Справа №2О-112\15.2007 року.

РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2007 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді             Плахотнюк К.Г.

при секретарі            Мащенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права на 1\2 частину майна, що є спільною сумісною власністю,

Встановив:

01 березня 2007 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, факту сумісного проживання та визнання права спільної власності, заінтересована особа ОСОБА_3.

В обґрунтування заявлених вимог представником ОСОБА_2 зазначено, що остання з червня 2001 року проживає однією сім'єю з ОСОБА_3, ведуть спільне домашнє господарство, мають єдиний бюджет 27.07.2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийнято Таїнство Вінчання в Свято-Вознесенському Православному храмі м. Хуст Закарпатської області. 09 серпня 2005 року у них народився син ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 року за спільні кошти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на ім.»я останнього було придбано квартиру АДРЕСА_1, а 26.04.20023 року автомобіль «Фольксваген LT» д.н.з. НОМЕР_1. Оскільки ОСОБА_3 не визнає за ОСОБА_2 право власності на частину майна придбаного за час проживання однією сім'єю, просив встановити факт проживання ОСОБА_3 однією сім'єю з ОСОБА_2, та встановити за ОСОБА_2 право спільної власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Фольксваген LT» д.н.з. НОМЕР_1.

До початку судового розгляду справи представник ОСОБА_2, уточнив заявлені вимоги, просив розглянути їх у порядку позовного провадження, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину майна придбаного на ім'я ОСОБА_3, оскільки вона є їх спільною сумісною власністю тому, як придбане ними за час їх проживання однією сім'єю.

Відповідач у справі ОСОБА_3 не заперечував з приводу задоволення судом заявлених представником ОСОБА_2 вимог. У судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив суду, що з червня 2001 року проживає однією сім'єю з ОСОБА_2, ведуть спільне господарство, мають єдиний бюджет. За час спільного проживання та за спільні кошти ними дійсно було придбано майно на яке вказав представник його дружини. Через деякі непорозуміння та суперечності, що виникли між ним та ОСОБА_2, остання звернулася до суду. Він ніколи не заперечував право ОСОБА_2 на майно, що придбане ними спільно, та для впевненості дружини просив суд визнати, що придбані на його ім.»я ІНФОРМАЦІЯ_1 року квартира АДРЕСА_1, та 26.04.20023

2

року автомобіль «Фольксваген LT» д.н.з. НОМЕР_1. є їх спільною сумісною власністю, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину цього майна.

Заслухавши думку учасників судового розгляду справи, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав. .

Судом встановлено, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з червня 2001 року проживаютьоднією сім'єю, ведуть спільне домашнє господарство, мають єдиний бюджет.

27.07.2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийнято Таїнство Вінчання в Свято-Вознесенському Православному храмі м. Хуст Закарпатської області (а.с.9-10).

09 серпня 2005 року народився ОСОБА_4, батьком якого є ОСОБА_3, матір»ю ОСОБА_2 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 14).

26.04.20023 року ОСОБА_3 придбав автомобіль «Фольксваген LT» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 15).

Зважаючи на викладене та вимоги ч. 1 ст 74 СК України у суду є всі підстави для визнання, що придбані на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року квартира АДРЕСА_1, та 26.04.20023 року автомобіль «Фольксваген LT» д.н.з. НОМЕР_1. є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які Проживають однією сім'єю з 2001 року.

Відповідно до правил ст. 69 СК України, сторони у справі мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що на час розгляду справи судом, сторони у справі продовжують проживати однією сім'єю. Не заперечують щодо поділу належного їм на праві спільної сумісної власності майна в рівних долях відповідно до вимог ст.. 70 СК України.

Отже, заявлені представником позивача вимоги знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74,68,69,70 СК України, ст..ст. 10,11,31,60,212,213-215,218 ЦПК України, суд -

Вирішив:

позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права на 1\2 частину майна, що є спільною сумісною власністю, задовольнити.

Визнати, що квартира АДРЕСА_1, та автомобіль «Фольксваген LT» д.н.з. НОМЕР_1. є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

3

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1\2 частину квартири за адресою - АДРЕСА_1 та автомобіля «Фольксваген LT» д.н.з. НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.