ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2006 р. | № 6/218 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Гаражно-будівельного кооперативу № 10 |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 року |
у справі | №6/218 |
за позовом | Гаражно-будівельного кооперативу № 10 |
до | ВАТ “Софт” |
про | визнання недійсним договору, |
за участю представників : |
позивача –не з’явились, відповідача –не з’явились, |
В С Т А Н О В И В :
В липні 2005 року Гаражно-будівельний кооператив № 10 (далі –ГБК № 10) звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.06.2003 року приміщення майстерні по обслуговуванню автомобілів загальною площею 67,3 м2, що знаходиться по вул. С.Петлюри, 14 в м. Івано-Франківську, укладеного між ГБК № 10 та ВАТ “Софт”.
В процесі розгляду справи по суті, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, уточнив позовні вимоги та просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.06.2003 року, застосувати реституцію та стягнути з відповідача 8000 грн. орендної плати.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2005 року у справі № 6/218 (суддя: Грица Ю.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 року у даній справі (судді: Кордюк Г.Т., Мурська Х.В., Давид Л.Л.), в позові ГБК № 10 відмовлено. В частині стягнення з відповідача 8000 грн. орендної плати позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 року у даній справі скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу – без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог та переглядаючи рішення в апеляційному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 19.06.2003 року між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу (далі –Договір купівлі-продажу), згідно з умовами якого ГБК № 10 /продавець/ продав, а ТОВ “Софт” /покупець/ придбав частину приміщення переобладнаного під майстерню по обслуговуванню автомобілів, загальною площею 67,3 м2. Продаж вчинено за 2000 грн. (п. 3 Договору купівлі-продажу). Від імені продавця договір підписаний Головою ГБК № 10 Когутом А.В. та завірений печаткою кооперативу.
В п. 2 Договору купівлі-продажу сторони погодили, що відчужувана частка переобладнаного під майстерню по обслуговуванню автомобілів приміщення становить окреме приміщення, площею 67,3 м2 при загальній площі приміщення 101,97 м2, з яких приміщення площею 27,69 м2 орендується покупцем на підставі укладеного між сторонами договору оренди.
ГБК № 10 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним на підставі ст. ст. 48 ЦК УРСР, 50 ЦК УРСР, 63 ЦК УРСР Договору купівлі-продажу від 19.06.2003 року.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач не надав доказів невідповідності оскаржуваної угоди вимогам закону.
Відповідно до змісту ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, в разі її подальшого схвалення.
Статутом позивача визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори його учасників ( п.21 Статуту). Управління зі свого складу обирає Голову управління та його заступника. До обов’язків Голови управління, зокрема, входить укладання угод та інших погоджень від імені кооперативу (п. 26 Статуту).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірний договір купівлі-продажу від 19.06.2003 року підписаний від імені позивача директором –Когутом Анатолієм Васильовичем без відповідного узгодження з вищим органом управління.
Однак, рішенням спільного засідання правління та ревізійної комісії ГБК № 10 від 24.04.2004 року затверджений акт ревізійної комісії про роботу та фінансову господарську діяльність за 2003 рік. Згідно з платіжними дорученнями № 56 від 12.09.2003 року на суму 1000 грн. та № 58 від 18.09.2003 року на суму 1000 грн. відповідач здійснив перерахування грошових коштів в сумі 2000 грн. за придбане ним приміщення. Надходження та використання вказаних коштів підтверджується випискою про рух коштів на рахунку позивача.
Наведене свідчить про те, що надходження коштів за викуп приміщення є прийняттям виконання по договору.
Відповідно до ст. 50 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.
Згідно з п.п. 1, 2 Статуту ГБК № 10 створений з метою забезпечення членів кооперативу гаражами для автомашин або мотоциклів, з метою задоволення соціальних і економічних інтересів членів кооперативу. Так як при укладенні Договору купівлі-продажу цільове призначення приміщення, переобладнаного під майстерню по обслуговуванню автомобілів, не змінилося, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що інтереси членів кооперативу порушені не були.
Не спростовує також чинності Договору купівлі-продажу і наданий позивачем договір оренди від 01.03.2004 року, укладений між ГБК № 10 та ТОВ “Софт”, оскільки договір не містить чіткого визначення предмету оренди, а тому відсутні підстави вважати, що ТОВ “Софт” орендується саме відчужене приміщення автомайстерні.
Крім того, з експлікації та плану виробничого будинку вбачається, що спірне приміщення складається з майстерні площею 67,3 м2 та побутового приміщення площею 21,4 м2.
З огляду на викладене, господарські суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 19.06.2003 року на підставі ст. ст. 48 ЦК УРСР, 50 ЦК УРСР, 63 ЦК УРСР.
Обґрунтованим також є залишення без розгляду господарськими судами позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8000 грн. орендної плати, оскільки позивачем порушено правила об’єднання позовних вимог. Право на стягнення орендної плати не пов’язане з визнанням недійсним Договору купівлі-продажу від 19.06.2003 року.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу № 10 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 року у справі №6/218 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк