Справа № 2а-2718/10 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2010 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Андрієць Д.Д. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2010 року до суду звернулась ОСОБА_2 з вказаним адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини пенсії, вказуючи, що він з 04.02.2008 року одержує державну пенсію за віком, яка нарахована та призначена їй Управлінням Пенсійного Фонду України у Автозаводському районі м. Кременчуці. Відпрацювавши 2 роки на підприємстві та маючи 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії, 13 березня 2010 року позивач звернулась в Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району м. Кременчука для перерахунку її пенсії та надала всі необхідні документи.
Відповідачем пенсія була перерахована згідно ст. 27, 40, 42 у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Але, при перерахунку пенсії відповідач врахував обов'язковий показник заробітної плати ( доход ) в середньому на одну особу в цілому по Україні для обчислення пенсії не за 2009 рік, а за 2007 рік.
У відповідності до п. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - при призначенні або перерахунку пенсії застосовується показник середньої заробітної плати по Україні за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Вважаючи, що при перерахуванні розміру пенсії був неправильно застосований вказаний показник, позивач звернувся до з заявою до відповідача.
Своїм листом Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці повідомило що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року були внесені зміни до ст. ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними, а рішення, щодо відновлення дії зазначених норм в попередній редакції не приймалось.
Просила суд: 1) визнати дії Управління Пенсійного Фондом України Автозаводського району м. Кременчука при перерахунку їй розміру пенсії за віком незаконними; 2) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату недоплаченої частини її пенсії з 14.03.2010 року у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до закону враховується для обчислення пенсій за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, тобто за 2009 рік.
Відповідно до вимог ст. 183-2 КАСУ справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука заперечення проти позову у встановлений строк не надав.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку , що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач з 04.02.2008 року одержує державну пенсію за віком, яка нарахована та призначена їй Управлінням Пенсійного Фонду України у Автозаводському районі м. Кременчука. Відпрацювавши 2 роки на підприємстві та маючи 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії, 13 березня 2010 року позивач звернулась в Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району м. Кременчука для перерахунку її пенсії. Відповідачем 27.04.2010 року пенсія була перерахована згідно ст. 27, 40, 42 у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Але, при перерахунку пенсії відповідач врахував обов'язковий показник заробітної плати ( доход ) в середньому на одну особу в цілому по Україні для обчислення пенсії не за 2009 рік, а за 2007 рік.
Відповідач вважає, що позовні вимоги щодо зобов»язання здійснення позивачу перерахунку державної пенсії є безпідставними оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року були внесені зміни до ст. ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними, а рішення, щодо відновлення дії зазначених норм в попередній редакції не приймалось.
Дійсно, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Конституційний Суд України визнав зміни до ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неконституційними, але не у зв'язку з тим, що ці зміни порушували права громадян, а по процедурі прийняття таких змін, а саме на підставі того, що Верховна Рада України не мала права вносити зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», предметом котрого є лише бюджетне регулювання, а не зміна діючий законів.
Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті 27, 40 та 42 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пункт 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, що підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідачем невірно застосовано норми матеріального права та не враховано, що реалізація права на отримання коштів згідно вказаного вище закону не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно ч. 2 ст.7І КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення, яке оскаржує позивач.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.. 27, 40, 42 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; ст. ст.. 10 , 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; Пункту 5 Постанови N 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»; ; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»; ст.. 10, 160-163, 183-2 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 д о Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини пенсії – задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району м. Кременчука щодо відмови в перерахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_2 незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району м. Кременчука провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2 з 13 березня 2010 року по 22 листопада у відповідності до ст.. 27, 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до закону враховується для обчислення пенсій за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, тобто за 2009 рік та виплатити ОСОБА_2 недоплачену частину пенсії за період з з 13 березня 2010 року по 22 листопада 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня її проголошення., а особою, яка не брала участь у справі, з моменту отримання копії постанови.
Суддя підпис:
Копія вірна:
Суддя: