Справа № 2-23/07р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 травня 2007 року                             Теплодарський міський суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Марченко С.М. при секретарі - Грушко Г.С. за участю адвоката - ОСОБА_2 представника третьої особи - Бойко Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Теплодар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління  виконавчої  дирекції  Фонду  соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, третя особа - закрите акціонерне товариство "Київська виробнича компанія "РАГПД" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва в сумі 300000,0 (триста тисяч) грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи тим, що він 22 квітня 2004 року відповідно до контракту №210 на виконання обов'язків водія автоколони №5, був прийнятий на роботу в З AT "Київська Виробнича Компанія "РАПІД" (далі - Підприємство) на посаду водія строком до 31 грудня 2004 року. Після закінчення даного строку контракт між ним та Підприємством не переукладався, а був пролонгований на невизначений термін тому, що відповідно до вимог ст.39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

2 січня 2006 року позивач, виконуючи свої трудові обов'язки на автомобілі марки "Мерседес-Бенц 1840" НОМЕР_1 виїхав у відрядження із Підприємства за маршрутом Україна-Німеччина. Згідно заказа-наряду №3674-М вищевказаний автомобіль був поставлений 28 грудня 2005 року на предрейсове технічне обслуговування в сервісний центр. Відповідно до подорожнього листа №941068 від 28 грудня 2005 року вищезазначений автомобіль пройшов технічний огляд і предрейсове обслуговування 30 грудня 2005 року. 4 січня 2006 року позивач переїхав державний кордон України з Польщею. На терміналі Дорохуску для огляду і оформлення документів в 03.00 годині, при постановці автомобіля для митного огляду він спробував завести машину, але двигун не запускався. Позивач, виконуючи обов'язки водія, прийняв міри для запуску двигуна, та маючи намір замкнути ланцюги живлення стартера, був змушений працювати під днищем вказаного автомобіля, коли двигун завівся, по невідомій причині підвіска автомобіля пішла донизу и роздробила ОСОБА_1 череп. Першу допомогу йому надав водій ОСОБА_3, визвавши швидку допомогу, яка госпіталізувала позивача до лікарні, та того ж дня ОСОБА_1 було прооперовано в м. Хелм (CheLm) з приводу забиття головного мозку, перелому своду та основи черепа. В результаті чого йому було поставлено діагноз - черепно-мозкова травма з ушкодженням кісток черепу та зміщення кістяних уламків, ушкодження чашових зорових нервів п II Р.   Як з'ясувалося пізніше,

