ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 грудня 2010 р.                                                                                    № 13/187  

Вищий  господарський  суд  України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е.

Чернов Є.В.

Цвігун В.Л.

розглянув касаційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Здорово"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від 06 жовтня 2010 року

у справі№ 13/187 господарського суду м. Києва

за позовомПАТ "Страхова компанія "Здорово"

доПАТ "Страхова група "ТАС"

Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4

провідшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м.Києва від 10.06.2010 р. (суддя І.Курдельчук) в позові про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу відмовлено.

Суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивач не звертався з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування до першого відповідача який застрахував цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4, вини водія автомобіля, належного ОСОБА_4, встановленими засобами доказування, як то постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, не довів.

Оскільки автомобіль, експлуатацією якого завдано шкоду, належить фізичній особі ОСОБА_4, про статус якого як суб'єкта підприємницької діяльності належних доказів суду не надано, тому провадження у справі в частині вимог до фізичної особи суд припинив з підстав непідвідомчості спору господарському суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. (судді О.Тищенко, С.Алданова, Л.Чорна) рішення господарського суду м.Києва від 10.06.2010 р. залишено без зміни.

Апеляційна інстанція не взяла до уваги докази щодо вини водія другого відповідача, так як такі докази суду першої інстанції не надавалися, причини їх ненадання не обґрунтовані.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

Скаржник доводить, що надав суду постанову Деснянського районного суду                   м. Києва від 13.01.2010 р. у справі № 3-12/2010 щодо притягнення до відповідальності  ОСОБА_5, докази щодо вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу, факт направлення яких підтверджується фіскальними чеками № 3265 від 15.03.2010 р. і № 7908 від 18.02.2010 р., тому висновки судів щодо не доведення обставин вини водія та не надання доказів звернення до відповідача з вимогами про відшкодування шкоди необґрунтовані.

Висновки суду щодо непідвідомчості спору господарському суду в частині вимог до ОСОБА_4 невірні, оскільки За даними витягу серія АД № 44 6126 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємець ОСОБА_4  зареєстрований як фізична особа - підприємець 20.08.1999 р. Виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради Вінницької області. Судом не враховано, що цивільну відповідальність Відповідача 2, як власника автомобіля Ріаі 230Ь, д.н.з НОМЕР_1 застраховано Відповідачем 1, саме як фізичної особи -підприємця, що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7363474.

Сторони, повідомлені про час та місце розгляду справи згідно вимог ст. 1114 ГПК України, правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції не скористалися.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору є стягнення шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки в порядку регресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вказано, що "під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вина. Таким чином, той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Судом встановлено, що доказів вини водія автомобіля, який належить ОСОБА_4 не надано, тому відсутні підстави для покладення відповідальності за завдану шкоду на власника.

Доводи скаржника про надання таких доказів не обґрунтовані, оскільки з матеріалів справи вбачається, що постанова Деснянського районного суду м. Києва від 13.01.2010 р. у справі № 3-12/2010 надана суду апеляційної інстанції, про що свідчить додаток до апеляційної скарги.

Разом з тим, апеляційна інстанція мотивувала відхилення додаткового доказу положенням ст. 101 ГПК України згідно якого додаткові  докази приймаються судом,   якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідного обґрунтування суду не надано.

За нормами ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує  процесуальні  права  суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з вимогами ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене доводи скаржника про надання доказів вини водія судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до вимог встановлення обставин, переоцінки доказів.

Судом також не встановлено, скаржником не доведено, що автомобіль належить приватному підприємцю, тому висновки суду в частині припинення провадження у справі правомірні, оскільки за суб'єктним складом враховуючи норми ст. 1 ГПК України спори за участі фізичних осіб господарському суду не підвідомчі.

Доводи про доведення статусу власника автомобіля, оскільки про це свідчать договір страхування та довідка про реєстрацію відхиляються, оскільки не доводять обставин щодо такого статусу саме власника автомобіля, не спростовують встановлених обставин, які вказують на реєстрацію автомобіля за фізичною особою, тому значення для правильності висновку суду про непідвідомчість спору не мають.      

За встановлених обставин суд надав вірну юридичну оцінку та правильно в застосував норми матеріального права, що регулюють відшкодування шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, тому доводи скаржника не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. та рішення господарського суду м.Києва від 10.06.2010 р. у справі № 13/187 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий                                                      В. Овечкін

судді                                        Є. Чернов

                                                                                                                            В. Цвігун