Справа № 2-1097/10  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 грудня 2010 року            Диканський районний суд Полтавської області

                                                  в складі :    головуючого - голови суду      Новак Д.І                                                                       при секретарі                      Бурлига Н.Л.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька цивільну  справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3  та

ВАТ « Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

                            ВСТАНОВИВ:  

      Позивачка вказує, що 29 червня 2010 року близько 07 години ранку відповідач ОСОБА_3 в с. Балясне Диканського району Полтавської області, керуючи власним автомобілем  марки «ЖАК-1020», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Диканька-Шишаки, здійснив наїзд на належну їй корову вагою 500 кг, яку разом із іншими тваринами переганяли погоничі через цю дорогу на пасовище.

Зазначає, що після дорожньо-транспортної пригоди у корови  були пошкоджені внутрішні органи, а тому довелось провести її вимушений забій. В результаті цього  їй заподіяна майнова та моральна шкода, яку позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь.

Обґрунтовуючи розмір матеріальної шкоди, позивачка посилається на те, що внаслідок вимушеного забою корови їй завдані матеріальні збитки на суму 9 200 грн., які полягають в різниці ринкової вартості корови 12 000 грн. та суми виручених за здану заготівельникам придатну для споживання частину туші корови вартістю 2 800 грн.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивачка посилається на те, що вищевказана корова була основним джерелом доходу її родини, та була фактичною годувальницею її сім'ї, в зв’язку з втратою корови та неможливістю придбання іншої вона переносила душевні страждання, бо звикла цієї корови та вона і її родина змушені тривалий час обходитися без молока та додаткових заробітків пов’язаних із його продажем, в зв’язку із чим моральну шкоду оцінює у 1500 грн..

Крім того просила стягнути з відповідача витрати за надання їй правої допомоги в сумі 360 грн. та судовий збір і витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

30 листопада 2010 року позивачка  подала до суду додаткову позовну заяву про уточнення позовних вимог.

В ній вказує, що відповідач ОСОБА_3 з ВАТ« Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» уклав договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «ЖАК-1020», державний реєстраційний знак НОМЕР_1.

Виходячи з цього, у додатковій позовній заяві просила залучити до участі у справі в якості другого відповідача ВАТ« Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» та у зв»язку зі страховим випадком стягти з цього відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 9 200 грн., а з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 1500 грн.            

           Ухвалою суду від 30 листопада 2010 року ВАТ« Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було залучено до участі по справі у якості другого відповідача.

В судовому засіданні при розгляді справи позивачка змінені та уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити, виходячи з обставин, викладених як у основній і додатковій позовних заявах, так і в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_3 в суді позовні вимоги позивачки не визнав  пояснивши,  що керував по автодорозі Диканька-Шишаки власним автомобілем  марки «ЖАК-1020», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 29.06.2010 року, і коли проїздив через село Балясне Диканського району , то з правого боку  дороги несподівано вибігли корови і він, бажаючи уникнути зіткнення , скерував автомобіль на зустрічну смугу руху, але не зміг уникнути зіткнення та здійснив наїзд на одну із корів на лівому узбіччі дороги.

Вважає, що його вини у ДТП немає, так як корови несподівано та стрімко вибігли на дорогу і хоча він вжив всіх необхідних заходів для безпечного об'їзду перешкоди, зіткнення відбулося і він не мав можливості уникнути його. Крім того  зіткнення автомобіля з коровою було незначним, так як корова відразу ж підвелася та продовжувала рухатися, в зв’язку з чим він не викликав працівників ДАІ та не відразу повідомив про страховий випадок страхову компанію, в якій він застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Вважає, що не повинен відшкодовувати позивачці ні матеріальну , ні моральну шкоду, а це повинен робити співвідповідач по справі ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», так як саме в цій компанії на випадок настання страхового випадку, він застрахував свою

цивільно-правову відповідальність перед третіми особами.

Представник співвідповідача по справі ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні  з мотивів, вказаних ним у письмових  запереченнях на позов та у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з пояснень позивачки, показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, довідки Балясненської сільської ради Диканського району стосовно придбання корови позивачкою,  судом достовірно встановлено, що станом на 29.06.2010 року у власності позивачки ОСОБА_2 малася доросла дійна корова, яку вона виростила  із придбаної весною 2006 року тільної  телиці.

З пояснень в суді свідка ОСОБА_4, оглянутих судом відмовного матеріалу Диканського РВ ГУ МВС в Полтавській області № 464 за фактом ДТП 29.06.2010 р. та адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП вбачається, що відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ЖАК-1020», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і будучи його власником, вранці 29.06.2010 року на автодорозі біля

с. Балясне Диканського району вчинив наїзд на корову позивачки під час перегону її на пасовище.

Згідно постанови судді апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада

2010 року відповідач ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме у наїзді автомобілем 29.06.2010 року на корову позивачки ОСОБА_2 Цією ж постановою в діях погоничів тварин невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв»язку з виникненням даної пригоди , не встановлено.

Відповідно ч.4 ст. 61 ЦПК України вказана постанова суду в справі про адміністративне правопорушення обов»язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій

особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Показаннями свідка ОСОБА_6, завідуючого Балясненською дільничною лікарнею держветмедицини , встановлено, що оглянувши корову позивачки після наїзду на неї автомобіля, він виявив у корови переломи ребер, травми внутрішніх органів , а тому рекомендував провести її вимушений забій з метою недопущення її загибелі. Ця обставина стверджується і відповідною довідкою, яка мається у матеріалах справи ( ар.с. № 105).

 Що вимушений забій корови позивачки був необхідним підтвердив в суді і свідок ОСОБА_5, який цей забій проводив. Він пояснив, що при забої корови було виявлено переламані ребра, які порвали легені корови, а тому корова з такими ушкодженнями жити не могла. Більшу частину м»яса з корови він придбав собі, а інша частина м»яса вагою приблизно 40 кг була утилізована.

З довідки ВП АФ «Балясне», за місцем проживання позивачки по справі

/ ар.с. № 36/ вбачається, що в цьому господарстві корова віком до 6 років, середньої вгодованості має вагу 500 кг.

                   Враховуючи, що ні часу, ні транспортних засобів для доставки травмованої корови при ДТП для можливого зважування через загрозу загибелі корови від травм , у позивачки не було, суд, виходячи з показань як зазначених вище свідків, так і довідки сільгосппідприємства, приходить до висновку, що жива вага корови позивачки на момент її вимушеного забою дійсно становила 500 кг.

                 Відповідно до довідки інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції в Диканському районі / ар.с. № 83/ вартість дорослої корови віком у 6 років середньої вгодованості становить 5 250 грн.

             Приймаючи до уваги, що відомостей про ринкову вартість купівлі-продажу дорослих корів між громадянами немає / ар.с. № 33/, ВП АФ «Балясне» ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» надано довідки про різну вартість 1 кг. живої ваги ВРХ у цьому сільгосппідприємстві і через це вони не можуть бути взяті до уваги судом, то суд приходить до висновку, що довідка інспекції якості та формування ресурсів сільгосппродукції в Диканському районі / ар.с. № 83/ щодо визначення вартості дорослої корови позивачки є обґрунтованою, бо вона надана незалежною державною установою на підставі відповідних критеріїв визначення вартості дорослої ВРХ у регіоні, де проживає позивачка. Тому суд цю довідку бере до уваги і відповідно до неї визначає вартість корови позивачки в розмірі 5 250 грн., а не 12 000 грн., як це зазначила у позові позивачка.

                З показань в суді свідка ОСОБА_5 та наявної у справі розписки / ар.с. № 81/ видно, що після вимушеного забою корови позивачкою, було реалізовано придатне м»ясо і отримано за це 2 800 грн.

                Таким чином  шкода, заподіяна позивачці наїздом на її корову автомобілем під керуванням відповідача ОСОБА_3 становить 2 450 грн. ( 5 250 грн. – 2 800 грн. = 2 450).

                Так як ця матеріальна шкода майну позивачки завдана винними діями відповідача ОСОБА_3 джерелом підвищеної небезпеки, то згідно положень ст.ст.1166, 1187 ЦК України ця шкода підлягає відшкодуванню у  повному обсязі.

              Відповідно до поліса № ВС 1083844  / ар.с. № 93/ вбачається, що відповідач

ОСОБА_3 24.10.2009 року терміном на один рік уклав з  ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності  власників наземних транспортних засобів на забезпечений транспортний засіб «ЖАК-1020», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну в сумі 25 500 грн.

             Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона ( страховик) зобов»язується у разі настання певної дії ( страхового випадку) виплатити другій стороні

( страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

                 Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності  власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія , внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої  настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

                  Виходячи з викладеного вище, того, що страховий випадок мав місце під час дії договору страхування між відповідачами по справі, то ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» повинно відшкодувати завдану позивачці по справі матеріальну шкоду в розмірі 2 450 грн., спричинену їй під час ДТП винними діями відповідача ОСОБА_3, який свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами застрахував у цього відповідача.

                  Судом встановлено, що саме винними діями відповідача ОСОБА_3 при керуванні автомобілем була скоєна ДТП  і вчинено наїзд на корову позивачки, що призвело до вимушеного її забою. Цим позивачці було спричинено стрес, переживання, хвилювання, порушення її нормальних  життєвих зв»язків на тривалий час, необхідність вжиття нею додаткових заходів для усунення негативних факторів, що є згідно діючого закону моральною шкодою, яка відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України підлягає відшкодуванню винною особою.

                    Так як моральна шкода заподіяна винними діями відповідача ОСОБА_3 в результаті ДТП, то її згідно ст. 22.3 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності  власників наземних транспортних засобів» і повинен відшкодовувати цей відповідач, а не страхова компанія.

                Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує обставини та характер скоєних дій цим відповідачем, які вчинені з використанням джерела підвищеної небезпеки, глибину страждань та переживань позивачки через втрату корови з вини відповідача ОСОБА_3, значну тривалість дій негативних факторів у зв»язку з цим для позивачки , пов»язаних  з  неможливістю придбання нею іншої корови через відсутність на це відповідних коштів.

                Тому з урахуванням вказаних обставин, вимог розумності та справедливості, суд вважає необхідним на відшкодування моральної шкоди стягти з відповідача ОСОБА_3 1 500 грн. позивачці, задовольнивши в цій частині її позовні вимоги.

               Суд вважає, що ця сума буде повністю компенсувати завдану позивачці моральну шкоду.

             Приймаючи до уваги викладені вище обставини, суд вважає безпідставними твердження відповідача ОСОБА_3 про відсутність його вини у наїзді автомобілем на корову позивачки та відсутність у нього підстав для відшкодування завданої в результаті цього моральної шкоди.

               Такими, що не відповідають дійсності є і твердження в суді представника

ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про невизначеність ваги та вартості корови позивачки, відсутність необхідності проведення її забою, несвоєчасність повідомлення позивачкою страхової компанії про страховий випадок, так як вони спростовуються перевіреними судом доказами, аналіз яких викладений вище у цьому рішенні.

              Заяву представника зазначеного вище відповідача в суді щодо неналежності позивачці паспорта на корову через написання її прізвища Сніжко в ньому та написання в ньому дати народження корови 11.01.1998 року суд вважає безпідставною, так як  судом достовірно встановлено, що з дати видачі паспорта на корову у 2006 році і до цього часу він знаходився у позивачки ОСОБА_2, а корову, ідентифікаційні дані якої зафіксовані у цьому   паспорті, позивачка виростила із придбаної навесні 2006 року телиці у ТОВ «Балясне» Диканського району, що стверджується відповідною довідкою Балясненської сільської ради Диканського району.

                  Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що у паспорті на корову позивачки при написанні прізвища позивачки та дати народження корови були допущені помилки.

                  Виходячи з розміру задоволених позовних вимог, суд відповідно до ст. 88 ЦПК України вважає необхідним стягти з відповідачів на користь позивачки понесені нею судові витрати по справі, стягнувши порівну з них витрати на правову допомогу і інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи та витрати по сплаті судового збору згідно задоволених позовних вимог.

                  Керуючись ст.ст. 22,23,979,985,988,1166,1167,1187 ЦК України, ст.ст. 6,22,28 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності  власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3,6,11, 60, 88, 212-216 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

                     Змінені та уточнені позовні вимоги задоволити частково.

                     Стягти з ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_2 2 450 грн. матеріальної шкоди та 291 грн. судових витрат по справі, а всього 2 741 грн.

                     Стягти з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 1 500 грн. моральної шкоди та 248 грн. 50 коп. судових витрат по справі, а всього 1 748 грн. 50 коп.

                    У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за безпідставністю.

                Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: