Справа №2-507\15.2007 року.
РІШЕННЯ
Іменем України
18 квітня 2007 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнкж К.Г.
при секретарі Мащенко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «НЕЮ Україна», ВПРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві про визнання права власності на об»єкт інвестування,
встановив:
22 серпня 2006 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до З AT «HBO Україна», про визнання права власності на об»єкт інвестування, стягнення зайво сплачених коштів, зобов»язання ВПРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві зареєструвати її місце проживання у спірному житловому приміщенні.
Судом до участі у справі в якості другого відповідача залучено ВПРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
В обгрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено, що 06.03.2003 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «НВО Україна» був укладений договір інвестування за №43. За умовами цього ж договору ОСОБА_2 зобов»язалася здійснити фінансування будівництва квартири загальною площею 44,2 кв.м, з розрахунку 1525, 00 грн. за 1 м.кв., що становить всього 67 405, 00 грн., за адресою -АДРЕСА_1. 11.03.2003 року ОСОБА_2 сплатила на рахунок ЗАТ «НВО Україна» кошти в сумі 67 405, 00 грн.. На виконання умов договору позивачем було внесено на рахунок позивача різницю між реальною вартістю житлового приміщення після уточнення його площі, та площею що була вказана при укладенні договору в сумі 2897,50 грн., із них 404,70 грн. це кошти які були зайво сплачені ОСОБА_2. Що ж стосується зобов»язань ЗАТ «НВО Україна» перед ОСОБА_2, то забудовником не було передано у власність останньої інвестоване нею майно у березні місяці 2003 року, оскільки будинок АДРЕСА_1 не введено в експлуатацію, та не виконано зобовязання перед інвестором. Разом з тим, всі будівельні роботи по будинку завершено. Просила визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, стягнути зайво сплачені кошти в сумі 404,70 грн.,зобов»язати ВПРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві зареєструвати її місце проживання в зазначеній квартирі, стягнути з відповідача понесені судові витрати у зв»язку зі зверненням із позовом до суду.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов у повному обсязі, просила задовольнити заявлені вимоги.
Представник відповідача ЗАТ «НВО Україна» заявлений позов визнав частково, Не заперечуючи, що позивач у справі набула право власності на інвестоване нею житлове приміщення, не визнав, що останньою було сплачено зайві житлові кошти після уточнення розміру житлової площі спірного житлового приміщення.
Представник відповідача ВПРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з»явився. До суду надійшло клопотання з проханням розглянути справу за відсутності представника ВПРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
З огляду на викладене та з урахуванням думки осіб, що беруть участь у судовому розгляді справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача Вгірфо Голосіївського РУ ГУ МВС України.
2
Заслухавши думку учасників судового розгляду справи, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заявлений в інтересах ОСОБА_2 позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.03.2003 року між ОСОБА_2 та З AT «HBO Україна» був укладений договір інвестування за №43, за умовами якого ОСОБА_2 зобов»язалася здійснити фінансування будівництва квартири загальною площею 44,2 кв.м, з розрахунку 1525, 00 грн. за 1 м.кв., що становить всього 67 405, 00 грн., за адресою - АДРЕСА_1 (а.с.11-12)
11.03.2003 року ОСОБА_2 сплатила на рахунок ЗАТ «НВО Україна» кошти в сумі 67 405, 00 грн., що також підтверджується довідкою ЗАТ «НВО Україна» (а.с.15,17).
Що ж стосується зобов»язань ЗАТ «НВО Україна», то воно провело ремонтні роботи в будинку АДРЕСА_1, вжило заходів щодо забезпечення санітарних норм для мешканців будинку, шляхом вжиття додаткових заїходів для зменшення шумів у будинку.
За змістом ст. 6 Закону України «Про інвестиційну діяльність» відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом. Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб»єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
У судовому засіданні встановлено, що сторони у справі, а саме ОСОБА_2 і ЗАТ «НВО Україна», укладаючи 06.03.2003 року договір інвестування №43, стали суб»єктами інвестиційної діяльності з узгодженими договором зобов»язаннями, які скріпили своїми підписами.
Судом також встановлено, що. ОСОБА_2 у повному обсязі виконала взяті на себе зобов»язання.
ЗАТ «НВО Україна» в свою чергу виконало ремонтні роботи будинку АДРЕСА_1, що підтверджується актом прийому-передачі квартири за адресою - АДРЕСА_1 від ЗАТ «НВО Україна» ОСОБА_2 (а.с.13,14).
Відповідно до умов Договору інвестування, а саме п. 17.1. загальна площа квартири підлягає уточненню після введення будинку в експлуатацію на підставі даних технічного паспорту. У разі відхилення у метражі більш ніж на 1 м.кв., вартість різниці сплачується інвестору або забудовнику в залежності від того, на чию користь ця різниця за ціною, вказаною у п. 1.2. Договору.
По закінченню ремонтних робіт, ЗАТ «НВО Україна» визначило різницю у розмірі площі 1,9 м.кв. між вказаною у Договорі та технічному паспорті БТІ, вартість різниці складалпа 2897,50 грн..
Разом з тим, позивачем було сплачено на користь забудовника різницю в сумі 3302,20 грн., а звідси 404,70 грн. це кошти які ОСОБА_2 були зайво сплачені на користь ЗАТ «НВО Україна», тому підлягають стягненню з останнього на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність», умови договорів, укладених між суб»єктами інвестиційної діяльності зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб»єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
Під час судового розгляду справи, судом не встановлено будь-яких обмежень умов договору сторін у справі, передбачених законодавством перерахованим у зазначеній вище статті Закону України «Про інвестиційну діяльність», які б погіршували їх становище. Сторони у справі не укладали будь-яких додаткових угод.
Представник відповідача у справі ЗАТ «НВО Україна не заперечував факт проживання ОСОБА_2 та членів її сім»ї у квартирі АДРЕСА_1
3
, що свідчить про виконання забудовником своїх зобов»язань за договором інвестуання, так само, як і не заперечують, що спірне житлове приміщення належить на праві власності позивачу.
З огляду на викладене та відповідно до вимог ч. 4 ст. 331 ЦК України суд може визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на відповідача у справі - ЗАТ «НЕЮ - Україна».
Що ж стосується заявлених представником позивача вимог у частині
зобов»язання ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві зареєструвати
місце проживання дочки позивача у справі ОСОБА_1 та її неповнолітньої онуки
ОСОБА_3 на житлдовій площі, що є предметом спору, то вони не підлягають
задоволоенню, оскільки не можуть бути вирішеними одночасно з вимогами про
визнання права власності на житлове приміщення тому, як за правилами ст. 150 ЖК
України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею
для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право
розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Зважаючи на викладене, тільки після набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 за рішенням суду, остання зможе розпорядитися належною їй на праві власності квартирою на свій розсуд, зокрема і вирішення питання щодо реєстрації місця проживання її дочки та онуки за адресою - АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про інвестиційну діяльність», Законом України «Про власність», ч. 4 ст. 331 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 10,11,60,88,212,213-215,218 ЦПК України, суд-
вирішив:
позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ЗАТ НВО «Україна на користь ОСОБА_2 404,70 грн. , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 707,07 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30,00 грн., а всього 1141 грн. 77 коп.
Вимоги ОСОБА_2 до ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України, щодо зобовязання проведення реєстрації за адресою - АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та її неповнолітньої дочки - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.