Справа № 2а-1313
2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 р. Суддя Якимівського районного суду Запорізької області Нестеренко Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», суд
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», за наступними підставами.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України № 2195 - ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року позивачу повинна виплачуватися щомісячне підвищення до пенсії (державна соціальна підтримка дітей війни) в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Крім того, позивачка зазначає, що, в ідповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є державною соціальною допомогою громадянам України, які згідно із Законом «Про соціальний захист дітей війни», є дітьми війни, формою реалізації конституційного права громадян України, які є дітьми війни, на соціальний захист. За приписом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії, встановлені цим законом дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. В силу ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 3 ст. 22, ст. 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Всупереч імперативному правилу ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.3 ст.22, ст.64 Конституції України, п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, передбачене п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним). Згідно п.5 рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" після внесення змін передбачалося, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року, зміни, внесені пп.2 п.41 розділу II Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", було визнано такими, що не відповідають Конституції України", було визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними). Відповідно до п.6 рішення Конституційного Суду України № 10- рп /2008 року від 22.05.2008 року, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Згідно з імперативним приписом ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За змістом ч.І ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання, при цьому, керуючись ч. І ст.74 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. В рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р. зазначено, що зі змісту ч.2 ст.95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у ст.46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема щодо забезпечення рівня життя для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом. Таким чином, редакція ч.І ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р.. відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком, була чинною з 09.07.2007 р. (день ухвалення рішення №6-рп/2007 Конституційним Судом України) по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. (день ухвалення рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України) по 31.12.2008 р. та залишається чинною з 01.01.2009 р. по теперішній час, про що зазначає, зокрема, Вищий адміністративний суд України в листі №1128/13/13-09 від 14.08.2009р., в листі №1623/13/13-09 від 01.12.2009 р. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До основних завдань управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, за змістом пп.4 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №8-2 від 30.04.2002 р. (далі за текстом - Положення), належить, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства (пп.6 п.2.2 Положення). За приписом п.2.4 Положення, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах зобов'язане у процесі своєї діяльності суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Всупереч вищевикладеному, в період з 01.01.2010 р. по 30.09.2010 р. щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни (державна соціальна підтримка дітей війни) виплачувалося їй в розмірі 49,80 грн. (сорок дев'ять гривень 80 копійок), тобто в розмірі, меншому тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, що підтверджується листом Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області №811-Ж/05 від 28.09.2010 р., довідкою Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області №1696/05 від 28.09.2010 р., які до адміністративного позову додаються, додатком №1 до адміністративного позову та свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо нездійснення своєчасного і в повному обсязі перерахунку й невиплати їй щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленому ч. І ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р., протягом вищезазначеного періоду, про порушення моїх конституційних прав та нехтування законними правами громадян України з боку Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області.
У зв'язку з визнанням Конституційним Судом України рішенням №19-рп/2010 від 09.09.2010 р. такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положень Закону України №1691-VІ від 18.02.2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», а також п.2 ч. І ст.15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України №1691-VІ від 18.02.2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», чинною є редакція п.З ч.І ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), відповідно до якої місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання,одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; саме тому дана позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За змістом ч. І ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. Згідно з ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. І ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала. Після набрання чинності Законом України «Про соціальний захист дітей війни» 01.01.2006 р. відповідач в силу ч. І ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по день подання адміністративного позову повинен був здійснювати перерахунок одержуваної мною пенсії шляхом щомісячного підвищення її на 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком та повідомити їй про це. Враховуючи її похилий вік і юридичну необізнаність, складність чинного законодавства України та чисельність нормативно - правових актів з питань пенсійного забезпечення, неодноразовість внесення законодавцем змін і зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про факт порушення моїх прав на одержання щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ч. І ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2010 р. мені достовірно стало відомо лише з листа Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області №811-Ж/05 від 28.09.2010 р., що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та є підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Крім того, за приписом ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного, позивачка за адміністративним позовом просить: поновити строк звернення до адміністративного суду; визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та невиплати їй щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 рік; зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити їй недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 рік відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплаченого їй Управлінням Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області підвищення до пенсії як дитині війни за вищезазначений період; стягнути з Державного бюджету України на її користь здійснені нею судові витрати; звернути до негайного виконання постанову суду як таку, що прийнята в порядку скороченого провадження.
Відповідач в судове засідання не з"явилася, в позовній заяві просить розглянути позов в порядку скороченого провадження.
Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області - просить суд розглянути справу у його відсутність, надавши суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у відповідності до яких відповідач вважає, що жодних підстав для задоволення адміністративного позову, немає в зв’язку з тим, що строк звернення до адміністративного суду, встановлений Кодексом Адміністративного Судочинства України вже давно минув. Згідно ч.1 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється пів року. Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо наполягає одна із сторін. Таким чином, управління Фонду наполягає на відмові в задоволенні адміністративного позову. Так, дійсно управління не заперечує фактів, викладених позивачем в позові відносно того, що позивач дійсно має статус «дитини війни» і у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вправі отримувати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. З набранням чинності 01.01.2006 року Закону №2195 дія статті 6 цього закону була призупинена на 2006 рік Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення до нього змін передбачено поетапне впровадження такого підвищення. Протягом 2007 року підвищення пенсій дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст.. 111 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала виплату такого підвищення особам, що є інвалідами війни в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Водночас п.12 ст. 71 вказаного закону дія ст.. 6 Закону № 2195 була призупинена на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 та ст.. 111 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже, ст.. 6 Закону № 2195, якою передбачена виплата підвищення пенсій дітям війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відновила дію з 09.07.2007 року, а не з 01.01.2006 року. Але органами Пенсійного Фонду України вказане підвищення пенсій виплачується тільки з 01.01.2008 року з урахуванням вимог Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Підстави для призначення та виплати вказаного підвищення пенсії за період з 01.01.2010 по теперішній час у органів Пенсійного фонду відсутні з наступних причин: Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261 ( далі-Положення). Відповідно до п.15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визнано на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. При цьому п. 9 Положення про Пенсійний Фонд України передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного Фонду України, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Враховуючи, що фінансування виплат за Законом №2195 проводиться із державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України, дії останнього щодо відмови у виплаті підвищення пенсій дітям війни за період з 09.07.2007 по 01.01.2008 року не порушують діюче законодавство. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" передбачені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: "дітям війни" крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка становить 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Це підвищення до пенсії "Діти війни" отримують з 01.01.2008 року. Тому враховуючи викладене, вважають, що жодних підстав для задоволення адміністративного позову немає. Відповідно до п.34 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року №7-93 органи ПФУ звільнені від сплати державного мита. Щодо заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області надав суду письмові заперечення, у відповідності до яких вказав, що 11.10.2010 року до Якимівського районного суду позивачкою було надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вона просить суд поновити строк звернення, посилаючись на " похилий вік і юридичну необізнаність, складність чинного законодавства України та чисельність нормативно – правових актів з питань пенсійного забезпечення…", внаслідок чого про факт порушення її прав на одержання щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 %; мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року. позивачці " достовірно стало відомо лише з листа Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області № 811-Ж/05 від 28.09.2010 року. Управління вважає заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: управлінням було отримано заяву ОСОБА_1 про надання довідки про розмір виплаченого підвищення до пенсії та здійснення нарахування та виплати підвищення як " дитині війни", у якій позивачка по даній справі вже стверджує про порушення її конституційних прав, а діяльність управління ПФУ в Якимівському районі такою, " що свідчить про нехтування законними правами громадян України", на підтвердження своєї позиції приводить цілий ряд норм Конституції України, законів України, рішень Конституційного суду України, що є досить дивним для юридично необізнаної людини. Громадянка ОСОБА_1 звернулась із заявою до управління 24.09.2010 року, 28.09.2010 року управління надало відповідь, тобто, виконало вимоги ч.1 ст.20 Закону України "Про звернення громадян". Яким чином управління мало би надати відповідь на звернення ОСОБА_1 до факту отримання останнього? Очевидно, що це-нонсенс. Таким чином, посилання на юридичну необізнаність, складність законодавства і таке інше, звернення ОСОБА_1 до управління, надання управлінням відповіді на звернення свідчить не про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а про наявність моменту створення предмету спору для подальшого розгляду в суді. Стосовно посилання позивача по справі на норму Закону України "Про пенсійне забезпечення", вважають, що слід нагадати, що його положення, згідно преамбули Закону, застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років згідно із Законом №3108-15 від 17.11.2005 року, а правовідносини, що виникають між Пенсійним фондом України ( його підрозділами на місцях) та особами, які підпадають під категорію "Діти війни", регулюються, насамперед , Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та Законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо наполягає одна із сторін. З огляду на зазначене, управління вважає, що поважні причини пропуску строку звернення відсутні, тому просить відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку звернення з позовом до адміністративного суду.
В зв’язку з тим, що у справі наявні документи, які підтверджують те, що сторони подали до суду заяви, де просили розглянути справу за їх відсутності, на підставі ст.122 ч.4 КАС України суд вважає за потрібне розглядати справу у порядку письмового провадження .
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.
Судом встановлено, що позивач звернулася з адміністративним позовом про поновлення строку звернення до адміністративного суду; визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та невиплати їй щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 рік; зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити їй недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 рік відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплаченого їй Управлінням Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області підвищення до пенсії як дитині війни за вищезазначений період; стягнення з Державного бюджету України на її користь здійснені нею судові витрати.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Київ від 15.06.2009 р. за № 2/385 визнано незаконним п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 р. № 530.
Тобто, за думкою суду при визначенні розміру підвищення вказаної категорії громадян необхідно виходити з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, згідно зі ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» позивачу повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком»
У відповідності зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980р.).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці надбавки до пенсії є неправомірними, проте, задовольняючи позов частково, суд виходить із положень ч.2 ст.99 КАС України, відповідно до якого для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо наполягає одна із сторін. Таким чином, суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2010 року по теперішній час є необґрунтованими та подані з порушенням строку звернення до суду з позовними вимогами, на думку суду стягненню підлягають суми за період з 30.03.2010 року по 30.09.2010 року.
Керуючись ст. 1,3,6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Рішенням Конституційного Суду України №10- рп від 22 травня 2008 року, ст. ст. 9-12, 17, 21, 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області, у здійсненні перерахунку і виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 08.04.2010 року по 08.10.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 30.03.2010 року по 30.09.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів.
Суддя: