Справа   № 2-369/10

УХВАЛА

   23 грудня 2010 року                                                                               м. Берегово

Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Ільтьо І.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про повернення суми судового збору та витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи,

встановив:

Ухвалою суду від 04.06.2009 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача державний реєстратор виконкому Берегівської міської ради про визнання недійсними протоколів зборів засновників ТзОВ «Комісійний» та визнання недійсною заяви ОСОБА_3 про передачу її частки статутному фонду ОСОБА_2  повернуто позивачу.

20.12.2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою про повернення їй судового збору у розмірі 17 грн. та витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн. та 7,50 грн..

Згідно із вимогами ст. 83 ч.1 п.2, ч.2 п.2 ЦПК України, у випадку повернення заяви або скарги, сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у повному розмірі повертаються ухвалою суду. Повернення державного мита з цієї підстави за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету, передбачене також Декретом КМ України «Про державне мито» (ст. 8 ч.1 п.2, ч.2), інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом ГДПІ України від 22.04.1993 року №15 і зареєстрованою в Мін’юсті України 19.05.1993 року з №50. Відповідно до п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою КМ України від 21.12.2005 року №1258, повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при звернення до суду з даним позовом сплатила  згідно квитанції від 02.06.2009 року витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи у розмірі 7,50 грн., квитанції №23 від 29.04.2009 року  витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи у розмірі 30,00 грн. та квитанції №22 від 29.04.2009 року  судовий збір в розмірі – 17,00 грн..  

ОСОБА_1 подала заяву про повернення судових витрат поза межами річного строку з дня зарахування коштів до бюджету. Сплачені кошти не повертаються з урахуванням положень п. п. 16, 17 вищевказаної інструкції.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у вимогах заявниці щодо повернення суми судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, слід  відмовити.  

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 83, 210 ЦПК України, ст. 8 ч.1 п.2, ч.2 Декрету КМ України «Про державне мито», інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом ГДПІ України від 22.04.1993 року №15 і зареєстрованою в Мін’юсті України 19.05.1993 року з №50, суд, -

                                                               у х в а л и в:  

У  вимозі  ОСОБА_1 щодо повернення суми судового збору та витрати на витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -  відмовити.  

Апеляційна скарга на  ухвалу суду  першої інстанції подається  протягом п’яти днів з дня отримання її копії.  

Суддя:                                                                                 Ільтьо І.І.

Копія:

                                                                                                                                                              Справа   № 2-369

УХВАЛА

   23 грудня 2010 року                                                                               м. Берегово

Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Ільтьо І.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про повернення суми судового збору та витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи,

                                             встановив:

Ухвалою суду від 04.06.2009 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача державний реєстратор виконкому Берегівської міської ради про визнання недійсними протоколів зборів засновників ТзОВ «Комісійний» та визнання недійсною заяви ОСОБА_3 про передачу її частки статутному фонду ОСОБА_2  повернуто позивачу.

20.12.2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою про повернення їй судового збору у розмірі 17 грн. та витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн. та 7,50 грн..

Згідно із вимогами ст. 83 ч.1 п.2, ч.2 п.2 ЦПК України, у випадку повернення заяви або скарги, сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у повному розмірі повертаються ухвалою суду. Повернення державного мита з цієї підстави за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету, передбачене також Декретом КМ України «Про державне мито» (ст. 8 ч.1 п.2, ч.2), інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом ГДПІ України від 22.04.1993 року №15 і зареєстрованою в Мін’юсті України 19.05.1993 року з №50. Відповідно до п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою КМ України від 21.12.2005 року №1258, повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при звернення до суду з даним позовом сплатила  згідно квитанції від 02.06.2009 року витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи у розмірі 7,50 грн., квитанції №23 від 29.04.2009 року  витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи у розмірі 30,00 грн. та квитанції №22 від 29.04.2009 року  судовий збір в розмірі – 17,00 грн..  

ОСОБА_1 подала заяву про повернення судових витрат поза межами річного строку з дня зарахування коштів до бюджету. Сплачені кошти не повертаються з урахуванням положень п. п. 16, 17 вищевказаної інструкції.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у вимогах заявниці щодо повернення суми судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, слід  відмовити.  

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 83, 210 ЦПК України, ст. 8 ч.1 п.2, ч.2 Декрету КМ України «Про державне мито», інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом ГДПІ України від 22.04.1993 року №15 і зареєстрованою в Мін’юсті України 19.05.1993 року з №50, суд, -

                                                               у х в а л и в:  

У  вимозі  ОСОБА_1 щодо повернення суми судового збору та витрати на витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -  відмовити.  

Апеляційна скарга на  ухвалу суду  першої інстанції подається  протягом п’яти днів з дня отримання її копії.  

        Суддя: /підпис/        

            Вірно:

       Суддя:                                                                                             Ільтьо І.І.

                    Ст. секретар:                                                 Куриця О.В.