2

причиною даного випадку була несправність електричної системи автомобіля, який уже після його госпіталізації ремонтувався в Польщі. З того часу позивач постійно перебував у лікарнях, а саме: з 04.01.2006 року по 12.01.2006 року в м. Хелм (Польща) в відділенні хірургії (копія інформаційної карти від 12.01.2006 року); з 12.01.2006 року по 16.01.2006 року у Інституті нейрохірургії АМНУ м. Києва у відділенні реабілітації (виписка з історії хвороби №233 від 16.01.2006 року); з 16.01.2006 року по 30.01.2006 року в Інституті нейрохірургії АМНУ м. Києва у відділенні реабілітації (виписка з історії хвороби №233 від 30.01.2006 року); з 28.02.2006 року по 20.03.2006 року в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова в м. Одеса (медичне заключения з історії хвороби №460472); з 03.04.2006 року по 14.04.2006 року в Обласній клінічній лікарні м. Одеса, відділення неврології (виписка-епікриз №7645). До того ж, 16 січня 2006 року на Підприємстві було складено акт розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 4 січня 2006 року в 03.20 годин на терміналі Дорохуску, по формі Н-5, що затверджено генеральним директором Гриненко В.І., відповідно до якого комісія, призначена наказом від 10 січня 2006 року №8 Підприємства дійшла до такого висновку, що нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом, складається акт форми Н-1. В результаті чого, 16.01.2006 року було складено Акт №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом по формі Н-1, згідно з яким, було встановлено, що позивачем нібито було порушено вимоги п.2.7. Інструкції з охорони праці №52 для водія вантажного автомобіля, а про факт несправності автомобіля зовсім не йшло мови (хоча автомобіль ремонтувався в Польщі з-за виявлених несправностей), і 6 травня 2006 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи згідно з наказом №107-ВК від 25 квітня 2006 року в зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі, внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи (п.2 ст.40 КЗпП України). 25 квітня 2006 року позивач пройшов огляд медико-соціальної експертної комісії (виписка з акту огляду МСЕК №000257), якою йому було встановлено 2 групу інвалідності та 70% втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом. На теперішній час він не має можливості працювати через 2 групу інвалідності та 70% втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом і не перебуває в Теплодарському міському центрі зайнятості, про що свідчить довідка вих.№469 від 18.09.2006 року. Також, в доповнення вищевикладеному, позивач зауважив, що разом із ним, проживають його старі батьки (довідка ТОВ "ЖЕБП "Наше місто"" вих.№2317 від 18.09.2006 року) - батько - ОСОБА_4, 1937 року народження та мати -ОСОБА_5, 1940 року народження, які є пенсіонерами та перебували на утриманні позивача, а в результаті вищевказаного нещасного випадку, який трапився з ним, він та його родина й досі зазнають моральних страждань, які саме полягають в фізичному та психологічному болю. Позивач не може працювати, його образ життя різко змінився, він не може змиритися з сьогоднішнім його соціальним становищем -позбавлення ОСОБА_1 можливості працювати та заробляти достатньо грошей для безбідного існування, приводять його до стану крайньої психічної напруги, він не може нормально спілкуватися з родичами, знайомими, кожного разу розуміючи, що він неповноцінна людина - каліка. Вигляд його обличчя, як вважає позивач, здається йому таким, що лякає суспільство, він не бачить зовсім на праве око. Постійні медичні огляди та лікування виснажують його, він розуміє, що повернути здоров'я при наявності теперішнього його матеріального становища та фізичного стану, не зможе. Більше року позивач не працює, як вже доводив раніше по позову, він тривалий час перебував у лікарнях. З-за цього нещасного випадку позивач вважає, що він не зможе займатися своєю роботою - він майже 15 років працював водієм і окрім цієї професії ніякої іншої за життя не освоїв. З 25.04.2006 року він перебуває на обліку в УПФУ у Біляївському районі Одеської області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 284,69 грн., що підтверджується довідкою, виданою 10.01.2007 року УПФУ у Біляївському районі Одеської області (вих.№04/06/07), також від Фонду соціального страхування він отримав одноразову майнову допомогу в сумі 18848,0 грн. Відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року по справі №1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

3

випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-XIV (1105-14) моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків всім потерпілим, в тому числі у разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. Позивач звертався до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві з приводу відшкодування йому заподіяної моральної шкоди, однак отримав в усній формі відмову та рекомендації звернутися до суду для вирішення даного питання. Таким чином позивач та його адвокат в судовому засіданні просять суд, з урахуванням принципу розумності і справедливості, правового статусу відповідача, стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на його користь завдану йому моральну шкоду, в результаті вищевказаного нещасного випадку, який трапився з ним в Польщі, у розмірі 300000,0 грн..

Представник третьої особи - ЗАТ "КВК "РАПІД" в судовому засіданні вимоги позивача підтримав, та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму завданої позивачу моральної шкоди, яку йому було заподіяно в результаті нещасного випадку, посилання ж відповідача на виключення ч.3 ст.34 з Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-XIV не можуть бути прийняті судом до уваги, тому що нещасний випадок трапився з позивачем до виключення даної статті з вищезазначеного Закону.

