Справа № 2-а-173/10

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем   України

10 грудня 2010 року                             м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючого – судді Борисової С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 07.09.2010 р. серії ВН № 452512 про накладення відносно нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., посилаючись на те, що зазначену постанову відносно нього було винесено за те, що начебто він 07.09.2010 р. о 08:45 год., керуючи автомобілем ВАЗ-2109, д/н НОМЕР_1 в м. Одеса по вул. Водопровідній здійснив зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена». Однак із зазначеною постановою він не погоджується, у зв’язку з тим, що вона винесена з порушенням норм права та є незаконною. Так, він дійсно 07.09.2010 р., керуючи автомобілем ВАЗ-2109, д/н НОМЕР_1, рухався у м. Одеса по вул. Водопровідній. Разом з ним у автомобілі знаходилася його бабуся ОСОБА_2., яку він відвозив до АВ «Привоз». У дорозі під час руху по вул. Водопровідній бабусі стало погань, у зв’язку з чим він вимушений був зупинити для того, щоб надати їй можливість подихати свіжим повітрям, попити води та вирішити, що робити. Завчасно увімкнувши поворот праворуч, він прийняв як того дозволяє крайню праву частину дороги, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху, та зупинився, ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію. Після цього він відкрив двері, щоб надати свіжого повітря та побіг купувати воду. Час вимушеної зупинки складав приблизно 5 – 7 хв., після цього його бабусі стало краще та вони продовжили рух. Проїхавши 10 – 15 метрів від місця зупинки він був зупинений працівниками ДПС. Інспектор ДПС склав протокол про адміністративне правопорушення за порушення правил зупинки, не звернувши уваги не його пояснення про вимушену зупинку. Копію протоколу про адміністративне правопорушення та копія постанови про накладення стягнення на місці їх оформлення йому не були вручені. Він отримав копію постанови поштою 02.10.2010 р.,, яка була надіслана на адресу його дружини у м. Одеса.

Строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 07.09.2010 р. був поновлений судом ОСОБА_1 ухвалою суду від 24 листопада 2010 року.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких просив розглянути справу у відсутності представника УДАІ та в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. При цьому представник відповідача зазначив, що з вимогами позивача вони не згодні, оскільки вважають, що співробітником ДАІ було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення. Так, при нагляді за дорожнім рухом інспектором ДПС 07.09.2010 р. у м. Одеса по вул. Водопровідна було зупинено автомобіль марки ВАЗ, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, підставою для зупинення якого було здійснення ним зупинки та стоянки в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», що є грубим порушенням вимог зазначеного дорожнього знаку, за що відносно ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у зв’язку з чим розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 4 ст. 122 КАС України, в силу чого відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому відповідно до письмових заяв позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, а представник відповідача, як було вище зазначено, позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позову.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення від 07.09.2010 р. відносно позивача ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 8). З цієї ж постанови вбачається, що інспектором ДПС встановлено, що 07.09.2010 р. о 08:35 год. у м.Одеса по вул. Водопровідна водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВАЗ», д/н НОМЕР_1 здійснив зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Теж саме зазначене і в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 28). В протоколі про адміністративне правопорушення також зазначено, що ОСОБА_1 від підпису та пояснень відмовився в присутності двох свідків.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. 

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. 

Однак, в порушення зазначених норм законодавства інспектором ДПС своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно не було з'ясовано всіх обставин справи, у зв’язку з чим її не було вирішено в точній відповідності з законом.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та з постанови у справі про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена».

В судовому засіданні встановлено, що позивача було зупинено після того, як він вчинив зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34: після того, як позивач від’їхав від місця зупинки та стоянки приблизно на 15 – 20 метрів. Про ці обставини зазначив позивач в позовній заяві та вони визнані представником відповідача у письмових запереченнях.

Частиною 1 ст. 6 КУпАП передбачено, що органи виконавчої влади (до яких, зокрема, відносяться і органи внутрішніх справ, у тому числі, і органи ДАІ) та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявляння й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

Крім того, ст. 2 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. №565-XII передбачені основні завдання міліції, серед яких, зокрема, є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення (а не їх фіксація); забезпечення безпеки дорожнього руху.

Однак, із вказаних обставин справи випливає, що інспектор ДПС при виявленні, що автомобіль позивача був зупинений в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», не виконав покладені на нього ч. 1 ст. 6 КУпАП та ст. 2 Закону України «Про міліцію» завдання та не застосував заходи щодо припинення вчинюваного, на думку інспектора ДПС, позивачем правопорушення, а лише чекав доти, поки позивач не розпочне рух, після чого через 15 – 20 метрів зупинив його та лише документально оформив вчинене ОСОБА_1 правопорушення, чим грубо порушив вимоги вищезазначених законодавчих актів та не виконав покладені на нього чинним законодавством основні обов’язки.

Так, у тому випадку, якби інспектор ДПС підійшов до місця зупинки та стоянки автомобіля позивача, то він би дізнався дійсну причину його зупинки та стоянки в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», після цього прийняв би відповідне рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності або ні.

У зв’язку з невиконання інспектором ДПС покладених на нього законодавством основних обов’язків та з’ясування дійсної причину зупинки та стоянки позивача в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», на думку суду, неможна зробити висновок про порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена».

Так, представником відповідача у запереченнях проти позовну не спростована версія позивача про вимушену зупинку, яка чинними Правилами дорожнього руху дозволена, а відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 15.14. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., передбачено, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити – діяти згідно з вимогами пунктів 9.9. – 9.11. цих Правил.

Саме про це позивач і зазначив у своєму позові: про те, що він зробив вимушену зупинку (у зв’язку з тим, що його бабусі стало погано), увімкнувши при цьому аварійну світлову сигналізацію.

Отже, у зв’язку з невиконанням покладених чинним законодавством основних обов’язків щодо запобігання правопорушенням та їх припинення, інспектором ДПС всебічно, повно та об’єктивно не з’ясовані усі обставини справи, та їм не надана належна оцінка в сукупності, у зв’язку з чим був зроблений передчасний та хибний висновок про винуватість позивача у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А посадовою особою ДАІ в супереч наведених норм КУпАП та Закону України «Про міліцію» була винесена протиправна постанова у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1712 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративного відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 251,252, 268, 280 Кодексу України

про адміністративні правопорушення, ст. ст. 11, 71, ч. 4 ст. 122, ст. ст. 160 – 163, 1712 КАС України, суд –

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати постанову від 07 вересня 2009 року серії ВН №452512 по справі про адміністративне правопорушення про накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень протиправною та скасувати її.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ

Арцизького районного суду                     С.П. Борисова