АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Виноградової Л.Є.
Кононенко Н.А.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця за апеляційною скаргою в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2010 року,
встановила :
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Котовського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 послався на те, що 21 квітня 2010 року головним державним виконавцем Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області Пономарьовим В.В. винесено постанову про накладення на нього штрафу в розмірі 34 гривні за невиконання законних вимог державного виконавця.
ОСОБА_3 вважав зазначену постанову незаконною з наступних підстав.
14 квітня 2010 року він звернувся до відділу державної виконавчої служби Котовського міськрайонного управління юстиції в Одеській області з приводу отримання повідомлення головного державного виконавця Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області Пономарьова В.В. про проведення опису та арешту його майна за місцем проживання. В своєму зверненні ОСОБА_3 вказав, що в отриманому ним документі відсутній номер виконавчого провадження та те, що він не отримував постанов про
_________________________________
Головуючий у першій інстанції - Бондаренко Н.В. Справа № 22ц -21225/2010 р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 57
відкриття будь-яких виконавчих проваджень відносно нього.
Також, ОСОБА_3 зазначив, що в зв'язку з тим, що Пономарьов В.В. раніш порушував його права за іншим виконавчим провадженням та відноситься до нього упереджено, порушує закон України «Про виконавче провадження», просив його відсторонити від виконання будь-яких проваджень, стороною в яких є ОСОБА_3
Не зважаючи на його скаргу, 15 квітня 2010 року головний державний виконавець Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області Пономарьов В.В. виніс постанову за виконавчим провадженням №17496056 про відкладення провадження виконавчих дій до 21 квітня 2010 року за заявою стягувача та надав термін на її оскарження.
Скориставшись своїм правом на оскарження дій державного виконавця, 21 квітня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Котовського міськрайонного суду зі скаргою, в цей же день заявою повідомив головного державного виконавця Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області Пономарьова В.В. про судове оскарження його дій та просив припинити виконання будь-яких дій до прийняття рішення за скаргою судом.
Також, ОСОБА_3 вказував, що не зважаючи на подану скаргу, 21 квітня 2010 року головний державний виконавець Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області Пономарьов В.В. упереджено, зловживаючи наданими йому правами, на користь третьої особи, з метою чинити тиск та принизити його, виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 34 гривні.
За таких підстав, вважаючи дії головного державного виконавця Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області Пономарьова В.В. незаконними, ОСОБА_3 просив суд визнати дії державного виконавця незаконними, скасувати постанову про накладення штрафу, як незаконну, зобов'язати виконуючого обов'язки начальника Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області усунути зазначені порушення законодавства та здійснювати виконання судового рішення у повній відповідності вимогам Закону України «Про виконавче провадження», в порядку досудової підготовки справи, витребувати від відділу державної виконавчої служби Котовського міськрайонного управління юстиції в Одеській області виконавче провадження №17496056.
В ході судового розгляду справи, відділ державної виконавчої служби Котовського міськрайонного управління юстиції в Одеській області постановою по виконавчому провадженню №17496056 від 19 травня 2010 року скасував постанову про накладення штрафу на ОСОБА_3 в розмірі 34 гривні від 21 квітня 2010 року, як винесену з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження», тому як діючим законодавством передбачено накладання штрафу від десяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за невиконання законних вимог державного виконавця, та виніс нову постанову про накладення штрафу на ОСОБА_3 в розмірі 170 гривень від 19 травня 2010 року, яку також було скасовано постановою по виконавчому провадженню №17496056 від 19 травня 2010 року.
Зважаючи на це, 07 липня 2010 року ОСОБА_3 надав до суду заяву про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмета позову, в якій просив визнати дії головного державного виконавця Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області Пономарьова В.В. та в.о. Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області при здійсненні виконавчих дій неправомірними та такими, що порушують права громадян, постанову про накладення штрафу у розмірі 34 гривні, постанову про скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 34 гривні та постанову про накладення штрафу у розмірі 170 гривень визнати незаконними та зобов'язати їх скасувати як незаконно винесені, винести окрему ухвалу суду та направити її для вжиття заходів відносно посадових осіб Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області, які при виконанні судового рішення діяли незаконно.
У судовому засіданні:
- ОСОБА_3 свою уточнену заяву підтримав відносно всіх вимог, окрім щодо визнання дій неправомірними в.о. Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області та винесення окремої ухвали суду відносно посадових осіб Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області;
- представники відділу державної виконавчої служби Котовського міськрайонного управління юстиції в Одеській області - Пономарьов В.В., Зозулянський І.В. заперечували проти задоволення заяви ОСОБА_3
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2010 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Суд першої інстанції:
- скасував постанову про накладення штрафу у розмірі 34 гривні, постанову про скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 34 гривні та постанову про накладення штрафу у розмірі 170 гривень як такі що незаконні;
- визнав дії державного виконавця Пономарьова В.В. неправомірними.
В апеляційній скарзі в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов’язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Задовольняючи вищевказану скаргу суд першої інстанції виходив з того, що відділом державної виконавчої служби Котовського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкритті виконавчого провадження відносно ОСОБА_3 та були проведені всі дії згідно з цим.
