Справа № 2-124/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 квітня 2007 року                                           м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді:                                      Н.В. Мазай

при секретарі                                              В.В. Возній

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача орган опіки та піклування Монастирищенської райдержадміністрації

про усунення перешкод до спілкування з дитиною і визначення порядку спілкування з дитиною ,-

встановив:

Позивачка 5 березня 2007 року звернулася в суд з позовом до відповідача третя особа на стороні позивача орган опіки та піклування Монастирищенської райдержадміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення порядку спілкування з дитиною посилаючись на те, що 13 липня 1996 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб в органах Загсу міста Коряжми Архангельської області Російської Федерації. Від даного шлюбу у сторін є спільна неповнолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 8 квітня 2005 року шлюб між сторонами був розірваний. Суперечка про дітей в судовому засіданні не розглядалася. Після розлучення відповідач переїхав на постійне місце проживання до України. Між позивачем та відповідачем було ухвалене спільне усне рішення з урахуванням думки дитини, що вона житиме разом з батьком на Україні. Відповідач своє прохання відпустити дитину до нього мотивував тим, що у позивачки є дитина від першого шлюбу. Позивачка погодилася відпустити доньку на Україну з відповідачем при умові, що відповідач не чинитиме перешкод до спілкування з дочкою і участі в її виховані. При переїзді до України відповідач з дочкою жили у його матері, де позивачка знала адресу і номер телефону та регулярно телефонувала доньці. Позивачка часто відправляла доньці листівки, однак відповідач не передавав їх та не давав написати листа їй. Про це позивачка дізналася пізніше при особистій зустрічі з донькою, коли приїжджала до України, провідати ОСОБА_3 у травні 2006 року. Всі зустрічі проходили у присутності відповідача, тому спілкування з дитиною не вийшло. Коли дочка висловила бажання переночувати з позивачкою, відповідач категорично відмовив. У грудні 2006 року відповідач зняв житло і вданий час проживає разом з дочкою в квартирі, яку знімає. Відповідач нової адреси та номеру телефону не повідомив Також відповідач не дозволяє позивачці узяти дитину на канікули і привести її в місто Коряжму, де у неї є зведена сестра, бабуся, дідусь Позивачка проживає в своїй квартирі, яка належить їй на праві власності в батьків є своя присадибна ділянка де донька по приїзді зможе відпочивати з своїми родичами. Своїми діями відповідач перешкоджає позивачці спілкуванню з дитиною та порушує її права як матері.

На попереднє судове засідання позивачка ОСОБА_1не з'явилась. Про час, місце, дату розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. На адресу суду надала клопотання від 13.02.2007 року про розгляд справи у її відсутність, в зв"язк,у з тим, що у неї немає можливості приїхати до України, оскільки її щорічна відпустка: за поточний робочий рік була використана для поїздки до України в травні та листопаді 2006 року, для відвідання дочки.

Відповідач ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні, позов визнав повністю не заперечував проти його задоволення та пояснив, що дійсно між ним та позивачкою була досягнута домовленість про місце проживання їхньої «спільної доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним на території України. Він раніше з своєю донькою проживали в його батьків, однак зараз він знімає квартиру де проживає разом з ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1. Телефону на квартирі у нього не має, тому він не має можливості повідомити номер зв"язку. Відносно того, щоб позивачка спілкувалася з донькою він не заперечує та не буде в цьому перешкоджати, так як не перешкоджав до цього. На рахунок навчання та виховання дитини, буде радитися з позивачко. Відносно того, щоб донька їздила до позивачки на канікули заперечувати не буде, однак при умові, що донька буде сама вирішувати.

Представник органу опіки та піклування Редька Л.М. в попередньому засіданні пояснила, що дійсно мати неповнолітньої позивачка у справі ОСОБА_1. надала письмову згоду на вивіз та постійне місце проживання на території України разом зі своїм рідним батьком дочці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В даний час у позивачки виникають труднощі у спілкуванні з дитиною. Вона вважає, що і мати і батько мають рівні права у вихованні дитини, а тому позов підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, ухваленню у попередньому судовому засіданні судового рішення є визнання відповідачем позову.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки воно не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявних для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів для розгляду справи по суті та постановления рішення, і вважає, що за даних обставин, а саме визнання позову відповідачем, позов підлягає до задоволення повністю та виходить з наступного :

Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно зі згодою на виїзд та постійне місце проживання на території України зареєстрованого нотаріусом Коряжемського нотаріального округу Архангельської області № 3459 неповнолітня ОСОБА_3, 1ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження НОМЕР_1, видане відділом РАГС м. Коряжма Архангельської області, батько - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мати - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с. 16);

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, а тому суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

На підставі викладеного ст. ст. 19, 151, 153 СК України, керуючись ст. ст. З, 5 - 8, 10, 11, 14, 60, 130,169, 174,208-209, 213-215, 222, 223, 294 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задоволити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1у спілкування з дочкою ОСОБА_3, а саме повідомити адрес дочки для регулярного спілкування з дитиною.

Зобов'язати ОСОБА_2 відпускати ОСОБА_3 в місто Коряжма Архангельської області на час будь-яких шкільних канікул зі всіма необхідними документами для провезення дитини через кордон.

Зобов'язати ОСОБА_2 вирішувати питання, що стосуються виховання, навчання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя              H.B. Мазай