№   1-30/07  p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

03  квітня  2007  року                                                                        м.   Новомиргород

Новомиргородський     районний     суд     Кіровоградської     області     у

складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві ХИМЕНКО І.І.,

за участю прокурора ЦОЙ Т.Б., розглянувши у відкритому судовому

засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м.  К., громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, жонатого, який має на утриманні малолітню дитину, 2001 р. н., раніше судимого Новомиргородським районним судом:

1)        21.03.1988 р. за ст. ст. 117 ч. 2, 206 ч. 2, 215 ч. 1, 215-1 ч. 1 КК України до 7 років позбавлення волі;

2)        24.06.1998 р. за ст. ст. 81 ч. 2, 186 ч. З КК України до 2 років позбавлення волі;

3)        09.06.2003 р. за ч. З ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, що звільнився 09.06.2006 р. у зв'язку з відбуттям строку покарання, військовозобов'язаного, непрацюючого, який проживає АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 395 КК України,

ВСТАНОВИВ :

суд визнав доведеним, що за постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2006 р. на підставі вимог Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" щодо підсудного ОСОБА_1, було встановлено адміністративний нагляд за місцем проживання АДРЕСА_1 строком на один рік.

При цьому суд заборонив йому: залишати своє помешкання після 20 години і до 4 години наступного дня; виїзд за межі пункту проживання; відвідувати кафе, бари, ресторани та магазини, де відбувається реалізація спиртних напоїв на розлив, а також вокзалів та аеропортів без письмової згоди органу внутрішніх справ, а також зобов'язав з'являтися на реєстрацію в орган внутрішніх справ з 7 до 12 години 1, 2, 3, 4 понеділка кожного місяця, про що підсудному було оголошено 09.06.2006 р.

У кінці вересня - на початку жовтня (точна дата органом дізнання не встановлена) 2006 р. ОСОБА_1, самовільно, тобто без поважних причин та без повідомлення органу, який здійснює нагляд, залишив місце проживання АДРЕСА_1, з метою ухилення від адміністративного нагляду та виїхав до м. Москва, Російської Федерації.

Висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи: показаннях підсудного та інших документах.

Підсудний ОСОБА_1, у судовому засіданні власну вину визнав повністю і пояснив, що через відсутність роботи із 12 вересня до 08 листопада, та з 20 листопада 2006 р. до 12 лютого 2007 р. перебував на заробітках у м. Москві. Про залишення місця проживання він працівників Новомиргородського РВ УМВС не попереджав, оскільки вони не могли дозволити йому виїжджати за межі України.

Суд визнає недоцільним дослідження інших доказів стосовно викладених в описовій частині вироку фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду. Тому суд обмежує перевірку та дослідження доказів у справі допитом підсудного за правилами ч. З ст. 2 99 КПК України.

Сукупність вказаних доказів, їх оцінка переконують суд, що ОСОБА_1, умисне порушив правила адміністративного нагляду: самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду. Тому його дії потрібно кваліфікувати за ст. 395 КК України.

При призначенні міри покарання підсудному за вчинене, суд враховує скоєння умисного злочину невеликої тяжкості, а також особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, за місцем постійного проживання зарекомендував себе позитивно, а за місцем відбування попереднього покарання - негативно, має на утриманні малолітню дитину.

Обставиною, яка пом'якшує покарання підсудного, суд визнає його щире каяття (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України).

Враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про неможливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства.

Тому суд вважає за доцільне обрати йому покарання, пов'язане

3   триманням підсудного в умовах ізоляції, тобто у виді арешту.

Відповідно до ст. 343 КПК України з метою вжиття заходів для забезпечення виконання вироку суд вважає за потрібне обрати підсудному запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Керуючись ст. ст. 321-324, 349 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту строком на

4   (чотири) місяці.

До набрання вироком законної сили обрати міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Негайно взяти засудженого під варту у залі судового засідання.

Строк відбування покарання відраховувати з моменту затримання засудженого, тобто із 03 квітня 2007 року.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.