№ 1-25/07 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 березня 2007 року                                                                        м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА СВ., при секретареві ХИМЕНКО І.І.,

за участю: прокурора ЦОЙ Т.В., неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1, законних представників неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, та ОСОБА_3, законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_4, захисника -адвоката ОСОБА_5, головного спеціаліста ССН Новомиргородської райдержадміністрації В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця м. Н., Кіровоградської області, громадянина України, українця, з базовою загальною середньою освітою (9 класів), нежонатого, раніше несудимого, допризовника, який навчається у 10-ому класі загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 1 м. Н., і проживає з матір'ю АДРЕСА_1, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ :

суд визнав доведеним, що 27 травня 2 00 6 р. близько 01 години ночі неповнолітній ОСОБА_4, із корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, скориставшись тим, що неповнолітня потерпіла ОСОБА_1, поверталася додому із дискотеки по тупику Шевченка у м. Н., Кіровоградської області, наздогнав вказану потерпілу і умисне ударив рукою в область голови, внаслідок чого вона упала на землю. Бажаючи заволодіти майном неповнолітньої, він тричі ударив її рукою по голові та лівому плечовому суглобу, завдавши загалом тілесні ушкодження у виді синців обличчя, голови, лівого наколінника, садна лобної частини голови, лівих вушної раковини, плечового суглобу, наколінника, припухлості м'яких тканин обличчя, лобної частини голови, які відносяться до категорії легких.

У подальшому ОСОБА_4, викрав з кишені куртки потерпілої мобільний телефон марки "Самсунг Е350" вартістю 961,20 грн. зі стартовим пакетом "Ді-Джус" за 50 грн., завдавши майнової шкоди на загальну суму 1.011,20 грн. і з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи: показаннях підсудного, потерпілої, свідків, висновках експерта, протоколах слідчих дій та інших документах.

 

Підсудний ОСОБА_4, у судовому засіданні власну вину у скоєнні вище зазначеного злочину визнав частково і пояснив, що насправді напав на потерпілу, побив її та заволодів мобільним телефоном ОСОБА_6.

Особисто він лише був присутнім під час пограбування, а потім допоміг співучаснику збути телефон через знайомих.

Суд відкидає заперечення підсудного щодо його непричетності до грабежу, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_1, підтвердила у суді, що саме ОСОБА_4, схопив її за руку, побив і відібрав майно. Вона упізнала його, бо до цього випадку вони майже 10 років навчаються разом і раніше товаришували.

її показання підтверджуються результатами відтворення обстановки і обставин події 07.07.2006 p., 17.07.2006 p., 05.02.2007 p., згідно яким вона та свідок ОСОБА_7, продемонстрували обставини вчинення злочину у присутності понятих, а також поясненнями законних представників неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, та ОСОБА_3, показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, у присутності яких ОСОБА_4, зізнався у побитті та пограбуванні потерпілої (а. с. 56-58, 130-131, 223-225).

До того ж викладені ними обставини узгоджуються з іншими доказами:

протоколами огляду місця події від 01.06.2006 p., під час яких свідок ОСОБА_13, вказав на місце знаходження сумки потерпілої та у помешканні підсудного було виявлено і вилучено мобільний телефон "Самсунг Е350" (а. с. 11, 16-18);

протоколами медичного освідування підсудного та свідка ОСОБА_14, 21.09.2006 р., за результатами якого вони значно відрізняються за статурою, зростом, вагою (а. с. 184-186, 189-191);

висновком судової товарознавчої експертизи № 982/25 від 08.06.2006 р. про вартість викраденого майна (а. с. 27);

висновком судово-медичної експертизи № 83 від 17.07.2006 р. про заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень внаслідок побиття 27.05.2006 р. (а. с 36-37).

Оскільки показання потерпілої, її законних представників та свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, щодо причетності підсудного до грабежу послідовні, логічні та узгоджуються з іншими, у тому числі об'єктивними, доказами у справі, суд визнає їх у зазначеній частині правдивими.

Органи досудового слідства обвинувачують ОСОБА_4, у тому, що він вчинив напад на неповнолітню потерпілу, поєднаний із насильством, небезпечним для її життя чи здоров'я, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 187 КК України.

Як витікає із досліджених у судовому засіданні доказів, внаслідок застосованого підсудним насильства потерпілій було спричинено легкі тілесні ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності (а. с. 36-37).

В той же час ніяких об'єктивних даних з приводу заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, у тому числі насильством, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя в момент заподіяння, тобто в момент застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілої, у справі немає.

 

Сукупність вказаних доказів, їх оцінка переконують суд, що ОСОБА_4, скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої. Тому його дії потрібно перекваліфікувати із ч. 1 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України.

Під час досудового слідства законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, пред'явив цивільний позов про стягнення з підсудного 670 грн. витрат на лікування ОСОБА_1, та 50 тис. грн. моральної шкоди (а. с. 60)

До завершення розгляду справи у суді ці видатки були повністю відшкодовані підсудним шляхом сплати грошових коштів, про що свідчить розписка законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3, від 21.03.2007 р. Тому суд зараховує вказане майно в рахунок відшкодування витрат на лікування.

У судовому засіданні 22.03.2007 р. законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, відмовився від першої вимоги зазначеного позову.

Наслідки, передбачені ст. 206 ЦПК України, йому роз'яснені.

За правилами п. З ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Заслухавши думку інших учасників справи, суд вважає за доцільне прийняти відмову законного представника неповнолітнього цивільного позивача від позову та закрити провадження у справі щодо стягнення витрат на лікування, оскільки його дії не суперечать інтересам неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1

Згідно вимогам ЦК України:

ч. З ст. 33 - Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

ч.  1  ст.  1166  ЦК  України  майнова  шкода,  завдана неправомірними  рішеннями,  діями  чи  бездіяльністю  особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ч.  1  ст.  1167  -  моральна шкода,  завдана  фізичній  або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

ч. 1 ст. 1179 - Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У судовому засіданні законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_20, і потерпіла ОСОБА_1, повністю підтримали цивільний позов про стягнення з підсудного 50 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди (а. с. 60)

Неповнолітній підсудний та його законний представник визнали позов частково, бо у ОСОБА_4, немає власного майна, заробітку чи інших доходів, достатніх для відшкодування завданої ним шкоди, він живе у неповній сім'ї, а його мати перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Заслухавши пояснення сторін, безпосередньо дослідивши інші докази у справі, суд вважає за доцільне задовольнити позов частково із таких міркувань.

 

Під моральною шкодою суд розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Тому розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння відповідача, моральних страждань позивача та неповнолітньої потерпілої, а також інших (вище перелічених) негативних наслідків.

Окрім цього, у підсудного ОСОБА_4, під час обшуку та інших слідчих дій не було виявлено майна, яке підлягає опису, він через неповнолітній вік не займався суспільно-корисною працею і не мав інших власних доходів (а. с. 115, 235) . Тому стягнення шкоди у повному розмірі поставить підсудного в дуже тяжке становище.

Ураховуючи наведене, суд зменшує розмір відшкодування моральної шкоди залежно від матеріального становища підсудного (ч. 4 ст. 1193 ЦК України, пп. 2-4, б, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № ОСОБА_6 від 27.03.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями).

Таким чином, суд вважає доцільним стягнути 3 тис. грн., бо спричинена шкода обумовлена порушенням звичного способу життя, а також фізичними і моральними стражданнями неповнолітньої позивачки та моральними стражданнями її батьків внаслідок заподіяння легких тілесних ушкоджень дочці, порушення права приватної власності.

У решті позову потрібно відмовити за його недоведеністю.

При призначенні міри покарання підсудному за вчинене, суд враховує скоєння ним тяжкого злочину, а також особу неповнолітнього, який раніше не засуджувався, за місцем постійного проживання та навчання зарекомендував себе посередньо, мешкає у неповній сім'ї, що має задовільні житлово-побутові умови (а. с. 152-160).

При призначенні підсудному покарання обставинами, які його пом'якшують, суд визнає: добровільне відшкодування завданого збитку; вчинення злочину неповнолітнім (пп. 2, 3 ч. 1 ст. 66 КК України).

Ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи: умови його життя та виховання, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього, суд дійшов висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання.

Тому потрібно прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України та покласти на нього обов'язок: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи (пп. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України).

Керуючись ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ч. 1 ст. 1179, ч. 4 ст. 1193 ЦК України, ст. ст. 81, 321-324, 349 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

 

ОСОБА_4, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 18 6 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

За правилами ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до пп. 3-4 ч. 1 ст. 7 6 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та навчання; періодично (один раз на місяць) з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набранням вироком законної сили міру запобіжного заходу -підписку про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без змін.

Позов законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_20, до ОСОБА_4, про відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із засудженого ОСОБА_4, на користь неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 3.000 (три тисячі) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У решті позову відмовити за його недоведеністю.

Закрити провадження в цивільній справі за позовом законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, до засудженого ОСОБА_4, про відшкодування витрат на лікування у зв'язку з відмовою представника цивільного позивача від позову та прийняття відмови судом.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

мобільний телефон марки "Самсунг Е350", жіночу сумку, гребінець, дзеркальце, губну помаду, гаманець, які належать потерпілій ОСОБА_1, та перебувають на зберіганні у її законного представника ОСОБА_2, - залишити зазначеному володільцеві;

сережки із металу білого кольору, які належать потерпілій ОСОБА_1, та перебувають на зберіганні у Новомиргородському РВ УМВС, повернути власнику.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.