Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И .
Шевченківській районний суд м. Запоріжжя
у складі головуючого: судді Голубкової М.А.
секретаря Дребущак О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізького транспортного прокурора Запорізькій області в інтересах держави - позивача Запорізької міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, суд,-
В С Т А Н О В И В :
Запорізький транспортний прокурор Запорізької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, пояснив у судовому засіданні, що прокуратурою була проведена перевірка дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства при будівництві триповерхової будівлі та п’яти капітальних гаражів на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (в районі залізничного депо станції Запоріжжя -2).
Встановлено, що згідно акту перевірки додержання вимог містобудівного законодавства, складеного 26.03.10 р. провідним державним інспектором відділу організаційно-аналітичного забезпечення інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у Запорізькій області Шевченко О.Ю. за участю представника Запорізького транспортного прокурора, при перевірці проведення будівельних рабіт триповерхової будівлі та п’яти капітальних гаражів на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (в районі залізничного депо станції Запоріжжя -2) будівництво здійснювали ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8
Також, відповідно до акту № 29 від 19.01.10. р., державним інспектором з контролю за використуванням та охороною земель Сич Н.І. встановлено самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 0,026 га по АДРЕСА_1 поряд з межами бомбосховища, яке належить моторо-вагонному депо ст. Запоріжжя-2 Придніпровської залізниці, шляхом будівництва трьох триповерхових капітальних гаражів (одна споруда) на земельній ділянці площею 0,014 га та п’яти одноповерхових капітальних гаражів на земельній ділянці площею 0, 012 га.
Крім того, прокурором встановлено, що рішення про передачу у власність чи користування зазначеної земельною ділянки Запорізькою міською радою не приймалося, документи, що посвідчують право власності чи користування у управлінні земельних ресурсів Запорізької міської ради не зареєстровані.
Таким чином, прокурор вважає, що ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 самовільно, без отримання дозвільних документів, передбачених ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, зайняли земельну ділянку площею 0, 026 га. по АДРЕСА_1 та самовільно без отримання відповідних документів проводили на ній будівельні роботи шляхом спорудження будівель гаражів.
Згідно ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельної ділянки у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Стаття 24 Закону України «Про планування та забудову території» встановлює, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належить їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольскої міських державних адміністрацій дозвіл на будівництво об’єкта містобудування.
Відповідно до ст. 28 цього ж Закону проектна документація на будівництво об’єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.
Частина перша статті 376 ЦК України встановлює , що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мати, або без належаного дозволу чи належно оформленого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм.
Таким чином, будівництво на вказаній земельній ділянці є самочинним в розумінні ч.1 ст. 376 ЦК України, оскільки здійснюється на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, здійснювалося без відповідного дозволу на проведення будівельних робіт та належно оформленого проекту.
На даний момент порушення не усунуто, що є порушенням ст.125, 126 Земельного Кодексу України.
Згідно ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користуванням документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та її державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використування земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно до ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Право оренди землі оформляються договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 211 Земельного Кодексу України, фізичні та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно зі ст. 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок фізичних або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено обов’язок представництва інтересів громадян або держави в суді у випадках, зазначених законом.
Згідно п. 6 ст. 20 та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає в здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних і інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Для прокурора підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень чи загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних чи юридичних осіб, що здійснюються відносинах між ними і державою.
Ст. 5, 7 Конституції України визначено , що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Згідно до ст. 13 Конституції України, земля є об’єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Ст. 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним, багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами , юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідно територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України , ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно, набувають статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 12 Земельного Кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, зокрема: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Пунктом дванадцятим Перехідних положень Земельного Кодексу України, встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель , переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої ради.
Міська рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб’єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту.
Запорізькій міській раді Законом надано повноваження розпорядження землями у межах населеного пункту - м. Запоріжжя.
У зв’язку з самовільним зайняттям земельної ділянки, держава в особі уповноваженого органу – Запорізької міської ради, позбавлена можливості діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом України і в повному обсязі здійснювати свої повноваження власника земельної ділянки, що в значній мірі порушує інтереси держави, що і стало підставою звернення до суду.
