ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2005 року ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з належного відповідача 9 082,70 грн. вартості вагової недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2005 року у справі № 35/350  (суддя: Широбокова Л.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2006 року у даній справі (судді: Лисенко О.М., Чус О.В., Чоха Л.В.), позовні вимоги задоволені: стягнуто з відповідача 3 на користь позивача 9082,70 грн. боргу за недостачу вантажу, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові до відповідачів 1 та 2 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач 3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2006 року у даній справі скасувати. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд не правильно застосував та порушив норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

          Як встановили господарські суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі залізничних накладних №№ 51455032, 51455224, 51455548, 51455547, 51455929 25.11.2004 року, 03.12.2004 року, 15.12.2004 року, 01.01.2005 року відповідачем 3 направлено зі станції Красний Луч Донецької залізниці на станцію Нікополь Придніпровської залізниці на адресу ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” вантаж –вугілля антрацит марки АМ у напіввагонах №№ 65301970, 67898668, 65380958, 60738242, 67890541.

          Водночас, господарські суди з’ясували, що 25.11.2004 року, 03.12.2004 року, 15.12.2004 року та 01.01.2005 року на станції призначення в рахунок 10 % від прибувших цим же потягом вагонів, згідно з Правилами перевезень вантажів та ст. 52 Статуту залізниць України, перевірено масу вантажу та встановлено недостачу вантажу у вагонах: № 65301970 –у розмірі 4300 кг,  № 67898668 –у розмірі 2800 кг, № 65380958 –у розмірі 7300 кг, № 60738242 – у  розмірі 5900 кг та у вагоні № 67890541 –3700 кг, про що складено комерційні акти БМ № 469433, БМ № 469439, БМ № 469452, БМ № 469453, БМ № 469472. З урахуванням норми недостачі, відповідальна вагова недостача антрациту склала 20520 кг. на суму 9082,70 грн.

          За даними комерційних актів вагони надійшли у технічному відношенні справні, люки та двері у вагонах справні та закриті, вантаж розміщений у вагоні рівномірно, нижче бортів, виїмок та заглиблень немає, течі вантажу не було.

          Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

          Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

          Згідно зі ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов’язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

          На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

          Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

          Як встановлено  ст. 6 Статуту залізниць України, накладна –основний  перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача.

          У відповідності до ч. 5 ст. 306 ГК України, спірні відносини сторін, що виникли при перевезенні вантажів залізницею, мають регулюватися Статутом залізниць України, який визначає обов’язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій і установ, які користуються залізничним транспортом.

          Згідно зі ст. 129 Статуту Залізниць України обставини, що можуть бути підста вою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажо одержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комер ційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

          Вказаними вище  комерційними актами був зафіксований той факт, що доступу до вантажу при перевезенні з боку сторонніх осіб не було, перевезення справне.

          Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника,  якщо  немає  ознак втрати,  псування  або пошкодження вантажу під час перевезення.

          За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про відсутність вини перевізника за недостачу вантажу.

 Розглядаючи справу, господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив, що недостача вугілля виникла з вини вантажовідправника, який невірно вказав масу вантажу у накладних, оплачену позивачем у повному обсязі.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим судом з’ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано задоволено позов. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.   

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

П О С Т А Н О В И В :

          Касаційну скаргу ТОВ “Укрпромтрейд”          залишити без задоволення.          

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2006 року у справі № 35/350 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                 С.Щотка

С у д д і                                                                                      Н.Мележик

                                                                                                   О.Подоляк