на конкурсній основі, мають договір з замовником перевезень (урядовим органом або виконавчими органами місцевих рад).
Суд приходить до висновку, що позивач не довів у судовому засіданні того, що він 21.09.2005 р. при здійсненні перевезень пасажирів саме на таксі і при цьому не допускав порушень законодавства про автомобільний транспорт регулярно перевозячи пасажирів на маршрутах загального користування.
Оспорювана постанова прийнята відповідачем в межах наданих йому владних управлінських функцій на основі чинного законодавства.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити повністю.
Про апеляційне оскарження постанови може бути подана заява до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.В. Єфіменко