Справа 2-2835/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 грудня 2010 року м. Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
судді Вірченко О.М.
при секретарі Грузновій О.М.,
за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,
встановив:
20 квітня 2010 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки, мотивуючи свої вимоги наступним. 25 січня 2008 року близько 00 годин 15 хвилин ОСОБА_3, керуючі належним йому на праві власності автомобілем, здійснюючи рух по автодорозі «Донецьк-Старобельськ» в напрямку із м. Донецька до м. Торез зі швидкістю 50-55 км/год, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який рухався в попутному напрямку, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, від яких помер в ЦМЛ м. Шахтарська. Досудовим слідством було винесено постанову про закриття кримінальної справи по ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, однак це не позбавляє позивачку права звернення до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Матеріальна шкода полягає у витратах на поховання в розмірі 5 500 грн. та витрати на надання юридичної допомоги. Позивачка втратила єдиного сина, понесла тяжку життєву втрату, внаслідок чого переносить душевні страждання, позивачка постійно нервує, звертається за медичною допомогою. Моральну шкоду оцінює в 200 000 грн. Просила стягнути зазначені суми у відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 22 червня 2010 року до участі в справі в якості співвідповідача було залучено Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи їх наступним. Позивачка втратила єдиного сина, шкоду заподіяно власником джерела підвищеної небезпеки, тому навіть при відсутності його вини, ОСОБА_3 повинен відшкодувати позивачці грошову суму у відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Під час розгляду справи представник позивачки доповнив позовні вимоги з тих підстав, що відповідно до п. 9.3. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія «Оранта» повинна відшкодувати позивачці 51 000 грн., в тому числі 5 % у відшкодування моральної шкоди. Всі відповідачі по справі повинні нести цивільно-правову відповідальність, суми, які вимагає стягнути позивачка, є розумними. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив суду наступне. Після нещасного випадку він приїжджав до сестри позивачки та сплатив 5 000 грн. та 1 500 доларів США, купував за свій рахунок продукти для поминального обіду, однак позивачка вимагає у нього, щоб ОСОБА_3 купив їй квартиру або сплатив 15 000 доларів США. Просив в задоволенні позову відмовити.
Представник ВАТ НАСК «Оранта» з позовом не погодилась, пояснила суду, що після ДТП ОСОБА_1 не зверталась до страхової компанії, тобто вони не знали про страховий випадок. Кримінальну справу відносно ОСОБА_3 закрито за відсутністю складу злочину, не була встановлена його вина, відсутній причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Цивільно-правова відповідальність страхувальника не настала, тому у страхової компанії не виникає зобов’язань по відшкодуванню шкоди, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
25 січня 2008 року близько 00 годин 15 хвилин в темний час доби ОСОБА_3, керуючі належним йому на праві власності автомобілем «Daewoo-Lanos», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, здійснюючи рух по автодорозі «Донецьк-Старобельськ» в напрямку із м. Донецька до м. Торез зі швидкістю 50-55 км/год здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, від яких він помер.
Згідно із ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1201 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та спорудження надгробного пам’ятника, ці витрати.
Як вбачається із пояснень відповідача ОСОБА_3, він сплачував позивачці грошову суму на поховання її сина, що частково підтверджується позивачкою. Однак, ні відповідач, ні позивачка не надали суду доказів, що підтверджують розмір суми, сплаченої відповідачем на користь позивачки.
Позивачкою заявлено вимогу про відшкодування на її користь матеріальної шкоди в розмірі 5 500 грн. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження матеріальних витрат ОСОБА_1, пов’язаних із загибеллю її сина, в судовому засіданні пояснити, з чого складається сума матеріальної шкоди, яку вона вимагає стягнути з відповідача ОСОБА_3, позивачка пояснити не змогла. За таких підстав, вимога позивачки про стягнення з ОСОБА_3 грошової суми у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5 500 грн. задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У відповідності із постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 12 вересня 2009 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25.01.2008 року, під час якої смертельно травмовано пішохода ОСОБА_6, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відмовлено в зв’язку із відсутністю в діях водія складу злочину, передбаченого вказаною статтею, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
Смертю сина позивачці було завдано значну моральну шкоду – вона втратила близьку людину, що спричинило їй глибокі моральні переживання, нервовий стрес.
За таких умов позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_3 грошової суми у відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню. Однак, керуючись принципом розумності, враховуючи відсутність вини відповідача ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, факт часткового добровільного відшкодування шкоди позивачці, суд зменшує заявлену суму у відшкодування моральної шкоди до 10 000 грн.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
П. 27.1 ст. 27 Закону встановлює, що право на отримання відшкодування за шкоду, пов’язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Витрати на поховання відповідно до п. 27.5 ст. 27 Закону мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.
У відповідності із п. 32.1 ст. 32 Закону страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Враховуючи наведене, той факт, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, позивачкою нічим не підтверджено; що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди без встановлення вини в даному випадку законодавством покладено на власника джерела підвищеної небезпеки, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ НАСК «Оранта».
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1201, 1167, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3, 61, 88, 208, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову суму у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.М.Вірченко