АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Сегеди С.М.
Кононенко Н.А.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» (далі ЗАТ «Страхова компанія «Каштан»), фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (за участю третьої особи публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про визнання висновку спеціаліста недійсним та стягнення страхової виплати за апеляційною скаргою голови правління приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» (далі ПАТ «Страхова компанія «Каштан») на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2010 року,
встановила :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Страхова компанія «Каштан», фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (за участю третьої особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про визнання висновку спеціаліста недійсним та стягнення страхової виплати, в якому просив визнати висновок спеціаліста ОСОБА_3 № 242/2009 від 16 січня 2009 року недійсним, визнати висновок спеціаліста ОНИИСЄ Воротинцева В.В. № 5129 від 25 травня 2009 року таким, що відповідає умовам цього договору, стягнути з страхової компанії «Каштан» страхову виплату у розмірі 62 367, 29 грн. та стягнути з відповідачів судові витрати.
_________________________________
Головуючий у першій інстанції - Гаращенко Д.Р. Справа № 22ц-20360/2010р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 25
У судовому засіданні:
- позивач та його представник позов підтримали та просили суд його задовольнити;
- представник ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні;
- ОСОБА_3. позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні;
- представник третьої особи ПАТ «Райфайзенбанк Аваль» проти задоволення позову не заперечував.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Суд першої інстанції стягнув з:
- ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» (м. Київ, вул. Волинська, 48/50) на користь
ОСОБА_2 страхову виплату у розмірі 62 367, 29 грн. (шістдесят дві тисячі триста шістдесят сім гривень 29 копійок);
- ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» на користь ОСОБА_2 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн.;
- ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» на користь держави судовий збір у розмірі 623, 67 грн.
В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі голова правління ПАТ «Страхова компанія «Каштан» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову до ПАТ «Страхова компанія «Каштан», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов’язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Задовольняючи частково вищевказаний позов суд першої інстанції виходив з того, що 27 травня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений договір застави транспортного засобу, відповідно до пунктів 1.1-1.2. якого у забезпечення виконання зобов'язань, що витікають з умов кредитного договору № 014/79790/73/90117 від 27 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та банком, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в майбутньому, в заставу банку було передано автомобіль марки MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, що належить ОСОБА_2 на праві власності.
Відповідно до п. 3.1.1 вказаного договору застави до моменту отримання ОСОБА_2 кредитних коштів він був зобов'язаний застрахувати предмет застави на користь банку у розмірі не менш 100 % від його ринкової вартості на весь строк дії кредитного договору та надати банку договір страхування та підтвердження сплати страхового платежу.
На виконання п. 3.1.1 договору застави транспортного засобу 27 травня 2008 року між ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування транспортних засобів № 11-08 Каско/ОД (а.с. 05).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Об'єктом страхування відповідно до п. 2 укладеного договору є автомобіль марки MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, що належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2
Відповідно до п. 3 Договору добровільного страхування транспортних засобів вигодонабувачем за даним договором до моменту погашення кредитної заборгованості по договору № 014/79790/73/90117 від 27 травня 2008 року є Райффайзен Банк Аваль.
Страхова сума за даним договором складає 79 712, 00 грн .
25 грудня 2008 року під час дії договору добровільного страхування транспортних засобів автомобіль позивача потрапив у ДТП, що підтверджується довідкою (а.с. 09).
Відповідно п. 3.1. договору добровільного страхування транспортних засобів від 27 травня 2008 року пошкодження транспортного засобу, що сталося 25 грудня 2008 року внаслідок ДТП, є страховим випадком, та з настанням якого виник обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.
Згідно з п. 11.1 договору добровільного страхування виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно умов договору страхування та чинного законодавства України на підставі заяви страхувальника, документів, наданих страхувальником та страхового акту, який складає страховик.
29 грудня 2008 року позивач звернувся до ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» із заявою на отримання страхового відшкодування.
17 лютого 2009 року Базове відділення Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Директора Одеського представництва СК «Каштан» із заявою, у якій просило перерахувати страхову виплату згідно вищезгаданим договором страхування на рахунок № 29090775 з подальшим направленням на погашення кредиту.
Для визначення вартості відновлюваного ремонту автомобіля позивача та матеріальних збитків, завданих пошкодженням автомобіля в результаті ДТП, ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» звернулася до спеціаліста ОСОБА_3
Згідно з висновком спеціаліста ОСОБА_3 № 242/2009 від 16 січня 2009 року вартість матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, в результаті ДТП та вартість відновлюваного ремонту вказаного автомобіля станом на 16 січня 2010 року становлять 80 898, 43 грн . (а.с. 11-20).
ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» листом від 24 березня 2009 року повідомила позивача, що його автомобіль відповідно до п. 10.5. договору добровільного страхування транспортного засобу, є повністю знищеним та запропонувала для виплати страхового відшкодування по страховому випадку підготувати автомобіль і пакет документів для передачі права власності на нього до ЗАТ «Страхова компанія «Каштан».
Не погоджуючись з рішенням ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» та висновком спеціаліста ОСОБА_3, позивач звернувся до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою, у якій просив провести автотоварознавче дослідження за фактом ДТП, в результаті якого був пошкоджений автомобіль MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску.
Відповідно до висновку № 5129 від 25 травня 2009 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз сума матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП 25.12.2008 року, визначена у сумі 62 367, 29 грн . (а.с. 29-43).
Згідно з висновком № 1777 комісійної судової автотоварознавчої експертизи з визначення матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER, державний номер НОМЕР_1 від 14 квітня 2010 року, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику вказаного автомобіля визначено у сумі 62 431, 39 грн. (а.с. 102-107).
Відповідно до висновку № 5129 від 25 травня 2009 року та висновку № 1777 комісійної судової автотоварознавчої експертизи, результати їхніх досліджень відрізняються від висновку № 242/2009 від 16 січня 2009 року, виконаним ОСОБА_3, внаслідок неприйняття до уваги ОСОБА_3 раніше проведених робіт по відновленню заднього лівого крила та заднього бамперу, що були пошкоджені в результаті ДТП, що сталося 26 січня 2008 року.
Враховуючи те, що висновок експертизи № 1117 був даний в результаті проведення судової комісійної автотоварознавчої експертизи, проведеної відповідно до вимог ст. 143 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при ухваленні судового рішення, як доказ по справі, слід використати результати саме зазначеної вище експертизи.
Відповідно до п. 11.1 розмір страхового відшкодування не може перевищувати фактичного збитку, а також обумовленої в договорі страхування страхової суми, та визначається таким чином:
- при повній конструктивній загибелі ТЗ - в розмірі страхової суми за вирахуванням франшизи;
- при частковому пошкодженні ТЗ - у розмірі витрат на його відновлення з вирахуванням франшизи, але з урахуванням того, що страховик несе відповідальність лише за ту частину пошкодження застрахованого ТЗ, що відповідає відношенню страхової суми до дійсної вартості застрахованого ТЗ на час настання такого пошкодження.
Таким чином, розмір страхового відшкодування складає 62 431, 39 грн . (відповідно до висновку експерта № 1117).
Виходячи з заявлених позивачем вимог, районний суд вірно вважав необхідним стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 62 367, 29 грн .
Відповідно до п. 11.5 договору від 27 травня 2008 року під повною загибеллю транспортного засобу розуміється таке його пошкодження, при якому витрати на відновлення перевищують 80 % вартості транспортного засобу. При цьому страховик сплачує відшкодування у розмірі страхової суми за вирахуванням франшизи, а страхувальник передає страховику права власності на транспортний засіб.
Відповідно до пунктів 2.3-2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісного транспортного засобу, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 вартість відновлюваного ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ, а вартість матеріальних збитків (реальні збитки) вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнав чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п. 11.1 договору витрати на відновлення включають: витрати на замасні частини, вузли та матеріали, необхідні для відновлення ТЗ, витрати на оплату робіт по відновленню ТЗ, витрати на транспортування пошкодженого ТЗ до місця проведення ремонтних робіт у випадку неможливості його самостійного руху, тобто матеріальні збитки.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно зазначив, що автомобіль позивача не може вважатися повністю загиблим, так як матеріальні збитки, завдані позивачу пошкодженням його автомобіля в результаті ДТП, становлять менше ніж 80 % вартості автомобіля ( 62 367, 29 грн . менше ніж 80%: 79712,00 грн. ).
На підставі п. 11.3 договору добровільного страхування виплата страхового відшкодування може здійснюватися безпосередньо страхувальнику у розмірі до 2000 грн. без узгодження з вигодонабувачем. У всіх інших випадках страхувальник повинен отримати згоду вигодонабувача. Збитки понад 10 000 сплачуються на користь вигодонабувача для подальшого розподілу на суму погашення заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, суд вважав законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування у розмірі 62 367, 29 грн . та судових витрат, а в решті вимог слід відмовити.
Із всього вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу голови правління приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2010 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан», фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (за участю третьої особи публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»,) про визнання висновку спеціаліста недійсним та стягнення страхової виплати - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Суду Касаційної інстанції України.
Головуючий С.П. Гайворонський
Судді С.М. Сегеда
Н.А. Кононенко