Прокурор у судовому засіданні просить задовольнити позов у повному обсязі, зобов’язати відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0, 026 га, яка розташована на території Запорізької міської ради по АДРЕСА_1, шляхом знесення триповерхової будівлі площею 0, 014 га та п’яти одноповерхових капітальних гаражів площею 0,012 га.
Представник позивача - Запорізької міської ради позов не підтримала, пояснила суду, що позов вони не підтримують з підстав того, що вони не зверталися до прокуратури за захистом свої прав, бо не вважають їх порушеними.
Спірна земельна ділянка була надана під будівництво гаражів рішенням Запорізького міської ради № 15/24 від 26.01.1989 р., на теперішній час проходить оформлення договору оренди вказаної земельної ділянки з метою приведення земельних відносин, які виникли до прийняття Земельного кодексу України у 2001 р., у відповідність до ст. 125, 126 ЗК України, крім того розпочато оформлення вказаних гаражів відповідно до чинного законодавства у виконкомі Запорізької міської ради.
У своїй позовній заяві, прокуратура вказала адресу гаражів: АДРЕСА_1, але Шевченківська райадміністрація Запорізької міської ради не надавала такої адреси гаражам, на цією адресою зареєстрована інша організація, а саме знаходиться гуртожиток.
Вважає, що прокуратура безпідставно подала позов, в якому просить знести гаражі, не вказавши при цьому, конкретно кому вони належать, де знаходяться, на якій земельній ділянці, який мають розмірі. Просить у позові відмовити.
Представник відповідачів позов заперечує, пояснив, що спірні гаражі знаходяться на земельній ділянці, яка надана рішенням Запорізької міської ради, обставини, викладені в позовній заяві є надуманими та не відповідають дійсності. Просить у позові відмовити.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Запорізький транспортний прокурор Запорізької області звернувся до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з вимогою зобов’язати відповідачів звільнити земельну ділянку площею 0,026 га, шляхом знесення триповерхової будівлі площею 0,014 га та п’яти одноповерхових капітальних гаражів загальною площею 0,012 га.
Прокурор у своєму позові не вказав, кому особисто і саме які гаражі належать, на якій земельній ділянці вони знаходяться і які лінійні розміри кожного з них, не надав відомостей, щодо місця їх розташування, а також права яких саме осіб порушує таке розміщення гаражів.
Крім того, у позові вказана адреса спірних гаражів: АДРЕСА_1, але це адреса іншої організації, Шевченківська райадміністрація Запорізької міської ради таку адресу гаражам не надавала.
Враховуючи, що спірні правовідносини існували до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 року, до них підлягають застосуванню, зокрема положення ст.ст. 11, 16 ЗК Української РСР від 08.07.1970 р., що діяв на той час.
Статтею 16 вказаного Кодексу передбачалося надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.
Земельна ділянка, де побудовані гаражі, надана рішенням Запорізької міської ради № 15/24 від 26.01.1989 р для побудування гаражів, тому суд не вважає, що відповідачі зайняли земельну ділянку самовільно. Враховуючи, що п. 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 р., яким передбачено обов’язок громадян здійснити переоформлення своїх прав на земельну ділянку відповідно до цього Кодексу як підстави набуття та підтвердження прав на землю, визнано неконституційним Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 р. у справі № 5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) з дня його ухвалення. Таким чином, не переоформлення права на земельну ділянку не може бути підставою для відмови в захисті такого права.
Отже, суд вважає, що прокурор не надав суду доказів, які підтверджували б самовільне зайняття земельної ділянки для будівництва гаражів зі сторони відповідачів, а тому позов не є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.. 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, ст.ст. 11, 16 ЗК України від 08.07.1970 р., рішенням КСУ від 22.09.2005 р. у справі № 5-рп, суд-
В И Р І Ш И В:
У позові Запорізького транспортного прокурора Запорізької області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки-відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення у судовому засіданні.
Суддя Голубкова М.А.