Представник відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві (далі - УВД ФСС у м. Києві) в судове засідання повторно не з'явився, хоча про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, однак подав до суду письмові заперечення проти позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1, як постраждалий на виробництві, отримав та відповідно продовжує отримувати страхову виплату згідно положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-XIV (далі - Закон України). Відносно вимог позивача по відшкодуванню моральної шкоди, саме згідно умов визначених Законом України, УВД ФСС у м. Києві зазначає, що положенням ч.3 ст.34 Закону України визначено - "моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів". Однак позивач недотримався вимог визначених нормою зазначеної статті, а саме не надав у встановленому порядку заяву до робочого органу Фонду про здійснення відшкодування моральної шкоди за наслідками шкоди завданої умовами виробництва, а це свідчить про те, що його права не є порушеними, до того ж позивач не надав суду висновку МСЕК, про наявність моральної шкоди. Таким чином, а також враховуючи те, що законодавцем було зупинено дію абзацу четвертого ст..1, пп.."е" п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.28, ч.3 ст.34 Закону України статтею 71 розділу VI "Особливі положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" так і зазначеною статтею Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом. До того ж, п.22 зазначеної статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлює те, що дія визначених норм статей Закону України є зупиненою незалежно від часу настання страхового випадку. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України. Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

4

ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК №000257 про визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у додаткових видах допомоги від 25 квітня 2006 року, згідно якої ОСОБА_1 встановлено 70% ступень втрати професійної працездатності, внаслідок трудового каліцтва, який стався з ним 4 січня 2006 року на терміналі Дорохуску республіки Польща, коли позивач виконував обов'язки водія автоколони №5 відповідно до контракту №210 укладеного між ним та ЗАТ "КВК "РАПІД" 23.04.2004 року. З цього приводу на Підприємстві було проведено розслідування та складено акт розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 4 січня 2006 року в 03.20 годин на терміналі Дорохуску, по формі Н-5, що затверджено генеральним директором Гриненко В.І., відповідно до якого комісія, призначена наказом від 10 січня 2006 року №8 Підприємства дійшла до такого висновку, що нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом й було складено акт форми Н-1. В результаті чого, 16.01.2006 року було складено Акт №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом по формі Н-1. Згідно з пп.."є" п.1 ч.1 ст.21 та ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу внаслідок трудового каліцтва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних та фізичних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від позивача додаткових зусиль для організації його життя, що відповідає й роз'ясненням п.3 Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. До того ж, як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-рп/2004 від 27.01.2004 року по справі №1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-XIV (1105-14) моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків всім потерпілим, в тому числі у разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності, в зв'язку з чим, не можна погодитися з думкою відповідача про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу з причини відсутності висновку медичного органу про заподіяння позивачу моральної шкоди. Також суд не може погодитися з відповідачем з тим, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися на підставі того, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була зупинена дія статей, які регулюють відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, а на сьогоднішній день ч.3 ст.28 та ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключені на підставі Закону України №717-V від 23.02.2007 року, так як Фонд не є бюджетною організацією і зупинення вищенаведених статей Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати моральну шкоду застрахованій особі - позивачу, до

5

того ж страховий випадок стався з позивачем до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і до виключення вищенаведених статей з Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", зауважуючи при цьому, що позивач звернувся до суду 16.01.2007 року, тобто до набрання чинності Законом України №717-V від 23.02.2007 року.

На підставі викладеного, з урахуванням вимог ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-XIV, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача частково, так як розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу не в повній мірі відповідає характеру, ступеню та тривалості моральних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 в результаті нещасного випадку, враховуючи при цьому характер та обсяг фізичних та душевних страждань, їх тривалість, наслідки отриманого професійного захворювання, керуючись засадами розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 200000,0 (двісті тисяч) грн.

Керуючись ст.ст.21, 22, ч.1 ст.24, ст.ст.43, 46 Конституції України, ст.ст.23,1168 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.6, ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-XIV (зі змінами та доповненнями станом на 19.12.2006 року), п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року, рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року по справі №1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-XIV, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, третя особа - закрите акціонерне товариство "Київська виробнича компанія "РАПІД" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва в сумі 300000,0 (триста тисяч) грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на користь ОСОБА_1 200000,0 (двісті тисяч) грн. моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.