Справа № 2-1237/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 листопада 2010 року    

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді         Ванівському Ю.М.

      при секретарі                 Редкевич О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Преса» про поновлення на роботі та компенсацію втраченого заробітку,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі та стягнення компенсації втраченого заробітку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 1 серпня 1993 року по 28 лютого 2009 року працював на посаді головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Преса». З 1 по 31 березня 2009 року працював у тому ж ТзОВ на посаді заступника директора. 1 квітня 2009 року був звільнений з роботи за п.2 ст. 36 КЗпП України у зв’язку   із закінченням строку трудового договору. Вважає звільнення незаконним, скільки строкового трудового договору з ТзОВ «Преса» він не укладав, ні усно, ні письмово. Його заява до загальних зборів учасників товариства про переведення його на іншу роботу на певний строк не може вважатись строковим трудовим договором у зв'язку з тим, що відповідно статуту ТзОВ до компетенції загальних зборів учасників прийом і звільнення працівників не належить, це право надано виключно директору підприємства. Крім того про звільнення з роботи його не попередили за 2 місяці. Крім цього позивач вказав, що про порушення його трудових прав до суду не звертався через те, що учасники ТзОВ «Преса» обіцяли компенсувати втрачений заробіток шляхом передачі в оренду торгових кіосків, в чому у подальшому відмовили. Просить позов задоволити.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив позовні вимоги задоволити у повному обсязі та дав пояснення аналогічні, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 дійсно працював у ТзОВ «Преса» з 1993 р. по 2009 р. на посаді головного бухгалтера. Крім того, як показала остання перевірка податкової інспекції (не враховуючи попередніх перевірок) в період з 2005 по 2008 рр., по вині головного бухгалтера ОСОБА_1 на підставі акта перевірки № 2462/23-2 13835077 від 21.07.2008р. встановлено порушення по податку на прибуток, податку з власників транспортних засобів, податку з доходів фізичних осіб, а також порушення при веденні касових операцій у національній валюті України на загальну суму із урахуванням штрафних санкцій 116096,56 грн., а також на підставі акта № 1143/15-1/13835077 від 29.04.2009р перевірки податкової звітності з податку на прибуток за 2008р. встановлено порушення на загальну суму з урахуванням штрафних санкцій 64654грн. На загальних зборах учасників ТзОВ «Преса» від 23.02.2009р було прийнято рішення вивільнити ОСОБА_1 від обов'язків головного бухгалтера, для того, щоб він мав змогу передати справи та отримати при цьому заробітну плату, йому було запропоновано до першого квітня обіймати посаду в.о. заступника директора. ОСОБА_1 з рішенням загальних зборів  та наказом він ознайомився та погодився. Коли настав термін звільнення позивач відмовився писати заяву, тому представник відповідача, як директор ТзОВ змушений був виконати рішення загальних зборів та позивача було звільнено на підставі ст.. 36 п. 2 КзПП України. Оскільки в рішенні загальних зборів вказано термін перебування позивача на посаді, пр-к відповідача рахує, що це був укладений строковий трудовий договір в усній формі. Про передачу кіосків жодних розмов не було. При звільненні позивач отримав зарплату та компенсацію за невикористані відпустки. Тому посилаючись на викладене представник позивача просить в позовних вимогах позивача відмовити.

Заслухавши думку позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали і документи по справі, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази в сукупності, суд вважає, що в позовних вимогах позивача слід відмовити.

 В судовому засіданні встановлено, що позивач працював у відповідача з 1993 року по 2009 р. на посаді головного бухгалтера. Крім того в судовому засіданні встановлено, що позивачу відомо про його звільнення ще в 2009р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є закінчення строку ( пункти 2 і 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

З копії протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю « Преса» від 23.02.2009р., вбачається, що загальні збори слухали заяву головного бухгалтера ТзОВ «Преса» ОСОБА_1 про перехід на іншу роботу та постановили увільнити ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ТзОВ «Преса» та призначити його тимчасово виконуючим обов’язки заступника директора ТзОВ «Преса» з 23.02.2009р. до 01.04.2009р.

Відповідно до п.п . В п.13.1 Статуту ТзОВ «Преса», до компетенції зборів учасників товариства належить, зокрема, обрання та відкликання посадових осіб товариства та членів ревізійної комісії.

Відповідно до п.16.3 Статуту ТзОВ « Преса», директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання рішень зборів. Директор не вправі приймати рішення обов’язкові для учасників товариства. Директор не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.

З копії заяви ОСОБА_1 від 23.02.2009р. вбачається, що ОСОБА_1 просить звільнити його з посади головного бухгалтера та перевести його на посаду заступника директора.

З копії наказу № 28 від 24.02.2009р. вбачається, що ОСОБА_1 з 24.02.2009р. звільнено з посади головного бухгалтера товариства і переведено виконуючим обов’язки заступника директора до 01.04.2009р. на підставі заяви ОСОБА_1.

З копії наказу № 47 від 31.03.2009р. вбачається, що ОСОБА_1, в.о. заступника директора звільнити з роботи з 01.04.2009р. за ст.. 36 п.2 КЗпП України « припинення трудового договору у зв’язку з закінченням його строку», підстава протокол зборів учасників від 23.02.2009р. Бухгалтерії виплатити компенсацію за невикористані відпустки.

З копії акту від 31.03.2009р. затвердженого директором ТзОВ «Преса» вбачається, що в присутності головного бухгалтера Снігур Ю.В., товарознавця Барчак Е.О., в.о. інспектора по кадрам Ковальчук Н.В. ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись з наказом про звільнення. З наказом він ознайомився, але підписувати його відмовився з невідомих їм причин.

З копії заяви ОСОБА_1 від 27.07.2009р. вбачається, що ОСОБА_1 просить перерахувати належні йому кошти на його рахунки.

Відповідно до ст. 233 КзПП України, вбачається, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновленні на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу слід відмовити за безпідставністю.

    Керуючись ст.ст.4,10,60,88,212,215 ЦПК України,ст.23,24,36,233 КзПП України, суд

в и р і ш и в :

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Преса» про поновлення на роботі та компенсацію втраченого заробітку – відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ                                             Ю.М.Ванівський