КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
8 грудня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів
судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
у складі:
Варвус Ю.Д. (головуюча)
Ніколової Б.Ю., Пастощука М.М.
при секретарі Басюр А.М.
з участю: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_5, поданою в інтересах ОСОБА_6, на рішення Нетішинського міського суду від 1 жовтня 2010 року цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_9, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ВГІРФО Нетішинського МВ УМВС України у Хмельницькій області, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 просить скасувати рішення Нетішинського міського суду від 1 жовтня 2010 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_6 задоволити.
Вказаним рішенням суду позов ОСОБА_7 задоволений. Постановлено вселити ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1.
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування незаконності рішення суду зазначається про порушення судом норм матеріального права - ч. 3 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р., ч. 2 ст. 405, ч. 2 ст. 220, ст. 719 ЦК України, та норм процесуального права. Суд не врахував, що в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_7 не проживає протягом останніх двох років, будь-яких його речей у квартирі немає, що позивач сам підтвердив у судовому засіданні, комунальні послуги не оплачує. Також суд прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_6 чинить перешкоди ОСОБА_7 у користуванні жилим приміщенням, оскільки позивач таких обставин не довів. Суд безпідставно взяв до уваги показання свідка зі сторони позивача, які є недостовірними та викликають сумнів, та не врахував рішення Третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська» від 01.09.2008 р., яке набрало законної сили та є виконаним, а саме: право власності ОСОБА_9 на ј частку квартири АДРЕСА_1 зареєстроване в КП «Нетішинське БТІ». Вказане рішення Третейського суду ОСОБА_7 оскаржене не було.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній мотивів.
Представник позивача ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнала, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_8, ОСОБА_6, позивач ОСОБА_7, представник ВГІРФО Нетішинського МВ УМВС України у Хмельницькій області, третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не з’явилися, про день, час і місце слухання справи повідомленні у встановленому законом порядку.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено, що до 3 листопада 2008 року позивач ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_8
ОСОБА_8, ОСОБА_7 та його дітям ОСОБА_9, ОСОБА_6 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1.
Рішенням Третейського суду при Товарній біржі «Західноукраїнська» від 01.09.2008 р. визнано дійсним договір дарування частки в квартирі від 20.08.2008 р. укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 Згідно договору дарування ОСОБА_7 подарував сину ОСОБА_9 належу йому частку в квартирі АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_7 зареєстрований у спірній квартирі.
З грудня 2008 року ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає, оскільки відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 чинять йому перешкоди у користуванні житлом - а саме здали квартиру під охорону, замінили замок до вхідних дверей, ключ позивачу не дають та відмовляються допускати його в квартиру.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами.
Давши належну оцінку зібраним по справі доказам суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1, у якій він зареєстрований, не проживає з поважних причин, а тому відсутні підстави передбачені ч. 2 ст. 405 ЦК України для визнання його таким, що втратив право на користування житлом.
За таких обставин суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги ОСОБА_7, та відмовив у зустрічному позові ОСОБА_6
Норми матеріального права застосовані судом правильно, порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено. Тому наявні підстави для відхилення апеляційної скарги відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і спростовуються наступними обставинами.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Ст. ст. 10, 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду справи ОСОБА_6 не надала суду достатніх доказів того, що позивач ОСОБА_7 не проживав понад рік у спірній квартирі без поважних причин.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно взяв до уваги покази свідка позивача, які є недостовірними та викликають сумнів є необґрунтованими.
Свідок ОСОБА_10 попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань (а.с. 82) і підстав сумніватися у достовірності його показів у суду не має.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач ОСОБА_7 не є власником квартири АДРЕСА_1 на законність рішення суду не впливає, оскільки він є членом сім'ї власників житла і згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України має право на користування цим житлом відповідно до закону.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на рішення Третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська» від 01.09.2008 р., то воно також не є підставою для скасування рішення суду, оскільки третейський суд не позбавляв позивача права на користування жилим приміщенням.
Інші підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану в інтересах ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Нетішинського міського суду від 1 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Ю.Д. Варвус
====================================================================
Головуючий у І інстанції – Кулеша Л.М. Справа № 22ц- 5690
Доповідач - Пастощук М.М. Категорія № 41