15 травня 2010 року головним державним виконавцем Пономарьовим В.В. винесена постанова за виконавчим провадженням №17496056 про відкладення провадження виконавчих дій за заявою стягувача до 21 квітня 2010 року.
21 квітня 2010 року головним державним виконавцем Пономарьовим В.В. винесена постанова про накладення штрафу на ОСОБА_3 за невиконання законних вимог державного виконавця встановивши в постанові про те, що боржник був належним чином
повідомлений про час та місце проведення виконавчих дій, але був відсутній за місцем проведення виконавчих дій без поважних причин.
Ця постанова скасована постановою від 19 травня 2010 року в.о. начальника відділу Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області ОСОБА_2 як винесена з порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про виконавче провадження».
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 пояснив, що про він не отримував ані постанов про відкриття виконавчого провадження, ані постанов за виконавчим провадженням №17496056 про відкладення провадження виконавчих дій за заявою стягувана до 21 квітня 2010 року.
Однак головний державний виконавець Котовського ВДВС МУЮ в Одеській області Пономарьов В.В. надав суду для огляду оригінал виконавчого провадження з якого вбачалось, що всі постанови були направлені ОСОБА_3 на адресу АДРЕСА_1, про що свідчать поштові повідомлення в цих матеріалах, на що скаржник надав заперечення, вказавши, що на повідомленнях стоїть не його підпис, і що він не отримував аніяких постанов, та не розписувався у повідомленнях, а також заявив клопотання про виклик у судове засідання у якості свідків почтальона, та начальника центру поштового зв'язку в м. Котовськ Одеської області ОСОБА_7
Як вбачається з книги для запису рекомендованих і поштових відправлень і повідомлень ф.8 20.02.2010 року за № 1; 15.03.2010, №2; 12.04.2010 №1,2,3; 19.04.2010 №8; 20.04.2010 №1; 23.04.2010 №1; 27.04.2010 №1; 29.04.2010 №1; 14.05.2010 №1 в розділі «розписка в одержанні та службові відмітки» є запис про опущення в двері ОСОБА_3, розписки останнього в отриманні цих листів відсутні, 16 березня 2010 року також є 1 запис за № 1005 про отримання рекомендованих листів - повідомлень на ім'я ОСОБА_3, розписка останнього в отриманні цього листа є.
ОСОБА_3 вказував на те, що він не знаходив у себе в дверях аніяких поштових відправлень.
Відповідно до п. 114 Правил надання послуг поштового зв'язку адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрових поштових відправлень, а також всі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень вручаються особисто адресату /одержувачу/, а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред’явлення ними документа, що посвідчує особу. У разі відсутності адресата /одержувача/ або повнолітніх членів його сім'ї в абонентську поштову скриньку адресата вкладаються повідомлення про надходження зазначених реєстрованих поштових відправлень. Згідно п. 125 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі коли адресат /одержувач/ не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення /поштового переказу/ протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення йому вручається повторне повідомлення під розписку. П. 131 Правил передбачає, що у разі неможливості врученням адресатам /одержувачам/ внутрішні або міжнародні поштові відправлення /поштові перекази/ зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, а міжнародні поштові відправлення прискореної пошти та внутрішні поштові відправлення з позначкою «Експрес» - 14 календарних днів.
Згідно до вищевказаного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідачу не було належним чином вручено надіслані йому рекомендовані поштові відправлення, і тому його не можливо рахувати належним чином повідомленим, щодо відкриття виконавчого провадження та всіх інших дій пов'язаних з цим.
При цьому, міськрайонний суд правильно вказав, що вищевказані постанови від 21 квітня 2010 року та від 19 травня 2010 року про накладення штрафу у розмірі 34 грн. та 170 грн. підлягають скасуванню як не законні, у зв'язку з тим, що боржник не був належним чином повідомлений.
Також, підлягає скасуванню зазначена вище постанова від 19 травня 2010 року про скасування процесуального документа постанови від 21 квітня 2010 року про накладення штрафу на боржника у розмірі 34 грн., за порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки остання не відповідає вимогам закону, так як судом встановлено, що скаржник не був належним чином повідомлений про виконавчі дії відносно нього, тому й не міг бути притягнутий до відповідальності, а тобто до накладення штрафу на нього за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби згідно ст. 88 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відносно неправомірності дій державного виконавця Пономарьова В.В., то згідно п. 5 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення є обставиною, що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження, що було не виконано державним виконавцем Пономарьовим В.В., незважаючи на прийняття судом до свого розгляду скарги ОСОБА_3 на оскарження дій державного виконавця, про що йому було відомо з викликів до суду повідомленнями про судові засідання, з ухвали суду про відкриття провадження по справі та з самої скарги ОСОБА_3
Із всього вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно зі ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області - відхилити.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2010 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Суду Касаційної інстанції України.
Судді: С.П. Гайворонський
Л.Є. Виноградова
Н.А. Кононенко